Рішення № 22480672, 03.04.2012, Господарський суд Чернігівської області

03.04.12

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.69-81-66

03 квітня 2012 рокусправа № 5028/13/19/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна»

03083 м. Київ, проспект Науки, 119Б/ 03039 м. Київ, вул. Голосіївська, 7 корпус 2 офіс 8/2

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»

16721 Ічнянський р-н с. Дорогинка, вул. Набережна, 4а

Про стягнення 517673,23 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 д. 19-11 від 01.10.11 р.

від відповідача: не зявився

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 412793,60 грн. боргу по договору поставки засобів захисту рослин № 010505 від 05.05.2011 р., 2896,99 грн. індексу інфляції, 63983,01 грн. пені, 37999,63 грн. 24 % річних. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та 30000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань на адресу суду від відповідача не надходило. Наданим законом правом участі в судовому засіданні не скористався.

Враховуючи що в матеріалах справи є докази належного повідомлення 24.03.2012 року відповідача про час і місце розгляду справи, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України..

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

05.05.2011 р. між сторонами укладено договір поставки засобів захисту рослин № 010505.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата за товар проводиться в гривнях у відповідності до рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в кінці тексту даного договору.

Відповідно до п. 2.4 договору якщо інше не зазначено в додатках до договору сторони домовились, що покупець зобовязується здійснити попередню оплату за кожну партію товару у розмірі не менше 20 % від вартості товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника до відвантаження товару.

Відповідно до п. 2.5 договору оплата решти (не більше 80 % від вартості поставленого товару) здійснюється на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 2.6 договору якщо інше не зазначене в додатках до цього договору сторони погодили наступні строки для виконання зобовязань постачальника з оплати товарного кредиту: 80 % від загальної вартості поставленого товару, в термін не пізніше як до 31 жовтня 2011 року.

Відповідно до підписаних сторонами специфікації (замовлення) № 1 від 05.05.2011 р. відповідачем замовлено товар на суму 444000 грн. з ПДВ, з яких авансовий платіж 88800 грн. з терміном оплати 15.06.2011 р., відстрочений платіж 355200 грн. з терміном оплати до 01.11.2011 р., специфікації (замовлення) № 2 від 23.05.2011 р. на суму 70992 грн. з ПДВ, з яких авансовий платіж 14198,40 грн. з терміном оплати до 26.05.2011 р., відстрочений платіж 56793,60 грн. з терміном оплати 01.11.2011 р.

Позивачем згідно специфікацій поставлено товар відповідачу по видатковим накладним №№ 349 від 24.05.2011 р. на суму 70992 грн., 474 від 21.06.2011 р. на суму 444000 грн., а відповідачем отримано що підтверджується довіреністю № 28-11 від 20.06.2011 р. та підписами і печатками відповідача на накладних. Загальна сума поставленого товару становить 514992 грн.

Відповідач платіжними дорученнями №№ 580 від 23.05.2011 р. на суму 14198,40 грн. з призначенням платежу «згідно специфікації № 2 від 23.05.2011 р.», 611 від 25.05.2011 р. на суму 40000 грн. з призначенням платежу «згідно специфікації № 1 від 05.05.2011 р.», 652 від 01.06.2011 р. на суму 10000 грн. з призначенням платежу «згідно специфікації № 1 від 05.05.2011 р.», 708 від 16.06.2011 р. на суму 30000 грн. з призначенням платежу «згідно специфікації № 1 від 05.05.2011 р.», 720 від 20.06.2011 р. на суму 8000 грн. з призначенням платежу «специфікації № 1 від 05.05.2011 р.»Відповідачем оплачено товар на загальну суму 102198,40 грн.

Приписами ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором , законом та не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами підтверджується заборгованість відповідача в сумі 412793,60 грн., оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобовязання по оплаті 80 % від загальної вартості поставленого товару в термін до 31.10.2011 р. згідно умов договору в сумі 412793,60 грн.

В звязку з чим, прострочення відповідача з невиконання грошового зобовязання виникло з 01.11.2011 року.

Відповідно до п. 8.2 договору в разі прострочення платежів за даною угодою, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,3 % від простроченої суми оплати по договору за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, до дати здійснення покупцем повних взаєморозрахунків за договором.

Наведене формулювання викладеної умови договору свідчить про досягнення між сторонами домовленості щодо застосування розміру відсотків при нарахуванні пені (0,3% за кожен день прострочення суми оплати) та обмеження саме цього розміру подвійною ставкою НБУ.

