Постанова № 22481847, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012                                                                                           № 6/332

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           Жук Г.А.

          Яковлева М.Л.

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.03.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 6/332 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат»

до          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

про          Стягнення 31032,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» про стягнення 31032,73 грн., з яких : 29142,47 грн. – основного боргу, 1398,86 грн. інфляційних втрат, 491,40 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.11 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10015,30 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 167,67 грн. 3% річних, 77,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 101,82 грн. витрат по сплаті державного мита.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 05.12.2011 року по справі № 6/332 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» слід задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

В силу частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом. А також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

30.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Київклімат”(замовником) та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”(підрядником) було укладено договір № 1194 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується за письмовим замовленням замовника виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього Договору. Кожний окремий вид робіт, його вартість та терміни виконання визначаються сторонами у додатках (або додаткових угодах), які стають його невід'ємною частиною та набувають чинності з дати їх підписання. Назва робіт та їх вартість визначаються у додатках відповідно до Переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що факт належного виконання робіт сторони підтверджують шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

06.08.2010 р. сторонами на виконання вищевказаного звернення було укладено додаток № 4 до Договору, за яким підрядник зобов’язався виконати у термін один місяць після надходження грошових коштів роботи, а саме: розробка демонстраційних матеріалів, необхідних для погодження дозволу на розміщення ОЗР в Головному управлінні архітектури (вивіска) 2,5( 2.50). Вартість робіт визначена у розмірі 9428,31 грн..

26.08.2010 р. сторонами було укладено додаток № 5 до Договору, за яким підрядник зобов’язався виконати у термін один місяць після надходження грошових коштів роботи, а саме: розробка демонстраційних матеріалів, необхідних для погодження дозволу на розміщення ОЗР в Головному управлінні архітектури (вивіска) 2,5( 2.50). Вартість роботи складає 9714,16 грн.. Додаткова угода № 5 укладена з метою погодження паспорту № 01368-1-09 серія АА № 00487 в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, про свідчить у ній посилання на номер замовлення 6398.

За приписом статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

01.09.2010 р. замовник на підставі виставлених рахунків-фактури сплатив на користь підрядника 29142,47 грн. передплату за виконання вищезазначених робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору, грошові кошти, отримані підрядником від замовника за виконання робіт зазначених у додатках до цього договору, не підлягають поверненню у випадку відмови від вже виконаних робіт, якщо такі роботи були виконані підрядником належним чином.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виконаних робіт без зазначення дати складання на загальну вартість робіт 19428,31 грн., роботи прийняті в повному обсязі без зауважень.

Відповідно до положень статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають а стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 положення).

Однак, обсяг виконаних робіт крім наявного акту приймання-передачі виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалами справи листами.

20.01.2011 р. замовник направив підряднику листа, яким просив повернути сплачені кошти, оскільки замовлені роботи в повному обсязі виконані не були.

Як встановлено ч.2 ст.320 ГК України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

21.02.2011 р. підрядник листом № 196-585/кр повідомив, що ним виконані роботи за Договором, а затримка у їх погодженні пов’язана з діями Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища.

07.07.2011 р. підрядник листом № 196-3593/кр повідомив замовника про те, що пакет документів, наданий ним для розробки демонстраційних матеріалів для погодження паспорту інформаційної вивіски, не відповідають поняттю інформаційної вивіски та повідомив про можливість повернення сплачених коштів у разі отримання письмового звернення про їх повернення.

08.07.2011 р. замовник повторно звернувся до підрядника з вимогою повернути сплачені кошти.

27.07.11 р. на адресу ТОВ «КиївКлімат» надійшов лист за № 196-4037/КР від 22.07.11 року, в якому КП «Київреклама» знову пропонувало позивачу звернутись письмово з питанням повернення коштів. Такого ж змісту лист за № 196-4627/КР від 12.08.11 року надійшов на адресу позивача 17.08.11 року.

На момент розгляду справи кошти КП «Київреклама» на адресу ТОВ «КиївКлімат» не перераховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, підрядник виконав роботи з розробки демонстраційних матеріалів, необхідних для погодження дозволів на розміщення ОЗР в Головному управлінні архітектури (вивіска) 2,5( 2.50), вартістю 19428,31 грн., про що свідчить підписаний сторонами акт виконаних робіт на зазначену суму та надані в матеріали справи дозволи № 25257-09 серії АА № ВВ 01253 та № 25258-09 серія АА № ВВ 01449.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки роботи на суму 19428,31 грн. були виконані підрядником та прийняті замовником, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно положення ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

В матеріалах справи наявна угода про надання правової допомоги, укладена відповідно до норм чинного законодавства укладена з Адвокатом Самосуд Ж.О. (свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 3501).На виконання умов угоди ТОВ «Київ Клімат» сплачено 10000,00 грн., які прийняті за прибутковим касовим ордером № 0000001 від 29.08.11 року.

Враховуючи положення ст.44 ГПК України, роз’яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями та змінами) від 04.03.1998 р. № 02-5/78 вимоги про стягнення з відповідача витрат на отримання правової допомоги підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції розглянувши матеріали справи дійшов правомірного висновку про покладення на відповідача витрат на отримання правової допомоги пропорційно задоволеним позовним вимогам, однак в резулятивній частині рішення не знайшло свого відображення. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінення рішення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 6/332 підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 6/332 – задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 6/332 – змінити.

3. Резулятивну частину рішення викласти в наступній редакції :

Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”(01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код 26199714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Київклімат”(02098, м. Київ, пр-т Тичини, 4, код 31629990) 10015,30 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 167,67 грн. трьох процентів річних, 3281,36 грн. витрат на отримання правової допомоги, 101,82 грн. державного мита та 77,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 6/332 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Жук Г.А.

                                                                                          Яковлев М.Л.