Рішення № 22479576, 27.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 5023/1027/12

вх. № 1027/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 05.01.2012)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд", м. Київ

до Акціонерного товариства "Харківкомунпромсервіс", м. Харків

про стягнення 1 100 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укргазбуд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Харківкомунпромсервіс" (надалі - Відповідач) суму заборгованості за простими векселями №№ 80350385288822, 80350385288823, 80350385288824, 80350385288825, 80350385288826, 80350385288827, 80350385288828, 80350385288829, 80350385288830, 80350385288831, 80350385288832 у розмірі 1 100 000,00 грн. (один мільйон сто тисяч грн. 00 коп.).

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13 лютого 2009р. Акціонерне товариство “Фірма ”Укргазбуд” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укргазбуд") придбало у AT "Харімпекс" за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-26/09 прості векселі №№ 80350385288822, 80350385288823, 80350385288824, 80350385288825, 80350385288826, 80350385288827, 80350385288828, 80350385288829, 80350385288830, 80350385288831, 80350385288832 які були видані Відповідачем 20.02.2004 р. із строком платежу 20.02.2009 р. на суму 1 100 000, 00грн., місцем платежу за якими є: м. Харків, р/р № 26002961052149 в Філії ПУМБ, м. Харків, МФО 350385.

В зв'язку з несплатою Відповідачем за вказаними векселями у строк зазначений на векселях, АТФ "Укргазбуд" звернулося до приватного нотаріуса Харківського міської нотаріального округу ОСОБА_2, для вчинення протесту про несплату векселів.

21.02.2009 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В.. було вчинено протести про несплату векселів №№ 80350385288822, 80350385288823, 80350385288824, 80350385288825, 80350385288826, 80350385288827, 80350385288828, 80350385288829, 80350385288830, 80350385288831, 80350385288832 на суму 1 100 000,00грн. (зареєстровано в реєстрі за №№ 658-668 від 21.02.2009р.).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 194 ЦК України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Статтею 195 ЦК України передбачені групи та види цінних паперів, де зазначено, що в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів, як: (1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента; (2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання; (3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів; (4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів. Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом. Цінні папери можуть існувати в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.

Згідно статті 196 ЦК України встановлені вимоги до цінного паперу, а саме: (1) Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. (2) Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Статтею 197 ЦК України визначено передання прав за цінним папером. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати: (1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на предя'вника); (2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір); (3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Законом може бути виключена можливість розміщення цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків (ст. 198 ЦК України).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель є цінним папером, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя. Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідно до статті 2 Женевської Конвенції від 07.06.1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі Уніфікований закон застосовується до переказних та простих векселів, які видані на момент набуття чинності цієї Конвенції. Пунктом 4 вказаної Постанови встановлено, що при вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20).

Відповідно до ст. 12 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого (Конвенція якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі) переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання розгляду спорів пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007р. №5, зазначено, що в разі якщо останній індосамент є бланковий або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.(абз.4 п.7 постанови)

В свою чергу, статтею 43 Уніфікованого Закону встановлено, що держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам, цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріпленого ст. 16 цього Кодексу. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитися у залежність від використання нею інших засобів приватного захисту, до яких відносяться, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 24.01.2006 р.

Як передбачено у частині 2 статті 69 ГПК України, спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Женевської Конвенції від 07.06.1930 р., ст.ст. 12, 34, 43 Уніфікованого Закону, ст.ст. 194, 525, 530, 615 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства „Харківкомунпромсервіс" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 98, код ЄДРПОУ 23760216, р/р №26002961052149 в Філії ПУМБ, м. Харків, МФО 350385), на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" (м. Київ, вул. Пироговського,19, корп. 2, код ЄДРПОУ 14277604, р\р 2600510191201 у ПАТ "Юнекс" м. Київ, МФО 322539) суму заборгованості за простими векселями №№ 80350385288822, 80350385288823, 80350385288824, 80350385288825, 80350385288826, 80350385288827, 80350385288828, 80350385288829, 80350385288830, 80350385288831, 80350385288832 у розмірі 1 100 000,00грн. (один мільйон сто тисяч грн. 00 коп.), судовий збір у розмірі 22 000,00 грн.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 02 квітня 2012 року

по справі № 5023/1027/12.