Позивачем нараховано пеню в сумі 173 373,31 грн. за період з 01.11.2012 р. по 19.03.2012 р. (140 днів прострочення) із застосуванням 03% за умовами п.8.2. договору (0,3%х 140 (днів)х412793,60 грн. боргу), а заявлено до стягнення 63983,01 грн.(застосовано обмеження по п.8.2. договору) згідно розрахунку 7,75%х2 (подвоєння облікової ставки НБУ)х 412793,60 грн., що свідчить про відсутність включення позивачем при проведенні нарахування 140 днів прострочення.

Твердження позивача про те, що в ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання»застосування подвійної облікової ставки НБУ у розмірі річних відсотків не йдеться, а йдеться про встановлення обмеження максимального розміру пені (сумарних відсотків), що може бути стягнена за прострочення оплати певної грошової суми судом вважається хибним з огляду на наступне:

З урахуванням того, що сторони у справі є господарюючими субєктами, пріоритетним для врегулювання їх правовідносин є приписи Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведена правова позиція викладена у Постанові від 07 листопада 2011 року у справі № 5002-2/5109-2010, яка є обовязковою для приведення судової практики у відповідність із рішенням Верховного Суду України, відповідно до ст.111-28 ГПК України.

Враховуючи, що позивачем пеня розрахована не в залежності від кількості днів прострочення - 140 днів, є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 24541,43 грн. (412793,6 грн. х 15,5%(подвійна облікова ставка НБУ) : 365 днів х 140 днів), в решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 39 441,58 грн. має бути відмовлено.

Відповідно до п. 8.5 договору розмір відсотків, що будуть нараховуватися і підлягають оплаті з боку покупця на користь постачальника в разі прострочення оплати товару за взаємною домовленістю сторін визначається в розмірі 24 % річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до п. 8.5 договору нараховано 24 % річних в сумі 37999,63 грн. за 140 днів (період з 01.11.2011 р. по 19.03.2012 р.) прострочення, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 2896,99 грн. з листопада 2011 р. по лютий 2012 р., який є обґрунтованим, розрахований із застосуванням відповідних офіційних індексів інфляцій в період з листопада 2011 року по лютий 2012 року включно, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач по первісному позову доказів оплати суду не надав.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526,615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобовязання по оплаті своєчасно не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково борг в сумі 412793,60 грн., 2896,99 грн. індексу інфляції, 37999,63 грн. 24 % річних, 24541,43 грн. пені, в решті нарахованої необґрунтовано суми 39 441,58 грн. пені відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 30000 грн. за послуги адвоката надані на підставі договору № 01-01-01-пд про надання правової допомоги від 01.02.2012 р.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 24.06.1999 р. на імя ОСОБА_1, копію платіжного доручення № 2375 від 16.03.2012 р. на суму 30000 грн. з призначенням платежу «оплата правової допомоги по договору 01-01-01-пд від 01.02.2012 р.», яке підтверджує оплату відповідачем послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до п.10 (в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002) розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998 року (зі змінами) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Дослідивши зазначені докази, виходячи із вимог ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача суми витрат на послуги адвоката обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 15000 грн., враховуючи розмір задоволених вимог позивача, допущених помилок при проведенні розрахунку пені адвокатом та оскільки співрозмірність заявленої до стягнення суми не узгоджуються зі складністю справи та вчиненими адвокатом діями направленими на отримання позитивного результату за результатами розгляду справи. В решті стягнення суми 15000 грн. витрат слід відмовити.

Відшкодування судових витрат позивача суд покладає на відповідача , з урахуванням розміру часткового задоволення вимог .

Керуючись ст.ст. 525, 526, 615, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (16721 Ічнянський р-н с. Дорогинка, вул. Набережна, 4А р/р 26000051401603 в «Приватбанк»м. Чернігів МФО 353586 код 32121018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна» (03083 м. Київ, проспект Науки, 119-Б фактична адреса 03039 м. Київ, вул. Голосіївська, 7 корпус 2 офіс 8/2 р/р 26008010044248 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ МФО 322313 код 36285674) борг в сумі 412793,60 грн., 2896,99 грн. індексу інфляції, 37999,63 грн. 24 % річних, 24541,43 грн. пені, 9546,63 грн. судового збору та 15000 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позовних вимог в частині стягнення 39441,58 грн. пені відмовити.

Суддя І.А.Фетисова

Рішення складено 03 квітня 2012 року.

Суддя І.А.Фетисова