Ухвала суду № 22491383, 12.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року справа №2а/0570/20792/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від першого відповідача:

від другого відповідача:

Левченко Г.О.

ОСОБА_3 за дов. від 1 листопада 2011 року

ОСОБА_4 за дов. від 5 жовтня 2011 року

ОСОБА_5 за дов. від 7 грудня 2011 року

не зявився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

14 листопада 2011 року

по адміністративній справі

№ 2а/0570/20792/2011 (суддя Савченко С.В.)

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волот»

до

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (після правонаступництва Головне управління Казначейства у Донецькій області, як територіальний орган Державної казначейської служби)

про

скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з державного бюджету України, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Волот» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління казначейства України в Донецькій області (після правонаступництва Державна Казначейська служба України) внаслідок чого скасоване податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 20 вересня 2010 року за формою В1 за № 0002312340/0/24351/10/23-3 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 2 214 151,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 214 151 (два мільйони двісті чотирнадцять тисяч сто пятдесят одну) грн. 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волот» шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок (том 2 арк. справи 29-32). Постанова суду вмотивована протиправністю прийняття рішення податковим органом та наявністю підстав для бюджетного відшкодування.

В апеляційній скарзі перший відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог товариства (том 2 арк. справи 35-39). Під час апеляційного провадження представники відповідача підтримували доводи апеляційної скарги, надали додаткові документи які долучені судом до матеріалів справи та досліджені під час апеляційного провадження, з огляду на наявність підстав встановлених частиною другою статті 195 КАС України.

Представник позивача проти позову заперечує, доводи податкового органу спростовує фактом здійснення всіх спірних господарських операцій, повнота здійснення яких підтверджується первинними документами, правильністю їх відображення в бухгалтерському та податкового обліку. Під час апеляційного провадження представником позивача заявлене клопотання щодо процесуального правонаступництва другого відповідача по справі з Державного Казначейства України на Державну Казначейську службу України, внаслідок реорганізації казначейської служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби», згідно статті 55 КАС України.

Представник другого відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце удового засідання повідомлений належним чином, що не перешкоджає судовому розгляду відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волот» є юридичною особою, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за № 35420955, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість свідоцтво № 100071789 від 17 жовтня 2007 року (аркуш справи 12-16).

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька (першим відповідачем по справі) проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, за квітень 2010 року (з 1 по 30 квітня 2010 року), наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 вересня 2010 року за № 6784/23-3/35420955 (том 1 арк. справи 18-22),(надалі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки керівником податкового органу 20 вересня 2010 року згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3, прийняте податкове повідомлення-рішення за формою В1 за № 0002312340/0/24351/10/23-3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобовязання наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 214 151,00 грн.(том 1 аркуш справи 17).

Правовими підставами прийняття спірного податкового повідомлення рішення податковим органом наведені приписи пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Як зазначено пунктом 3.2.1 акту перевірки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 5068755 грн., у тому числі за березень 2010 року у розмірі 584640,00 грн. за взаємовідносинами з «Южторгкомпані» та за травень 2010 року у розмірі 4484115 грн. (по товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер-Трейд» - 4416666,67 грн., по товариству з обмеженою відповідальністю «Южторгкомпані» - 67448,37 грн.).

Пунктом 3.3 акту перевірки встановлено, що у звязку з завищенням суми податкового кредиту у розмірі 5068755 грн. підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додатку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 584060 грн., завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 4484115 грн., завищення залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за травень 2010 року на 5068175 грн.

Як наслідок наведених порушень, пунктом 3.4 акту перевірки встановлено завищення заявленої у травні 2010 року суми, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 2 214 151 грн.(том арк. справи 213-230).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується долученими до матеріалів справи 17 травня 2010 року між позивачем як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Рейдер-Трейд», як продавцем укладено договір № 31-10/М, згідно з умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупцю олію соняшникову, а покупець зобовязується прийняти та сплатити вартість товару. Загальна сума за договором становить 19 950000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання умов Договору продавець у травні 2010 року здійснив поставку олії соняшникової в кількості 3000,00 тон на загальну суму 19950000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20 травня 2010 року за № РТ - 0000011, податковою накладною від 20 травня 2010 року за № 20051, банківськими виписками про сплату за товар, які долучені до матеріалів справи.

