Постанова № 22482434, 27.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа № 5015/7292/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддяБонк Т. Б.

суддіБойко С. М.

Желік М. Б.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) Головач А. М. директор

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 Хуткий А. Я. начальник юридичного відділу

від третіх осіб не зявився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», м. Жидачів, Львівська область № 27 від 24.02.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2012 р. (суддя Синчук М. М.)

у справі № 5015/7292/11

за позовом ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», м. Жидачів, Львівська область

до відповідача 1 ТОВ «Львівпромліс», м. Жидачів, Львівська область

до відповідача 2 ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Жидачівське районне управління юстиції Львівської області, м. Жидачів, Львівська область

Приватний нотаріус Жидачівського районного нотаріального округу Медвідь Наталія Степанівна, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область

про визнання недійсним договорів іпотеки і застави

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2012 р. у справі № 5015/7292/11 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», м. Жидачів, Львівська область до ТОВ «Львівпромліс», м. Жидачів, Львівська область та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область про визнання недійсним договорів іпотеки № 1794 від 02.11.2011 р. і застави № 1796 від 02.11.2011 р.

Рішення суду мотивоване тим, що спірні договори укладені з дотриманням письмової нотаріально посвідченої форми, а також тим, що майно, що є предметом застави та іпотеки, є власністю іпотекодавця/заставодавця відповідача 1, не входить до переліку майна, що не може бути предметом іпотеки та застави, на момент укладення вказаних договорів 02.11.2011 р., не було обтяжене іншими юридичними чи фізичними особами, не перебувало під арештом, не було включено до опису арештованого майна.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов, посилаючись на те, що ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія»має підстави вважати, що його права порушені обтяженнями на майно за спірними договорами іпотеки і застави та існує реальна загроза, що рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2011 р. та наказ від 10.11.2011 р. у справі № 5015/600/11 не буде виконано, а на предмет іпотеки, застави за будь-яке невиконання ТОВ «Львівпромліс»зобовязань за договором перед ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», може бути звернено стягнення. Саме тому апелянт вважає, що дані договори застави та іпотеки суперечать вимогам закону, зокрема ст. 4-5 ГПК України, порушують права третьої особи ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», в частині виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011 р. у справі № 5015/600/11, а тому відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України є недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що апелянтом не зазначено жодної із визначених законодавством підстав для визнання договорів, укладених між ВАТ «ЖЦПК»та ТОВ «Львівпромліс», недійсними. Також відповідач зазначає, що станом на час укладення договорів іпотеки та застави 02.12.2011 р., жодних прав третіх осіб, крім самого власника, на майно ТОВ «Львівпромліс», не існувало.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2004 р. між ТОВ «Львівпромліс»(продавець) та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(покупець) укладено договір № 7/05 п/л купівлі-продажу товару, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, який вказаний в специфікаціях і додатках, котрі є складовою частиною договору.

30.12.2010 р. між даними сторонами укладено договір № 1 про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням (новація), за умовами якого зміст нового зобовязання полягає в тому, що ТОВ «Львівпромліс»(сторона 2) визнає своє боргове зобовязання перед ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(сторона 1) в розмірі 2013 164, 17 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.12.2010 р., що виникло в процесі виконання умов договору № 7/05 п/л купівлі-продажу лісопродукції від 27.12.2004 р. та додатків до нього і надає згоду на його переведення у позикове зобовязання (п. 2 договору).

Згідно п. 3 договору № 1 від 30.12.2010 р., кошти, зазначені в п. 2 цього договору, сторона 2 зобовязується повернути стороні 1 до 30.09.2011 р. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок сторони 1.

Відповідно до п. 5 договору новації № 1, у випадку невиконання стороною 2 у визначений в п. 3 цього договору строк зобовязання щодо повернення визначених п.п. 2.4 цього договору коштів, сторона 2 на вимогу сторони 1 в порядку забезпечення виконання свого зобовязання зобовязана передати в заставу належне їй нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

15.03.2010 р. між відповідачем 1 (боржник) та відповідачем 2 (кредитор) укладено договір № 1-0310 про надання фінансової допомоги, згідно якого кредитор надав, а боржник отримав тимчасову, поворотну, безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 25500 000 грн. для відновлення статутної діяльності.

Згідно платіжних доручень від 22-24.03.2010 р., на рахунок відповідача 1 було перераховано 8, 5 млн. грн.

Відповідно до п. 1.4 договору № 1-0310 від 15.03.2010 р., фінансова допомога повинна бути повернута 31.03.2011 р.

02.11.2011 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.1 якого цей договір забезпечує виконання зобовязань іпотекодавця (відповідача 1) та вимог іпотекодержателя (відповідач 2) за договором новації від 30.12.2010 р. та договором № 1-0310 про надання фінансової допомоги від 15.03.2010 р., які укладені між іпотекодавцем та іпотекодержателем, стосовно повернення суми заборгованості, неустойок і штрафів у повному обсязі (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3 договору, в забезпечення виконання зобовязань, зазначених у п. 1.1 цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно:

-адмінбудинок, загальною площею 706, 5 кв. м та лісопильний цех з навісом, загальною площею 1 773, 2 кв. м за адресою: Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вул. Гніздичівська, 8, які належать іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

-земельна ділянка, за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Гніздичівська, 8, площею 25 319 га, яка належить іпотекодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Договір іпотеки від 02.11.2011 р., укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 1794, відомості про іпотеку нерухомого майна внесені до реєстру обтяжень, повноваження сторін нотаріусом перевірено.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 573 ЦК України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема, така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека визначається як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

П. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що однією з істотних умов, які повинен містити іпотечний договір є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що ТОВ «Львівпромліс»не повідомив ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»про права третіх осіб на майно, яке передано у заставу та іпотеку; стверджує про нікчемність укладених договорів іпотеки і застави та посилається на ст. 203, 215 ЦК України як на підставу визнання таких договорів недісйними.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, а ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, договір застави від 02.11.2011 р. та договір іпотеки від 02.11.2011 р., укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2 у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровими №№ 1794, 1796, відомості про заставу рухомого майна та іпотеку нерухомого майна внесені до Реєстру обтяжень. Крім цього, майно, що є предметом застави та іпотеки, є власністю іпотекодавця/заставодавця відповідача 1, не входить до переліку майна, що не може бути предметом іпотеки та застави, на момент укладення вказаних договорів 02.11.2011 р., не було обтяжене іншими юридичними чи фізичними особами, не перебувало під арештом, не було включено до опису арештованого майна.

Таким чином, твердження апелянта спростовуються матеріалами справи і тому з огляду на наведене, апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції правомірно та підставно відмовлено у задоволенні вимог позивача про визнання недійсними договорі іпотеки № 1794 від 02.11.2011 р. та застави № 1796 від 02.11.2011 р., укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2 і посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_1, а також у застосуванні наслідків, передбачених ч. 2 ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2012 р. у справі № 5015/7292/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія», м. Жидачів, Львівська область без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи направити на адресу господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяБонк Т. Б.

СуддяБойко С. М.

СуддяЖелік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 30.03.2012 р.