Постанова № 22482723, 03.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р.Справа № 5024/2270/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Литовчук Г.П.

за участю представників:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: Куртаметов Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області

від 10.01.2012 року

по справі № 5024/2270/2011

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до відповідача: Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова Кооперація”

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до Споживчого товариства „Генічеське споживче товариство „Нова Кооперація” (далі Споживче товариство) про визнання недійсним договору № 64 про тимчасове розміщення торговельного об'єкту від 01.01.2011 року, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач не є законним користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, а тому, відповідно, не мав та не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірного договору про тимчасове розміщення торговельного об'єкту, розташованого на цій земельній ділянці.

Споживче товариство заперечувало проти позову посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений виконавчим директором споживчого товариства, який мав право на підписання договорів. Земельна ділянка за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64 належить на праві постійного користування Споживчому товариству згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996р., виданого на підставі рішенням Генічеської міської ради № 60 від 21.02.1996р. Генічеській районній споживчій спілці, правонаступником якої є Споживче товариство.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.01.2012 року (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі фізична особа підприємець ОСОБА_3 просить зазначене рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте позивачка не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Незявлення позивачки в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2011 року між Споживчим товариством „Генічеське споживче товариство „Нова Кооперація” (Ринок) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (підприємець) було укладено договір № 64 про тимчасове розміщення торговельного об'єкта, за яким Ринок дає дозвіл на тимчасове розміщення торговельного об'єкта Підприємцю за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, ряд НОМЕР_1, місце НОМЕР_2, за що Підприємець здійснює оплату згідно пункту III.1 даного договору.

Умовами даного договору визначено, що Ринок зобовязаний дозволити розмістити торговельний обєкт Підприємця торговельний кіоск загальною площею 9.4 кв. м., ряд НОМЕР_1, місце НОМЕР_2, згідно зі схемою ринку, для реалізації промислових товарів, а Підприємець, в свою чергу зобовязаний вносити не пізніше 10-го числа кожного місяця оплату за тимчасове розміщення торговельного обєкта в узгодженому розмірі, який складає 893 грн. в місяць.

Згідно з п. VI. 1 договору, даний договір діє з 01.01.2011р. до 31.12.2011р.

Предметом даного спору є вимога позивачки визнати даний договір недійсним на підставі ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України. Підставами для визнання оспорюваного договору недійсним позивачка вказує наступні обставини: Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований обєкт торгівлі позивачки, був виданий 22.03.1996 року на юридичну особу Генічеська районна споживча спілка, яка згодом була реорганізована в Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки. В свою чергу, Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.06.2007 року у справі № 6/194-Б-06 було ліквідовано внаслідок визнання банкрутом, у звязку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було внесено запис про припинення цієї юридичної особи. Таким чином, внаслідок припинення Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки було припинено і його право користування земельною ділянкою в м. Генічеську по вул. Махарадзе, 64. Відповідач не має Державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою, оформленого у відповідності з вимогами закону, отже, фактично і не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.10.2009 року у справі № 6/194-Б-06 було скасовано за нововиявленими обставинами попередню ухвалу від 05.06.2007 року про ліквідацію юридичної особи банкрута Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки та щодо нього поновлено ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 року у зв'язку з виконанням боржником зобовязань перед кредиторами в повному обсязі та відновленням платоспроможності товариства провадження у справі № 6/194-Б-06 про банкрутство Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки припинено. На час укладення спірного договору юридичну особу відповідача не було припинено. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ХС від 22.03.1996 року, за рішенням Генічеської міської ради № 60 від 21.02.1996 року, видано Генічеській районній споживчій спілці, правонаступником якої є відповідач. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 року № 1019: “Раніше видані державні акти на право власності, а також на право постійного користування залишаються чинними і підлягають зміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб”. Позивачем не надано суду належних доказів припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідачем, з підстав передбачених ст. 141 Земельного кодексу України. Надаючи позивачу дозвіл на тимчасове розміщення торгового обєкту, відповідач фактично скористався своїм правом власності на асфальтобетонне мостіння, придбане відповідно до договору купівлі продажу рухомого майна від 18.10.2010р.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки викладені у позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду в цілому погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням про відмову у задоволенні позову, однак вважає, що мотиви, з яких позивачу слід відмовити у задоволенні позову є іншими, ніж ті, що наведені судом у мотивувальній частині рішення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХС від 22.03.1996р., Генічеській районній споживчій спілці було надано у постійне користування 2.71 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення ринку по вул. Махарадзе.

