Постанова № 22495327, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" квітня 2012 р. Справа № 5019/1661/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівАлєєвої І.В.,

Попікової О.В.

за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду

від 16.11.2011р.

у справі№ 5019/1661/11

господарського суду Рівненської області

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін"

простягнення 100 000,00 грн., У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.03.2012р. № 03.07-05/235 для розгляду справи № 5019/1661/11 сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" (далі відповідач, ТОВ "ЛМЗ "Ісполін") про стягнення заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.08.2011р. (суддя Войтюк В.Р.) в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статті 180 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту неукладення договору від 01.02.2009р. про надання інформаційно-консультаційних послуг та непідтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг відповідно до складеного між сторонами акту від 01.12.2009р. № 1 здачі-прийняття наданих послуг.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011р. (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Дужич С.П., Юрчук М.І.) рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2011р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. заборгованості.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з приписів статей 180, 193 Господарського кодексу України, статей 509, 610, 612, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту досягнення сторонами всіх істотних умов договору від 01.02.2009р. про надання інформаційно-консультаційних послуг та факту надання позивачем відповідачу послуг, вартість яких не була останнім оплачена.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 179-181 Господарського кодексу України. При цьому, скаржник погоджується з висновками місцевого суду та наголошує, що договір від 01.02.2009р. про надання інформаційно-консультаційних послуг є неукладеним та нікчемним, а позивачем не підтверджено факт надання вказаних послуг відповідачу.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2009р. між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ "ЛМЗ "Ісполін" (замовник) укладено договір № 4/09 про надання інформаційно-консультаційних послуг (далі договір), у відповідності до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату інформаційно-консультаційні послуги, в обсязі та на умовах, визначених усною заявкою замовника.

Договором, згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вказана норма кореспондується з приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 7.1. договору від 01.02.2009р. № 4/09 цей договір вважається укладеним після його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (вразі їх наявності).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір з боку відповідача підписаний генеральним директором Левшенюком Б.М., а підписи сторін скріплені печатками ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "ЛМЗ "Ісполін". Сторонами в договорі (пункти 1.1., 1.3.) визначено його предмет (надання інформаційно-консультаційних послуг за усною заявкою замовника) та ціну, яка остаточно визначається на основі підписаного між замовником та виконавцем акта здачі-приймання наданих послуг.

До матеріалів справи залучено акт від 01.12.2009р. № 01 здачі-приймання наданих послуг, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

За таких обставин, з урахуванням наведених правових норм, судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що сторонами в установленому порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору від 01.02.2009р. № 4/09, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати його неукладеним.

Предметом спору у даній справі становить вимога про стягнення заборгованості з оплати вартості наданих за договором від 01.02.2009р. № 4/09 послуг.

Зобовязанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1.2. договору від 01.02.2009р. № 4/09, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт здачі-приймання наданих послуг.

Вартість наданих послуг погоджується між сторонами за домовленістю, остаточний розмір виконаних робіт узгоджується між сторонами при складанні акта здачі-приймання наданих послуг (пункт 1.3. договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем відповідачу були надані інформаційно-консультаційні послуги з питань ведення господарської діяльності на загальну суму 100 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками актом від 01.12.2009р. № 01 здачі-приймання наданих послуг.

Згідно підпункту "б" пункту 3.1. договору, замовник зобов'язаний оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 4.1. договору за послуги, надані виконавцем, замовник сплачує вартість послуг на підставі підписаного акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, протягом 10 банківських днів після підписання акта здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку обставинам справи та наявним в ній доказам, які свідчать про факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 100 000,00 грн. та виникнення у ТОВ "ЛМЗ "Ісполін" обов'язку сплати вказаних грошових коштів. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 100 000,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правомірним висновком апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього примірника договору від 01.02.2009р. № 4/09, непідписання його генеральним директором ТОВ "ЛМЗ "Ісполін" Левшенюком Б.М., правомірно визнано апеляційною інстанцією безпідставними за наявності в матеріалах справи оригіналу вказаного договору, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, та відсутності доказів порушення кримінальних справ за фактом підробки документів або викрадення печаток ТОВ "ЛМЗ "Ісполін, а також визнання в установленому порядку договору від 01.02.2009р. № 4/09 недійсним з підстав його фіктивності.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку статті43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у звязку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011р. у справі № 5019/1661/11 без змін.

Головуючий суддяГ.К. Прокопанич

Судді:І.В. Алєєва

О.В. Попікова