Постанова № 22482956, 23.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 5021/2470/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 5 від 14.03.2012 року.

відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 691 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2011 р. у справі № 5021/2470/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван”, м. Суми

до Приватного акціонерного товариства “Тростянецьагроспецбуд”, м. Тростянець Сумської області

про стягнення 29199 грн. 96 коп.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Караван”, м. Суми звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства “Тростянецьагроспецбуд”, м. Тростянець Сумської області 29199 грн. 96 коп. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором б/н про надання транспортних послуг від 05.05.2011 р.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Заєць С.В.) від 21.11.2011 р. у справі № 5021/2470/2011 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Тростянецьагроспецбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван” 29199 грн. 96 коп. заборгованості, 292 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості чи аргументованих заперечень вимогам позивача щодо стягнення 29199 грн. 96 коп. заборгованості за транспортні послуги згідно з договором б/н про надання транспортних послуг від 05.05.2011 року та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, та вважає рішення необґрунтованим та незаконним таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у призначене судове засідання не зявився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 05.05.2011 р. між сторонами укладено договір б/н про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого виконавець (позивач) надає замовнику (відповідачу) транспортні послуги автомобілями згідно з заявкою замовника.

Відповідно до п. 1.2 договору, ціна послуг становить: при транспортуванні вантажу вартість 10 т/км - 1 грн. 35 коп.; при ціні дизпалива не вище 9 грн. 60 коп. за 1 л; при зміні ціни на пальне враховується різниця його вартості. Доставка автомобіля становить 4 грн. 00 коп. за 1 км пробігу. При погодинній роботі ціна однієї години роботи автомобіля Камаз-5511 та Камаз-55102 становить 150 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.3 договору, за домовленістю сторін оплата може виконуватись по закінченню роботи на протязі 3-х календарних днів після виставлення рахунку.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору виконані роботи (надані послуги) та виставлені рахунки відповідачу на загальну суму 48771,31 грн., на підтвердження чого він надав рахунки - фактури, копії яких залучені до матеріалів справи, (а. с. 13-19), а також надані акти виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи, (а. с. 20-27).

Відповідач частково сплатив виставлений рахунок-фактуру № 50 від 16.08.2011 р. на суму 12895 грн. 10 коп. (сплачено 6489 грн. 55 коп.).

15.09.2011 р. сторони склали акт звірки взаєморозрахунків, сума заборгованості склала 29199,96 грн.

Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою № 16 від 26.09.2011 року на суму 29199,96 грн., в якій запропонував відповідачу протягом 10-ти банківських днів з дня наступного за днем отримання даної вимоги, перерахувати вказану суму в повному обсязі на рахунок позивача зазначений у договорі. (а. с. 29), але відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідач свої зобовязання за договором про надання транспортних послуг з оплати виконаних позивачем робіт виконав частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість на загальну суму 29199,96 грн.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобовязань щодо оплати робіт (наданих транспортних послуг) за укладеним між сторонами договором б/н від 05.05.2011 р., та прострочив виконання грошового зобовязання.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як свідчить спірний договір, він за своєю правовою природою є договором про надання послуг, в звязку з чим, правовідносини при його виконанні регулюються гл. 63 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що строк виконання відповідачем зобовязань з оплати визначено умовами договору (п. 2.3), а останній до того ж не виконав вимог позивача за досудовою вимогою № 16 від 26.09.2011 р., позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 29199,96 грн. заборгованості є законними та обґрунтованими, в звязку з чим, є такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 292,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2011 р. по справі № 5021/2470/2011 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2011 р. у справі № 5021/2470/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 26.03.2012 р.