Постанова № 22482635, 03.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 5027/73/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді Гнатюк Г.М.

суддів- Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці б/н і б/д.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р.

у справі №5027/73/2012

за позовом прокурора Глибоцького району в особі Йорданештської сільської ради, с.Йорданешти, Глибоцького району, Чернівецької області

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 17062,77грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю.І. прокурор відділу

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Прокурору розяснено його права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р. у справі №5027/73/2012 (суддя Дутка В.В.) позов прокурора Глибоцького району задоволено частково та стягнено з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Йорданештської сільської ради 17053,69 грн. Крім цього, стягнено з приватного підприємця ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 1609,50 грн., а в решті заявлених грошових вимог щодо стягнення 9,08 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватний підприємець ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом розглянено спір за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про місце та час слухання справи, а також не повно зясовано усі обставини справи, через що суд дійшов невірного висновку та прийняв незаконне рішення, яке просить скасувати в позові відмовити повністю.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу від 12.03.2012р. №94/618 вих.12 (вх.№1975 від 22.03.2012р.) прокуратура Глибоцького району спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у звязку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представник прокуратури Львівської області в судовому засіданні усно підтримав доводи прокурора Глибоцького району, викладені ним у зазначеному вище запереченні.

На адресу суду поступила також заява приватного підприємця ОСОБА_2 (вх.№231 від 02.04.2012р.) в якій скаржник додатково обґрунтовує доводи апеляційної скарги та спростовує заперечення прокурора. При цьому скаржник просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності та неявку в судове засідання представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 14.03.2012р. присутність повноважних представників сторін в судовому засіданні була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р. у справі №5027/73/12 скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Глибоцького району звернувся з позовом в інтересах держави в особі Йорданештської сільської ради про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованості у сумі 17062,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без наявності акта про право власності, акта про постійне користування або договору оренди землі, в період з 01.01.2008р. по 20.04.2010р. внаслідок чого ним завдано збитків місцевому бюджету в сумі 17062,77 грн., які прокурор просить стягнути з відповідача у відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України.

Зокрема прокурор посилається на те, що 22.12.2011р. в результаті перевірки контрольно ревізійним відділом в Глибоцькому районі формування та виконання сільського бюджету, ревізії фінансово господарської діяльності установ, що утримуються за рахунок цього бюджету у Йорданештській сільській раді за 2008 2010 роки та завершений звітний період 2011 року складений акт, в якому зазначено, що за період з 01.01.2008р. по 20.04.2010р. земельна ділянка, площею 0,67 га. фактично використовувалась приватним підприємцем ОСОБА_2 без наявності акта про право власності, акта про постійне користування або договору оренди землі, внаслідок чого останнім завдано збитків місцевому бюджету в сумі 17062,77 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Рішенням V сесії ІІІ скликання Йорданештської сільської ради Глибоцького району від 24.10.2006р. приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту відведення на земельну ділянку (шляхом заключення договору оренди) орієнтовною площею 0,67 га. в межах населеного пункту с.Йорданешти по вул..Толока,6 в адміністративних межах Йорданештської сільської ради за рахунок земель запасу сільської ради (несільськогосподарського призначення) для ковбасного цеху. Проте, проект відведення вказаної земельної ділянки на розгляд сесії сільської ради не було надано, договір про оренду земельної ділянки не укладено.

Рішенням Йорданештської сільської ради №100-28/2009 від 10.08.2009р. затверджено розроблений проект відводу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6841 кв. м., яка розташована в АДРЕСА_1 для продажу у власність приватному підприємцю ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, вирішено продати субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 6841 кв. м. для здійснення підприємницької діяльності, доручено Йорданештському сільському голові ОСОБА_4 укласти від імені ради договір купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення 6841 кв. м.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.04.2010 року відповідачем була придбана земельна ділянка, що розміщена на землях, які перебувають у розпорядженні Йорданештської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 Глибоцького району, Чернівецької області., загальною площею 6841 кв м, який укладений на підставі рішення Йорданештської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за № 100-28/2009 від 10.08.2009 року. Виплата вартості придбаної земельної ділянки відповідачем проведена в повному обсязі та в строки передбачені Договором.

Згідно ст. 125 ЗК України, правові власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року, який діяв під час виникнення спірних правовідносин і до 01.01.20011 року, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Стаття 15 цього ж Закону встановлювала, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Стаття 19 Закону України «Про оренду землі»в редакції 1998 року встановлює, що Орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування. обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 р. № 727/98, зі змінами та доповненнями, (далі Указ) суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником податку на землю. Відповідно до п. 8 розд. XX ПКУ з 1 січня 2011 року до внесення змін до розд. XIV ПКУ в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ застосовується з урахуванням того, що платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Як вбачається з долучених до апеляційної скарги Свідоцтв про сплату єдиного податку, з моменту реєстрації ОСОБА_2 суб'єктом підприємницької діяльності та на даний час, він перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з фізичних осіб-підприємців що звільняє його від плати за землю (земельного податку).

Аналізуючи зазначені норми закону та фактичні обставини справи в період з 01.01.2008 по 20.04.2010 року відповідач був звільнений від плати за землю, як платник єдиного податку , що стверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку за 2008. 2009 - 2012 роки, які додані до скарги, оскільки в 2009 році органом місцевою самоврядування було прийнято рішення про продаж відповідачу спірної земельної ділянки, а не передачу її в оренду. Тому, до набуття права власності на спірну земельну ділянку, договору оренди на користування нею не існувало, а отже правових підстав сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою до набуття права власності на неї також не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

При цьому, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання прокурора на Акт від 15.12.2011 року, як доказ фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період 2008-2010р. не може оцінюватись судом як доказ, оскільки такий акт складено в односторонньому порядку представниками Йорданешстької сільської ради без участі підприємця ОСОБА_2, або його представника.

Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що прокурором та позивачем не доведено нанесення збитків місцевому бюджету внаслідок несплати за фактичне користування земельною ділянкою з боку відповідача, оскільки використання без правовстановлюючих документів у вказаний позивачем період спірної земельної ділянки належними та допустими доказами не підтверджено, у звязку з чим судом першої інстанції безпідставно проведено стягнення заборгованості за фактичне користування земельної ділянки в сумі 17053,69грн. із розрахунку застосування мінімальної орендної плати.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд визнав встановленими обставини, що мають значення для справи за відсутності належних та допустимих доказів, у звязку з чим зробив невідповідні висновки, а також невірно застосував норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому, у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задоволено, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача Йорданештську сільську раду.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,-

Постановив:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задоволити.

2.Рішення господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р. у справі №5027/73/2012 скасувати.

3.Прийняти нове рішення. В позові відмовити повністю.

4.Стягнути з Йорданештсьої сільської ради (60421, с.Йорданешти, Глибоцького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 25076257) на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент.№ НОМЕР_1) - 804,75грн. судового збору.

5.Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

6.Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддяГнатюк Г.М.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 05.04.2012р.