Постанова № 22482936, 21.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 18/2942/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_2. дов б\н від 01.11.2011 р.,

3-ті особи - не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ», м. Кременчук, Полтавська область (вх. № 335 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.01.2012р. у справі № 18/2942/11

за позовом Приватного підприємства «Алл-Транс», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ», м. Кременчук, Полтавська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг», м. Київ;

2) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», м. Київ,

про стягнення коштів в сумі 28 041,62 грн., -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ», м. Кременчук, Полтавська область,

до Приватного підприємства «Алл-Транс», м. Київ,

про стягнення грошових коштів в сумі 12 000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Алл-Транс» звернулось з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ»28 041,62 гривень шкоди, завданої при перевезенні вантажу згідно договору - заявки №152 від 25.05.2011 року, 1 230,80 грн. додаткових судових витрат (згідно заяви №13 від 21.11.2011р., прийнятої до розгляду ухвалою від 28.11.2011р.).

Товариство з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ»звернулось із зустрічним позовом, в якому просило стягнути Приватного підприємства «Алл-Транс»12 000,00 гривень вартості перевезення за договором №152 від 25.05.2011 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.01.2012р. по справі № 18/2942/11 (суддя Тимощенко О.М.) первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ», м. Кременчук, Полтавська область на користь Приватного підприємства «Алл-Транс», м. Київ 28 041,62 грн. заборгованості,

280,42 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у стягненні 1 230,80 грн. додаткових судових витрат у позові відмовлено; зустрічний позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства «Алл-Транс», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ», м. Кременчук, Полтавська область 12 000,00 грн. боргу, 1 411,50 грн. судового збору.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ «СА-ЖЕНЬ»з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення первісного позову щодо відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу у розмірі 28 041,62 грн., та у цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити. Стягнути з ПП «Алл-Транс»на користь ТОВ «СА-ЖЕНЬ»витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,75 грн. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 05.01.2012р. по справі № 18/2942/11 залишити без змін.

Відповідач вказує, що акт від 07.07.2011р., яким при прийомі вантажу становлена недостача та пошкодження товару на суму 26 313,66 грн. не є належним доказом заподіяння шкоди товару та заподіяння шкоди з вини ТОВ «СА-ЖЕНЬ». Також вказаний акт підписано та скріплено печаткою фізичної особи-підприємця Ткач Н.Н. та зав. складом Адріанової О.І., оскількиу матеріалах справи відстуні докази повноважень вищевказаних осіб здійснювати прийом товару.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області у справі № 18/2942/11 від 05.01.2012р. залишити без змін, оскільки вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтвоаним і підстав для його скасування невбачає. Позивач стверджує, між ПП «Алл-Транс»та ТОВ «Рос Світло Торг»було укладено договір № 024 від 03.12.2010р. згідно з пунктом 1.1. якого ПП «Алл-Транс»зобовязалось діяти від імені та за рахунок замовника, виконувати юридичні дії. Згідно пункту 2.3. цього договору сторони домовились, що превезення виконується у відповідності до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення. Також відповідно до договору-заявці № 152 від 25.05.2011р. між ПП «Алл-Транс»на ТОВ «СА-ЖЕНЬ»сторони домовилися, що перевезення виконуються у відповідності до вимог Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

До початку судового засіданя позивач подав клопотання (вх. № 2338 від 15.03.2012р.), в якому просить засідання Харківського апеляційного господарського суду провести без представника ПП «Алл-Транс».

Представники третіх осіб у справі в судове засідання не прибули, відзив на апеляційну скаргу не надали, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про причини неприбуття своїх представників у судове засідання суд не повідомлено. У звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

25.12.2011р. між Приватного підприємства «Алл-Транс»(надалі - позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ»(надалі відповідач) було укладено договір-заявку №152 на перевезення вантажу, на виконання умов якого відповідачем було надано транспортний засіб для доставки вантажу за маршрутом Росія-Україна. Сторони домовилися, що перевезення виконується у відповідності до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (а.с. 9-10).

01.06.2011р. відповідач прийняв вантаж до перевезення у кількості 33 палети згідно інфойсів № 54 та № 55 від 01.06.2011р. загальною вагою 3740 кг. (міжнародна товарно-транспортна накладна №0243519 від 31.05.2011р. (а.с.11).