Зазначений Державний акт виданий відповідно до рішення виконкому Генічеської міської ради народних депутатів від 21.02.1996 року № 60.

Рішенням XVI сесії XXII скликання Генічеської міської ради народних депутатів Херсонської області від 23.05.1996 року було відмінено п. 3 рішення виконкому Генічеської міської ради № 60 від 21.02.1996 року „Про встановлення межі та надання у користування земельних ділянок” щодо передачі права користування землею колгоспного ринку в розмірі 2.71га Генічеській райспоживспілці у звязку з порушенням при його прийнятті ст. 30 Земельного кодексу України.

У наступному, рішенням сесії Генічеської міської ради Херсонської області від 20.10.2009 року № 1110 було скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії ХС від 22.03.1996р., виданий Генічеській районній споживчій спілці, та зараховано вільну від забудови земельну ділянку по вул. Махарадзе, 64 у м. Генічеську до земель запасу Генічеської міської ради.

Зазначені рішення Генічеської міської ради в судовому порядку не скасовувалися і недійсними не визнавалися. Належних доказів, які б свідчили про зворотне в матеріалах справи не міститься.

Відтак, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, як похідний від рішення органу місцевого самоврядування є документом, що в правовому розумінні є недійсним в разі визнання недійсним чи скасування (відміни) рішення органу місцевого самоврядування, яким надано земельну ділянку у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення спірного договору, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу унормовано, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у Споживчого товариства відсутнє право користування земельною ділянкою по вул. Махарадзе, 64 в м. Генічеську Херсонської області, на якій розташований торговельний обєкт позивачки, і, відповідно, в нього відсутні повноваження щодо надання дозволу на розміщення торговельних обєктів на цій земельній ділянці.

Наведене залишилося поза увагою місцевого суду.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Положеннями ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ст. 108 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

За змістом ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з преамбули спірного договору, від імені Спожитого товариства його було вчинено виконавчим директором Звірик О.А., що діяв на підставі статуту, який і підписав цей договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

На момент підписання спірного договору Споживче товариство здійснювало свою господарську та іншу діяльність на підставі статуту, в редакції затвердженій загальними зборами його членів, протокол № 4 від 20.07.2010р. Державну реєстрацію змін до установчих документів Споживчого товариства було проведено 27.07.2010 року.

Відповідно до статутних положень Споживчого товариства (Розділ ІІІ. Органи управління і контролю споживчого товариства) вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які обирають голову правління, членів правління та ревізійної комісії, визначають чисельний склад цих органів. Правління споживчого товариства є його виконавчо розпорядчим органом, відповідальним перед загальними зборами членів споживчого товариства. Згідно з пунктом 33 статуту лише голова правління споживчого товариства та його заступники можуть одноосібно приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства. Коло цих питань визначається рішенням правління. Голова правління як перша посадова особа має право: представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, в органах влади і управління, судах; відкривати поточні та інші рахунки, розпоряджатися грошовими коштами, укладати договори (угоди), зобовязання; видавати від імені і у справах споживчого товариства доручення, у т.ч. з правом передоручення.

Відтак, посада виконавчого директора споживчого товариства статутом Споживчого товариства, в редакції чинній на момент підписання спірного договору, не передбачена. Разом з тим, з наявних в справі матеріалів вбачається, що на посаду виконавчого директора споживчого товариства Звірика О.А. було призначено наказом № 5 від 28.07.2010 року директора споживчого товариства Заіченко О.Ю., посада котрого також не передбачена статутом Споживчого товариства.

Таким чином, в матеріалах справи не міститься доказів, які б свідчили про наявність у особи, яка підписала оспорюваний договір від імені Споживчого товариства, належних повноважень на його вчинення.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 року № 9, що містяться в п. 8, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин даної справи, зважаючи на відсутність у виконавчого директора Звірика О.А. будь яких повноважень на вчинення від імені Споживчого товариства спірного договору, цей договір є таким, що не вчинений згідно з вимогами ст. 207 ЦК України, а тому не може бути визнаний недійсним.

Проте, суд першої інстанції розглядаючи дану справу та відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що викладені у позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, не звернув уваги на вищевикладене та фактично ухилився від правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що допущені господарським судом першої інстанції помилки у застосуванні норм матеріального права не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, у звязку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у даній постанові.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.01.2012 року у справі № 5024/2270/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.