Постанова № 22481314, 04.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2012 р. справа №36/214

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Склярук О.І. та Татенка В.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.12 року у справі №36/214 (суддя Гриник М.М.) за позовною заявою Державної екологічної інспекції в Донецькій області (представник ОСОБА_1, довіреність №02-5117 від 30.12.11) до приватного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»(представник ОСОБА_2, довіреність №1 від 06.05.11), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Жданівської міської ради (представник ОСОБА_3, довіреність №3 від 03.01.12) про стягнення збитків, заподіяних державі в сумі 4780858, 28 грн. та перерахування на рахунок фонду місцевого бюджету Жданівської міської ради за наступними реквізитами: п/р 33119331700050 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686626, КБК 24062100,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області 16.01.12 року прийнято рішення у справі №36/214, згідно якого вирішено задовольнити позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Донецькій області (далі Інспекція) до приватного акціонерного товариства «Шахта «Жданівська»(далі Підприємство) про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 4780858, 28 грн.

Рішення суду обґрунтоване нормами статей 40, 47, 51, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.10, ст.11, ст.33, ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»та п.2.1.2, п.3.6. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 року, зокрема тим, що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства підтверджується матеріалами справи, а саме актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.02-07.03.2011 року, підписаного представниками відповідача без будь-яких зауважень, а також тим, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №36/214, заперечуючи висновки, встановлені рішенням суду, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, Підприємство звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року у справі №36/214, обґрунтовуючи її тим, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що розрахунок збитків за 2008 рік та 21 добу січня 2009 року правомірно проведено позивачем з урахуванням норм Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 року (далі Методика №639 від 10.12.2008 року), в той час коли ця методика не діяла.

Заявник апеляційної скарги вважає правильним застосування до означеного періоду положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №38 від 18.05.1995 року (далі Методика №38 від 18.05.1995 року), яка діяла до набрання чинності Методики №639 від 10.12.2008 року.

Відповідач зазначив, що Методика №38 від 18.05.1995 року передбачає для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря використання результатів безпосередніх вимірів викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів (інструментальний метод).

Таким чином за твердженням апелянта, застосування державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря) для розрахунку збитків за 2008 рік та 21 добу 2009 року, згідно Методики №639 від 10.12.2008 року, є незаконним та безпідставним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року у справі №36/214 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Підприємство підтримало заявлені в ній вимоги, Інспекція заперечила проти задоволення цієї скарги з підстав, наведених раніше у письмовому відзиві. Третя особа залишила вирішення питання щодо обґрунтованості рішення першої інстанції на розсуд суду.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»визначає, що документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобовязаний видати субєкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого субєкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Зокрема, дозвільні органи органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»підприємства, установи, організації та громадяни субєкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких повязана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобовязані, окрім іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

За змістом ч.1 та 5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоровя людей та навколишнє природне середовище, здійснюється регулювання найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлений Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоровя.

Положеннями ст.13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»унормовано, що рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», надання дозволів на викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Так, відповідно до Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі від 19.12.2006 року №548, управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Окрім іншого, пункт 4.6. згадуваного Положення визначає, що управління відповідно до покладених на нього завдань видає в установленому порядку дозволи на викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, приймає відповідні рішення щодо зупинення їх дії або анулювання.

З огляду на приписи вищевказаних нормативних актів та враховуючи специфіку діяльності відповідача (а.с.а.с.37-41), в результаті якої в атмосферне повітря здійснюється викид певних забруднюючих речовин, 27.04.2007 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області було видано Підприємству дозвіл №1412100000 1 терміном дії до 27.04.2012 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (а.с.7).

Зазначеним Дозволом, поміж іншого, у пункті 3.5.5 встановлено наступні умови для джерел викидів забруднюючих речовин Підприємства №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9:

ьпородні відвали не повинні здійснювати викиди газоподібних забруднюючих речовин в атмосферне повітря (оксидів азоту, діоксину сірки, оксиду вуглецю, сірководню), тобто породні відвали не повинні палати;

ьоператор повинен здійснювати роботи з профілактики самозапалювання та гасінню породних відвалів згідно «Правил безпеки вугільних шахт»;

ьоператор повинен здійснювати роботи виміру температур (робити температурну зйомку) породних відвалів згідно «Правил безпеки вугільних шахт».

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.02.2011 року по 07.03.2011 року Інспекцією була проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства України та за результатами складено акт (а.с.а.с.19-22), яким встановлено невиконання Підприємством пункту 3.5.5 дозволу №1412100000 1 від 27.04.2007 року, що є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За змістом вказаного акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, на балансі Підприємства знаходиться девять породних відвалів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, з яких діє та горить лише відвал №7. Санітарно-захисна зона діючого породного відвалу складає 500 метрів.