Між позивачем та зазначеним товариством 20 травня 2010 року, з урахуванням додаткової угоди від 31 травня 2010 року укладено договір № 35-10/М, згідно з умовами якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю олію соняшникову на загальну суму 6550000,00 грн. На виконання умов цього договору продавець у травні 2010 року здійснив поставку олії соняшникової у кількості 1000,00 тон на загальну суму 6550000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31 травня 2010 року за № РТ - 0000012, податковою накладною від 31 травня 2010 року за № 31051, банківськими виписками про сплату за товар, які долучені до матеріалів справи.

Між позивачем, як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю 15 березня 2010 року укладено договір купівлі-продажу за № 12-10/М, за умовами якого продавець бере на себе зобовязання передати у власність покупцю олія в кількості 500,00 тон, а покупець зобовязується прийняти його та сплатити за нього грошові кошти. Відповідно до пункту 4 договору зазначений товар постачається автотранспортом Продавця до Покупця. Згідно з пунктом 5 договору ціна товару складає 6750000,00 грн. враховуючи податок на додану вартість за одну метричну тону. Загальна сума товару складає 3375000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання умов договору у березні 2010 року здійснив продаж позивачу олію соняшникову, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання передачі, картками обліку експортного, транзитного вантажу, актами переважування електромеханізованими вагами олії соняшникової, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості на олію соняшникову, довідками про проведення термічної обробки та випарювання автомобільних цистерн, висновками транспортування продуктів харчування та продовольчої сировини, санітарними паспортами автомобілю, які долучені до матеріалів справи.

Між зазначеними господарюючими субєктами 26 травня 2010 року укладено договір купівлі-продажу за № 34-10/М, за умовами якого контрагент позивача прийняв на себе зобовязання передати у власність позивача, як покупця олію в кількості 200,00 тон, а покупець зобовязується прийняти його та сплатити за нього грошові кошти. Відповідно до умов договору зазначений товар постачається автотранспортом продавця, ціна товару складає 6500,00 грн. враховуючи податку на додану вартість за одну метричну тону. Загальна сума товару складає 1300000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Виконання договірних зобовязань підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання передачі, картками обліку експортного, транзитного вантажу, актами переважування електромеханізованими вагами олії соняшникової, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості на олію соняшникову, довідками про проведення термічної обробки та випарювання автомобільних цистерн, висновками транспортування продуктів харчування та продовольчої сировини, санітарними паспортами автомобілю, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, не є спірними наявність податкових накладних у Позивача, які підтверджують його право на формування податкового кредиту відповідного податкового періоду, фактична сплата сум податку на додану вартість, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу податковий орган визначив відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Рейдер-Трейд» та «Южторгкомпані»; висновки акту перевірки від 21 серпня 2010 року № 4213/23-313/34435720 Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, яка провела перевірку відносно першого з названих контрагентів та висновки акту перевірки від 2 серпня 2010 року № 868/23-36587237 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, яка провела перевірку відносно другого контрагента.

Під час апеляційного провадження податковий орган доводить відсутність реального характеру операцій з зазначеними контрагентами а також з товариством з обмеженою відповідальністю «Ланойл». Взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Ланойл» не встановленні, не досліджені актом перевірки, внаслідок чого безпідставно покладені апелянтом в основу доводів апеляційної скарги. Разом з тим долучені до матеріалів справи документи спростовують доводи податкового органу щодо нереального характеру спірних операцій.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що наявність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних за договорами між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Южторгкомпані» від 16 березня 2010 року, від 19 березня 2010 року, від 21 березня 2010 року, від 24 березня 2010 року, від 25 березня 2010 року, від 28 березня 2010 року, від 29 березня 2010 року, від 26 травня 2010 року, від 30 травня 2010 року спростовує доводи податкового органу щодо їх відсутності.

