Постанова № 22481117, 03.04.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 року Справа № 5013/2296/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

За участю прокурора Кутузова В.О., посвідчення №187 від 28.12.07р.

Представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1., довіреність №б/н від 10.05.11, представник;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Устинівського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.12р. у справі №5013/2296/11

за позовом прокурора Устинівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації,смт. Устинівка

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, смт. Устинівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Олександрівська сільська рада, с. Олександрівка

про стягнення 26 818,60грн.,

ВСТАНОВИВ:

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2012р. по справі №5013/2296/11 (суддя Шевчук О.Б.) провадження у справі в частині позовних вимог про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок №№ 298,299,288,296 загальною площею 27,52 га земель сільськогосподарського призначення Олександрівської сільської ради припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій останній просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, позовні вимоги прокурора задовольнити частково та стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання земельних ділянко в розмірі 13407,17грн.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи. Прокурор зазначає, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції не врахував той факт, що Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних частко (паїв)»надає право районній державній адміністрації (в нашому випадку Олександрівській сілкій раді) розпоряджатись земельними ділянками до оформлення можливими спадкоємцями державних актів на вказане майно. Відповідач своїми діями по самовільному зняттю вказаних земель фактично завдали шкоди державним інтересам, що і було відображено в матеріалах проведеної перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.12р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 15.03.2012р. на 10 год. 00 хв.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.12р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 03.04.12р. на 10:30год.

В заяві від 02.04.12р. позивач підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та винести рішення про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора в частині стягнення 13407,17грн. Крім того, останній просив провести судове засідання без його участі, в звязку з неможливістю прибуття представника до судового засідання.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Позивач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників до судового засідання, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, причин неявки третьої особи суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, судова колегія доходить висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності зазначених представників.

В судовому засіданні 03.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 05.03.2009р., передбачала виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також заборону приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України в чинній редакції, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України в редакції до 05.03.2009р., право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено частинами 1, 2, 5 ст.126 Земельного кодексу України в чинній редакції, встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину; а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно приписів ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" наведено визначення терміну "самовільне використання земельної ділянки", згідно якої самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як встановлено актом Головного спеціалісту Держземінспекції відділу Держкомзему у Устинівському районі - державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у Устинівському районі Ульянкіною С.В. в результаті перевірки від 04.03.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" самовільно займає земельні ділянки із невитребуваних часток (паїв) № 298, 299, 288, 296 загальною площею 27,52 га земель сільськогосподарського призначення Олександрівської сільської ради, які розміщені за межами населеного пункту.

Крім того, вказаною посадовою особою: складено акт обстеження земельних ділянок №№ 298, 299, 296, 288 від 04.03.2011р., видано припис №4 від 04.03.2011 р. про усунення виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення №3 від 04.03.2011 р.

Матеріалами справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення №3 від 17.03.2011 р. керівника відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за самовільне зайняття земельних ділянок в розмірі 1020,00 грн.

Як вбачається, в зв'язку з укладенням Олександрівською сільською радою та відповідачем договору оренди земельних ділянок №№ 296, 298, 299, 288 на підставі рішення Олександрівської сільської ради від 31.03.2011 № 33, прокурор відмовився від позову в частині повернення вказаних земельних ділянок. Дана позиція підтримана позивачем.

Господарський суд першої інстанції прийняв відмову від позову в частині повернення самовільно зайнятих земельних ділянок №№ 288, 289, 296, 299 загальною площею 27,52 га земель сільськогосподарського призначення Олександрівської сільської ради та припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно ж вимог прокурора щодо стягнення заподіяної шкоди, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, право на відшкодування збитків має особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права. При цьому збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів зауважує, що рішенням Олександрівської сільської ради №80 від 29.03.2001 р., №81 від 29.03.2001 р., №82 від 12.06.2001 р., №96 від 27.12.2001 р. (т.1, а.с. 58-61) погоджено передачу громадянам - колишнім членам КСП ім. Енгельса (власникам сертифікатів) земельних ділянок в натурі.

Відповідно до списку членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олександрівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, який є додатком до рішення сесії Олександрівської сільської ради (протокол №№ 80, 81 від 29.03.2001, № 82 від 12.06.2001), земельну ділянку №288 площею 6,88 га виділено громадянину ОСОБА_4, земельну ділянку №296 площею 6,88 га ОСОБА_2, земельну ділянку №298 площею 6,88 га ОСОБА_5, а земельну ділянку №299 площею 6,88 га ОСОБА_3 (т.1, а.с. 68-69).

Проте, вказаними особами зазначені земельні ділянки в натурі прийняті не були.

Рішенням двадцять першої сесії Олександрівської сільської ради від 13.10.2001 № 88 "Про передачу земельних часток (паїв) у приватну власність" (т.1, а.с. 72) земельні ділянки, зокрема, №№288, 296, 298 та 299 передані у відання сільської ради.

Судова колегія враховує, що статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.

Крім того, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду в силу вимог п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 р.

Як вірно встановлено судом, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки №№288, 296, 298 та 299 знаходяться на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту, тобто право розпорядження вказаними земельними ділянками відноситься до повноважень Устинівської районної державнорї адміністрації згідно з пунктом 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України.

13.03.2003р. головою Устинівської районної державної адміністрації видано розпорядження № 105-р "Про надання селищній, сільським радам права на тимчасове розпорядження землями незатребуваних сертифікатів на право на земельну частку (пай)" (надалі - розпорядження №105-р від 13.03.2003 р.).

Відповідно до цього розпорядження селищній, сільським радам надано право на тимчасове, до моменту звернення власників, розпорядження землями незатребуваних сертифікатів на право на земельну частку (пай) та рекомендовано оформляти тимчасово договори оренди по незатребуваних земельних частках (паях), встановити контроль за використанням землі та вжити необхідних заходів для повідомлення власникам землі про необхідність використання своїх прав по розпорядженню належними їм земельними частками (паями).

Листом Устинівської районної державної адміністрації №01-22-93/1 від 05.05.2011р., а також пояснень представника позивача, які надавались у судовому засіданні, розпорядження №105-р від 13.03.2003 р. чинності не втрачало.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду попередньої інстанції, що з прийняттям позивачем розпорядження №105-р від 13.03.2003р., право розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками №№288, 296, 298 та 299 перейшло до Олександрівської сільської ради.

Згідно з рішенням Устинівського районного суду від 07.11.2007 р. у справі № 2-о-44/2007р, яке набрало законної сили (т. 2, а.с. 23), визнано спадщину - земельну ділянку № 299 площею 6,88 га, що залишилась після смерті померлої 18.01.2000р. Бригар Любові Дмитрівни, відумерлою та передано у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини в особі Олександрівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Відповідно до рішення Устинівського районного суду від 26.11.2007 р. у справі № 2-О-49/2007 (т.2, а.с. 24) визнано спадщину - земельну ділянку № 298 площею 6,88 га, яка залишилась після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5, відумерлою та передано у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини в особі Олександрівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Крім того, згідно рішення Устинівського районного суду від 03.07.2008р., яке набрало законної сили, у справі № 2-237/2008 (т.2 а.с.71, 99), відповідачем у якій виступала Олександрівська сільська рада, спадщину, у тому числі і земельну ділянку № 298, належну ОСОБА_5, прийняла - ОСОБА_6.

Між тим, на момент проведення перевірки, право на витребування земельної ділянки № 296 площею 6,88 га набула ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право на спадщину від 21.02.2011 р. (т. 2, а.с. 66).

Таким чином, зазначені обставини виключають можливість порушення прав позивача зайняттям відповідачем земельних ділянок №299, №298 та №296 та заподіяння таким зайняттям шкоди державі в особі Устинівської районної державної адміністрації.

Отже, колегія суддів встановила, що ні в ході проведення перевірки використання спірних земельних ділянок № 298, 299, 288, 296, ні при зверненні прокурора з даним позовом до господарського суду не було враховано, що зазначені земельні ділянки не передавались до державної власності, що вони знаходились в стані оформлення прав власності на них спадкоємцями.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови спадкоємців від прийняття спадщини.

Колегія суддів, враховуючи наведені обставини, доходить до висновку, що відповідач займав нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки №№288, 296, 298 та 299. Але, при цьому права Устинівської районної державної адміністрації порушені не були і шкоди державі в особі Устинівської районної державної адміністрації заподіяно не було.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зайняттям спірних земельних ділянок право позивача не було порушено, оскільки Устинівська районна державна адміністрація не є власником або землекористувачем таких земельних ділянок. А так як відповідач не використовував державні землі, то шкоди державі в особі Устинівської районної державної адміністрації заподіяно не було, що є підставою для відмови в позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а отже доводи прокурора не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Устинівського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.12р. у справі №5013/2296/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.12р. у справі №5013/2296/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя О.В. Чус

Суддя В.В. Швець

Постанова виготовлена та

підписана в повному обсязі 04.04.12р.