Перевірці було представлено два технічні звіти про виконання температурної зйомки діючого плоского породного відвалу №7, виконаних у травні та жовтні 2010 року на підставі договорів з ФЛ-П ОСОБА_4 Температурні зйомки провадилися згідно вимог Інструкцій, розроблених НДІГД «Респіратор». За результатами зйомок породний відвал горить.

Проект гасіння та формування породного відвалу виконано у 2007 році. Отримані «Рекомендації по формуванню діючого породного відвалу №7 з пожеженебезпечними параметрами», розроблені Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпечності робіт в гірничій промисловості 10.12.2010 року. Проектом передбачено гасіння поверхні відкосів засобом нанесення інертного ґрунту (перегоріла порода та суглинок).

Під час перевірки на породному відвалі виявлені ділянки горіння, що відомі оком, снігові проталини, відчувався запах сірки. Небезпечні ділянки, всупереч проекту, не оконтурені попереджувальними знаками.

Підприємством укладено договір з державним підприємством «Орджонікідзевугілля»на виконання робіт по формуванню діючого плоского породного відвалу №7 та робіт по гасінню ділянок горіння на плоскому відвалі Підприємства. Відповідно до наказу Підприємства від 30.12.2010 року №3451, передбачено контроль вищезазначених робіт з метою безпечної експлуатації діючого породного відвалу, однак з боку шахти належний контроль не здійснюється. Інформація про обсяги робіт проведених у 2009-2010 роках по виконанню робіт по формуванню діючого плоского породного відвалу №7 та робіт по гасінню ділянок горіння на плоскому відвалі Підприємства під час перевірки не надані.

За висновком проведеної перевірки, породний відвал №7 є неорганізованим джерелом викиду газоподібних речовин, що утворюються при горінні та пилу.

Судовою колегією приймається до уваги, що означений акт перевірки підписаний з боку Підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому колегія зауважує, що наявні в матеріалах справи акти перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства України №44 від 17.04.2008 року, №19 від 02.04.2009 року та №18 від 02.04.2010 року (а.с.а.с.10-18), свідчать про допущення Підприємством порушень приписів пункту 3.5.5 отриманого ним Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря впродовж трьох років поспіль.

В подальшому відповідно до Методики №639 від 10.12.2008 року, позивачем за період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року (включно) були нараховані збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин (оксиду азоту, сірки діоксину, сірководню та оскиду вуглецю) в атмосферне повітря від джерела викиду №7 (діючий плоский породний відвал №7) Підприємства, які з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог склали 4780858, 28 грн. (а.с.43-49). Період нарахування Інспекцією збитків опосередковується початком перебігу строку позовної давності (01.11.2008) та отриманими статистичними звітами про охорону атмосферного повітря 2ТП-повітря, складеними Підприємством за 2008-2010 роки.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. В світлі частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати субєкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, шкода, завдана навколишньому природному середовищу у процесі здійснення господарської діяльності, як правило, належить до категорії позадоговірних зобовязань. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом положень цивільного законодавства, позадоговірна відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності настає за умови наявності складу правопорушення, що включає такі елементи, як протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки.

Провівши аналіз вищевказаних положень чинного законодавства та здійснивши їх співставлення із спірними правовідносинами, судова колегія вважає вірним та обґрунтованим висновок суду попередньої інстанції щодо задоволення позовних вимог Інспекції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

В контексті статті 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вже зазначалося вище, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення, а саме:

ьпротиправність поведінки (дія чи бездіяльність);

ьнаявність майнової та (або) моральної шкоди;

ьпричинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою;

ьвина особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальним правилом протиправною визнається поведінка особи (дії або бездіяльність), яка порушує приписи правових норм та порушує субєктивне право особи. Зокрема, бездіяльність визнається протиправною, якщо особа повинна була вчинити певну дію, але не вчинила її. Наразі, протиправність бездіяльності відповідача полягає у невиконанні останнім вимог встановлених пунктом 3.5.5 дозволу №1412100000 1 від 27.04.2007 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. В свою чергу така протиправна бездіяльність Підприємства порушує норми природоохоронного законодавства та завдає шкоди навколишньому середовищу внаслідок його забруднення.