Продаж товару позивачем зі складу товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер-Трейд», що підтверджується матеріалами справи а саме документами по схову та відпуску товару зі складу, покупцю позивача товариству з обмеженою відповідальністю «Альфаексим» (договір від 29 листопада 2010 року № 83-10/М) який самостійно здійснював отримання товару у м. Одеса (склад товариства «Рейдер-Трейд»), про що свідчить специфікація до договору від 29 листопада 2010 року № 2 від 2 грудня 2010 року умови постачання товару СРТ місто Одеса.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних у Позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Рейдер-Трейд» визнана правомірно судом першої інстанції обґрунтованою, оскільки в межах виконання договору між цими підприємствами транспортування товару олії соняшникової не відбувалось, що узгоджується з умовами договору та додаткової угоди між Позивачем та ТОВ «Рейдер-Трейд» та умовами договору та специфікації до цього договору між Позивачем та ТОВ «Альфаексим».

Колегія судів зазначає, що надані позивачем первинні документи по придбанню та продажу товару, використання їх у власній господарській діяльності підтверджують реальність господарських операцій. Стан ведення документообігу контрагентами позивача не впливає на реальність спірних господарських операцій. Колегія суддів вважає що позивачем дотримані всі умови формування податкового кредиту за правилами податкового обліку.

Наведені документи, як первині підтверджують факт здійснення господарських операцій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем але й реалізація придбаних товарно-матеріальних цінностей

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції стосовно того, що спірні операції мали товарний, а не без товарний характер.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Колегія суддів зазначає, що порушень приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 не має місця внаслідок формування позивачем кредиту по факту придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу стосовно відсутності матеріально-технічної бази контрагентів позивача є безпідставними, оскільки наявність певних умов не є передумовою надання товариству статусу субєкта господарської діяльності. Товариство відповідним чином зареєстровано, наділено господарською компетенцією, відповідно до Господарського кодексу України, і як часник господарських відносин у сфері господарювання, реалізував свою компетенцію шляхом укладання та виконання господарського договору. Відповідно до частини 4 статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення господарської діяльності встановлюються Конституцією та законами України.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Недоведеність податковим органом порушення податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність зменшення заявленого до відшкодування бюджетного відшкодування .

Пунктом 7.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження сплати постачальникові товарів суми податку позивачем надані банківські виписки, які долучені судом до матеріалів справи.

Згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування позивачем за декларацією за травень 2010 року не перевищують фактичний розмір оплат податку на додану вартість у складі коштів, перерахованих контрагентам позивача товариствам з обмеженою відповідальністю «Рейдер-Трейд» та ТОВ «Южторгкомпані» у попередньому податковому періоді квітень 2010 року.

Враховуючи, що фактично сплачена позивачем постачальникові товару сума складає не менш, ніж 2214151 грн., за приписами вказаної вище норми вона підлягає бюджетному відшкодуванню.

У звязку із тим, що в судовому засіданні встановлено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування позивачем зроблено у відповідності до норм податкового законодавства, позивач має право на стягнення з державного бюджету заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2214151 грн.

Не приймається судом до уваги посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду відповідно до частини пятої статті 99 КАС України, у межах спірних відносин слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Встановлений іншим законом строк 1095 днів з моменту прийняття спірного податкового повідомлення рішення для його оскарження не сплинув.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Спір виник внаслідок неналежного виконання вимог закону податковим органом.

Керуючись статтями 24, 55, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво другого відповідача з Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області на Головне управління Казначейства у Донецькій області, територіальний орган Державної Казначейської службу України.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/20792/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/20792/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 грудня 2011 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 12 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко