Постанова № 22482384, 03.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 5027/52/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»вих.№ 190 від 22.02.2012р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2012р.

у справі № 5027/52/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка», м.Чернівці

про стягнення 100840,05 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Коноваленко Є.О.

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2012р. у справі № 5027/52/2012 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, позов з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»задовольнено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(м.Чернівці, вул.Хотинська, 43, код 14273138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» (м.Київ, вул.Л.Курбаса, 2Б, код 32072453) 76912,82 грн. основного боргу, 11229,25 грн. інфляційних втрат, 4836,02 грн. 3% річних та 1859,56 грн. судового збору, в частині стягнення 7861,96 грн. пені - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.66 ГПК України, ст.ст.256, 258, 261, 267, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України та відповідно того, що заява позивача про забезпечення позову не обґрунтована, жодних документальних доказів необхідності вжиття заходів до забезпечення позову суду позивачем не надано, адекватність засобу забезпечення позову не доведена; відповідач допустив порушення договірних зобов’язань перед позивачем, оскільки не розрахувався за виконані позивачем згідно з укладеним договором проектні роботи, що призвело до виникнення боргу в сумі 76912,82 грн.; оскільки в листопаді 2009р. сторони підписали акт № 558/1 виконання робіт та проектної документації на загальну суму 76912,82 грн. без посилання на конкретну дату підписання акта, його слід вважати підписаним останнім днем листопада 2009р., а тому з відповідача підлягає стягненню 11229,25 грн. збитків, заподіяних інфляцією за період з грудня 2009р. по 31 грудня 2011р. та 3% річних в розмірі 4836,02 грн. за період з 08 грудня 2009р. по 12 січня 2012р.; вимога про стягнення пені 7861,96 грн. заявлена позивачем з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої відповідачем заявлено у спорі.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 11229,25 грн. інфляційних втрат та 4836,02 грн. 3% річних змінити, визначивши при цьому суми відповідних стягнень на підставі вимог чинного законодавства по даному питанню та наданих доказів, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин справи. Зокрема апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не врахував умов пункту 4.5 договору, за яким замовник зобов’язаний протягом 10 робочих днів після одержання проектної документації та акту здачі-приймання робіт, розглянути її та передати виконавцю оформлений акт, та помилково визначив суми інфляційних втрат за весь грудень 2009р. та 3% річних з 08.12.2009р., виходячи з необґрунтованої обставини підписання акту здачі-приймання робіт останнім днем листопада 2009р.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву, представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до нього, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжирінговий центр Ай.Бі.Тек», м.Київ звернулося в Господарський суд Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка», м.Чернівці про стягнення заборгованості згідно з договором на виконання проектних робіт № ІЦ-558/1 від 09.12.2008р. в загальній сумі 100840,05 грн., в тому числі 76912,82 грн. основного боргу, 4836,02 грн. 3% річних, 11229,25 грн. інфляційних втрат та 7861,96 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 09.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка», м.Чернівці (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек», м.Київ (Виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт № ІЦ-558/1, згідно якого позивач зобов’язався виконати проектні роботи стадії «РП»(Робочий проект): - «Система автоматичного спринклерного водяного пожежегасіння, суміщена з пожежними кранами виставкового комплексу загальною площею 15000 м2»на об’єкті: «Виставковий комплекс по вул.Хотинській, 43 в м.Чернівці», а відповідач оплатити дані роботи. (пункт 1.1 та 1.2 договору).

Договірна ціна (вартість робіт) по даному договору згідно з пунктом 2.1 становить – 64094,02 грн., ПДВ 20% - 12818,80 грн. всього до сплати з ПДВ - 76912,82 грн.(Додаток № 1 до договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору попередня оплата робіт здійснюється замовником, який перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму у розмірі 50% вартості робіт. Гроші перераховуються виконавцю не пізніше 5 (п’яти) банківських днів після підписання договору сторонами.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що після завершення робіт та передачі готової документації замовнику в повному обсязі, останній не пізніше 5 (п’яти) банківських днів з дня підписання акту здачі–приймання виконаних робіт сторонами виконує остаточний розрахунок з виконавцем.

Позивач взяті на себе зобов’язання по виконанню проектних робіт та передачі проектної документації виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками в двосторонньому порядку актом № 558/1 виконання робіт та передачі проектної документації за листопад 2009р. на загальну суму 76912,82 грн. та відповідачем не заперечується.

Однак, оформляючи акт № 558/1 виконання робіт та передачі проектної документації за листопад 2009р., сторони не зазначили конкретної дати його підписання. Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції вважати акт № 558/1 виконання робіт та передачі проектної документації за листопад 2009р. підписаним сторонами останнім днем листопада 2009р., тобто 30.11.2009р.

Відтак, з врахуванням наведеного та положень пункту 2.5 договору, останнім днем строку виконання зобов’язання по сплаті виконаних робіт є 07.12.2012р. Проте, відповідач за виконані роботи не розрахувався, що призвело до виникнення боргу в сумі 76912,82 грн.

Наявність боргу також підтверджується актом звірки від 06.01.2012р.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, наведеними у позовній заяві, позивач нарахував відповідачу за період з 08.12.2009р. по 12.01.2012р. 3% річних в розмірі 4836,02 грн. та за період з грудня 2009р. по 31 грудня 2011р. інфляційні втрати в сумі 11229,25 грн. Перевіривши зазначені розрахунки, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено періоди прострочки та вірно застосовано індекси інфляції, а відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 76912,82 грн. основного боргу, 11229,25 грн. інфляційних втрат та 4836,02 грн. 3% річних. В частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 7861,96 грн. пені у зв’язку із спливом строку позовної давності та в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову рішення суду першої інстанції не оспорюється.

За таких обставин, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2012р. у справі № 5027/52/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»вих.№ 190 від 22.02.2012р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.