Необхідною умовою виникнення зобовязання з відшкодування заподіяної шкоди, є наявність самої шкоди, під якою в даному випадку розуміють погіршення якісного стану навколишнього природного середовища. Головним чинником відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства є компенсаційно-відновлювальна функція, оскільки відповідальність за заподіяння екологічної шкоди передбачає найбільш повне поновлення (компенсацію) в грошовій формі витрат держави щодо відновлення якості навколишнього природного середовища за рахунок особи, що її спричинила.

Таким чином, збитки в розглядуваних спірних правовідносинах уявляють собою грошову оцінку завданої шкоди, яка підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин (оксиду азоту, сірки діоксину, сірководню та оксиду вуглецю) в атмосферне повітря від джерела викиду №7 (діючий плоский породний відвал №7) Підприємства за період з 01.11.2008 року по 31.12.2010 року (а.с.а.с.44-49) та в загальній сумі складає 4 780 858, 28 грн.

Колегія апеляційної інстанції відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо необхідності використання інструментального методу контролю для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 2008 рік та 21 добу січня 2009 року, з наступних міркувань.

В світлі положень пункту 5.5 Методики №38 від 18.05.1995 року, результати безпосередніх вимірів (інструментальні, інструментально-лабораторні, індикаторні) викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів, використовуються для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Пунктами 5.7 та 5.7.1 Методики №38 від 18.05.1995 року встановлено, що за результатами обстеження й інструментальних вимірів потужності викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел забруднення атмосферного повітря складається акт. Виявлені в ході перевірки факти перевищення нормативів, що зафіксовані в первинній обліковій документації, також включаються до акта перевірки, який підписується спеціалістом Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України та керівником підприємства.

Методикою №639 від 10.12.2008 року у пункті 2.3 також передбачено, що результати інструментально-лабораторних методів контролю використовуються при визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

При цьому, згідно пункту 2.7 Методики №639 від 10.12.2008 року, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та обємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадку викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами субєктів господарювання.

Між тим, обидві методики встановлюють можливість застосування, як інструментального, так і розрахункового методу контролю, однак використання саме інструментального методу контролю передбачається ними безпосередньо для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто викидів з перевищенням нормативів встановлених дозвільним документом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що інструментальний метод контролю підлягає застосуванню лише у випадку наявності встановлених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, з метою визначення обсягу їх перевищення субєктом господарювання.

В той же час, колегія звертає увагу, що дозволом №1412100000 1 від 27.04.2007 року наданого Підприємству, встановлено абсолютну заборону на викид газоподібних забруднюючих речовин в атмосферне повітря (оксидів азоту, діоксину сірки, оксиду вуглецю, сірководню) із стаціонарного джерела викиду №7, у звязку з чим є всі підстави стверджувати про відсутність у відповідача дозволу на викид забруднюючих речовин з означеного джерела.

Відтак, відсутність встановлених вказаним дозволом нормативів викидів забруднюючих речовин для спірного джерела викиду, виключає й застосування позивачем інструментального методу контролю та зумовлює необхідність використання ним саме розрахункового методу з застосуванням даних статистичних спостережень.

Наразі колегія також зазначає, що період застосування вищевказаних методик не впливає на правильність здійсненого Інспекцією нарахування збитків, оскільки принцип розрахунку відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря закріплений положеннями чинної Методики №639 від 10.12.2008 року, не змінив раніше встановленого Методикою №38 від 18.05.1995 року та здійснюється за однаковими формулами:

З = mі х 1,1П х Аі х Кт х Кзі, де З розмір збитків, грн.; mі маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т; Аі безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини; Кт коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною (розділ 4 Методики №639 від 10.12.2008 року).

Z = Mі х 1,1П х Аі х Кт х Кzі, де Z розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти; Mі маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно, тонн; 1,1П базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну; Аі безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини; Кт коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзі коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною (розділ 7 Методики №38 від 18.05.1995 року).

Судова колегія також зазначає, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. В даному випадку причинний зв'язок полягає у заподіянні державі екологічної шкоди, сутність якої зводиться до певного погіршення якісного стану навколишнього природного середовища внаслідок невжиття Підприємством заходів щодо виконання умов пункту 3.5.5 дозволу №1412100000 1 від 27.04.2007 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Наявність вини Підприємства, як однієї з передумов настання його цивільно-правової відповідальності, наразі доведено матеріалами у справі та не спростовано відповідачем в порядку ст.33 ГПК України під час судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.

Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 16.01.12 року у справі №36/214 підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.12 року у справі №36/214.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.12 року у справі №36/214 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя О.Склярук

Суддя В.Татенко

Надруковано: 6 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 третій особі

1 у справу

1 господарському суду Донецької області

1 Донецькому апеляційному господарському суду