Постанова № 22483491, 28.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року Справа № 5004/2304/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А.

при секретарі Кнапець М.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 ( довіреність № 1448 від 30.12.2011 р. )

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" на рішення господарського суду Волинської області від 13.01.12 р. у справі № 5004/2304/11 (суддя М.М. Гончар)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії

до Відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство"

про стягнення в сумі 1 035,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії (надалі Позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3) до Приватного акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" (надалі Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 973, 53 грн. основного бору, 30, 52 грн. пені, 16, 96 грн. інфляційних, 14, 32 грн. річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.01.12 р. (а.с. 73-74) позов задоволено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним.

19.03.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1969 про надання телекомунікаційних послуг (послуги електрозвязку).

Відповідачем належним чином не виконувалися зобовязання відповідно до умов договору, що стало причиною виникнення заборгованості в сумі 973, 53 грн.

Господарський суд першої інстанції стверджує, що пунктом 5.8. договору передбачена відповідальність у вигляді сплати пені, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством і становить 30, 52 грн.

Крім того, за неналежне виконання грошових зобовязань на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховується три відсотки річних у сумі 13, 32 грн. та індекс інфляції у сумі 16, 90 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 81) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 13 січня 2012 року у даній справі скасувати.

Апелянт вважає, що з рахунків наданих позивачем не відомо, за який місяць вони виставлені та за які номера телефонів.

Відповідач стверджує, що не міг здійснити оплату, згідно рахунків, оскільки позивачем в порушення п. 2.1.21 Договору не повідомляв відповідачу суму платежу. Крім того, відповідачем рахунки на оплату не були отримані.

Відповідач наголошує на тому, що передав всі належні йому номери в оренду ТОВ "Західтранссервіс", який уклав відповідний договір з позивачем. Даному товариству щомісячно надходять від позивача рахунки на оплату за надані послуги.

В судове засідання від 29.02.12р. представник відповідача не з'явився. Водночас, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від відповідача, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою від 29.02.12 р. розгляд справи відкладено на 28.03.12 р. об 14:45 год.

В судовому засіданні від 28.03.12 р. заслухано представника позивача з приводу апеляційної скарги.

Крім того, в судове засідання від 28.03.12 р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 125, 126).

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 19 березня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1969 про надання послуг електрозвязку (а.с. 9-12; надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, позивач надає послуги електрозвязку.

Пунктом 4.1 Договору сторони обумовили те, що послуги сплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.2 Договору, відповідач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою системою оплати тобто кредитною системою оплати.

Згідно п. 4.5 Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

В силу дії п. 4.3 Договору, відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Пунктом 3.2.8 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу дії частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 637 Цивільного кодексу України та статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що позивач має право стягувати суму заборгованості у судовому порядку.

Крім того, п. 6.3 передбачено, що спірні питання між позивачем та відповідачем вирішуються в судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору .

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином та надав послуги зв'язку на суму 973, 53 грн. (з лютого по червень 2011 року).

При цьому, обов'язки по оплаті позивачу, відповідачем не виконані. Сума заборгованості відповідача перед позивачем по Договору (на момент винесення рішення судом першої інстанції) становила 973, 53 грн..

Колегія суду не бере до уваги твердження відповідача, що з вказаних рахунків не вбачається, за який місяць вони виставлені та за які номера телефонів, виходячи з наступного.

Дослідивши, докази, наявні в матеріалах справи, а саме: рахунки акти за телекомунікаційні послуги за березень - червень 2011 року (а.с. 15-22), колегія суду констатує те, що дані рахунки виставлені згідно з Договору.

При цьому звертає увагу, що договором не визначено (не встановлено) вимог до оформлення рахунків, а відтак заперечення відповідача не можуть бути підставою для відмови від виконання договірних зобов'язань.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції підставно обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 973, 53 грн. основного боргу.

Відповідно, колегія суду залишає без змін рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу дії пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.8 Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Здійснивши розрахунок пені, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 30, 52 грн. пені.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, суд вважає правомірним і обґрунтованим рішення в частині стягнення 13,32 грн. річних та 16,90 грн. інфляційних нарахувань.

Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, щодо невикористання послуг зв'язку, оскільки телефони були передані в оренду ТОВ "Західтранссервіс", виходячи з наступного.

Пунктом 3.2.7 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний не допускати самовільного передавання телефонів в оренду підприємствам, установам, організаціям та громадянам. У разі здавання в оренду телефонізованих приміщень відповідач повинен протягом місяця повідомити про це позивача.

Докази повідомлення позивача про передачу в найм телефонізованих приміщень в матеріалах справи відсутні.

Заперечення відповідача про передання в оренду телефонів ТОВ "Західтранссервіс" суд оцінює критично, оскільки послуги зв'язку згідно законодавства, надаються виключно спеціалізованими суб'єктами господарювання, яким не є відповідач.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази розірвання чи визнання договору від 19.03.03 р. недійсним, а відтак за загальним правилом цивільного законодавства, даний правочин на час розгляду справи є чинним.

При цьому суд бере до уваги п. 7.2 Договору, згідно якого, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, договір вважається дійсним на той же строк.

Тобто, сторони визначили можливість автоматичної пролонгації договору за відсутності відповідної заяви будь-якої зі сторін.

Заяви від 27.11.08 р. та 21.07.10 р. судом не розцінюються, як пропозиції щодо припинення дії договору, оскільки визначають виключно бажання відповідача припинити обслуговування окремих телефонних номерів.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання таких заяв на адресу позивача.

Договір № 4080 від 02.08.10 р., укладений між ВАТ "Укртелеком" та ТОВ "Західтранссервіс" і поданий відповідачем на підтвердження своїх заперечень, суд не оцінює як доказ у справі, оскільки даною угодою визначаються правовідносини ВАТ "Укртелеком" та іншої юридичної особи, а від так вона не може слугувати доказом звільнення відповідача від виконання зобов'язань за договором від 19.03.03 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.12 р. зобов'язано відповідача надати суду докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, однак відповідач витребувані ухвалою докази не надав.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.11 р., апеляційний суд стягує несплачену в установленому порядку та розмірі суму судового збору за результатами розгляду апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 13.01.12 р. у справі №5004/2304/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" - без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" (45607, Волинська обл., Луцький р-н, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 3; 03569189) в дохід державного бюджету України (УДКСУ у м. Рівному; ЄДРПОУ 38012714; р/р 31213206782002; ГУДКСУ у Рівненській області; МФО 833017; Рівненський апеляційний господарський суд) 753 грн. 75 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5004/2304/11 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.