Позивач у позові вказував, що при розвантаженні 07.06.2011р. автомобіля на складі вантажоодержувача - ТОВ «Рос світло торг»була виявлена недостача та пошкодження вантажу, про що зроблена відмітка у вказаній накладній та складено комісією у складі: ФОП Ткач Н.Н., зав.складом Андріанова О.І., директор ТОВ «Рос світло торг», засвідчила, що при розвантаженні автомобіля DAF № ВІ 8910 ВЕ, полуприцепу № ВІ 3450ХР на склад за адресою: м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 11/2 згідно договору зберігання б/н від 08.09.2010р. на підставі акту приймання-передачі від 07.06.2011р. "Акт о результатах розгрузки автофургона на склад" від 07.06.2011р. (а.с.12).

Також позивач у позові стверджував, що вартість зниклого та пошкодженого товару становить 20 168,65 грн. Крім того, до суми позову позивач включив 4 449,37 грн. митних платежів (що підтверджується вантажно-митною декларацією від 06.06.2011р.) та розмір плати за перевезення у пропорції, що відповідає розміру збитку 3 423,60 грн. Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 28 041,62 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензія №8 від 24.06.2011р. та вимога про сплату боргу №9 від 20.09.2011р., але залишились без задоволення (а.с. 27-31).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 230,80 грн. додаткових судових витрат (згідно заяви №13 від 21.11.2011р., прийнятої до розгляду ухвалою від 28.11.2011р.), з них: 870,80 грн. витрат на паливно-мастильні матеріали для переїзду за маршрутом Київ-Полтава-Київ, 300,00 грн. добових, 60,00 грн. витрат, пов'язаних з направленням заяв про збільшення позовних вимог іншій стороні та суду.

Згідно з частиною 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (наділі - Конвенція) (яку сторони домовилися застосовувати до їх відносин), перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до частини 1 статті 23 Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

У частині 4 статті 23 Конвенції зазначено, що підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до чатсини 1 статті 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач, як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції вказує, що автомобіль прибув на склад вантажоодержувача 06.06.2011р., та через пізній час не був розвантажений та пробув на вказаному складі до 07.06.2011р., факт нібито крадіжки та пошкодження товару був виявлений 07.06.2011р. Вказане підтверджується і поясненнями водія ОСОБА_1., який викликався у судове засідання суду першої інстанції для дачі пояснень.

В обгрунтування своїх доводів позивач у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях до нього вказує, що між ПП «Алл-Транс»та ТОВ «Рос Світло Торг»було укладено договір № 024 від 03.12.2010р. Згідно з пунктом 1.1. цього договору ПП «Алл-Транс»зобовязалось діяти від імені та за рахунок замовника, виконувати юридичні дії, а у пункті 2.3. даного договору сторони домовились, що превезення виконується у відповідності до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак позивачем не було надано до суду оригіналу або належним чином засвідченої копії договору № 024 від 03.12.2010р.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відстуністю хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Однак, позивач не довів понесених ним фактичних втрат, а обов'язковою умовою для існування реальних збитків є наявність фактичних втрат особи.

Матеріали справи свідчать, що такі витрати не були понесені позивачем на момент звернення з даним позовом, що виключає можливість його задоволення у наведений частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам статті 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 28 041,62 грн. є необґрунтованими недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 28 041,62 грн., є таким, що суперечить як матеріалам справи так і вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим оскражуване рішення у цій частині підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції також правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимого щодо стягнення додаткових судових витрат у сумі 1 230,80 грн., оскільки вказані витрати не є судовими, повязаними пов'язаними з розглядом даної справи, в розумінні статті 44 ГПК України згідно роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".

Також колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції у частині задоволення зустрічних позовних вимог у розмірі 12 000,00 грн. вартості послуг перевізника за договором №152 від 25.05.2011р., оскільки відповідач виконав взяті на себе за вказаним договором зобовязання щодо перевезення вантажу до пункту призначення з переданням вантажу особі, яка має право на його одержання, у звязку з чим зазначені вимоги є правомірними і обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 05.01.2012р. у справі № 18/2942/11 прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись статтею 44, 49, 75, 99, 101, 102, пунктом 2 статтею 103, пунктом 1 чатсиною 1 сатттею 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-ЖЕНЬ»задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.01.2012 року по справі № 18/2942/11 частково скасувати.

У задоволенні первісного позову про стягнення 28041,62 грн. відмовити.

В інший частині рішення господарського суду Полтавської області від 05.01.2012 року року по справі № 18/2942/11 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Алл-Транс" (03148, м. Київ, вул. сім"ї Сосніних,3,оф.531, ідент.код 34296485, р/р 26006053108227 в КРУ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 321842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СА-Жень" (39600, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 7, кв.14, ідент.код 36865140, р/р 26004060307722 у філії Полтавське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401) 804, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 26.03.2012р.