Рішення № 22479476, 27.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 5023/857/12

вх. № 857/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополюс-Харків", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 77130,35грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополюс-Харків", м. Харків про стягнення заборгованості по оплаті товару в сумі 77130,35 грн., з яких: 72710,92 грн. - основний борг; 3520,01 грн. - пеня; 218,13 грн. - інфляційні; 681,29 грн. – 3% річних; також просить покласти на відповідача судові витрати. Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки №8/50 від 22.05.2009р.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13 березня 2012 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2012 року розгляд справи відкладався до 27 березня 2012 року о 09:30 год., у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів.

15 березня 2012 року на виконання вимог ухвали суду від 22.03.2012р. позивач через канцелярію господарського суду надав витребувані судом документи (вх. №957), які суд досліджує та долучає до матеріалів справи.

У призначене 27.03.2012р. судове засідання представник позивача та відповідача не з’явились, про причину неявки суд не повідомили.

Судом перевірено адресу відповідача згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.03.2012 року, в якому зазначено місцезнаходження відповідача – 61174, м. Харків, проспект Перемоги, буд. 59, кв. 28. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач – ТОВ «Агрополюс-Харків» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22.05.2009 р. між позивачем та ТОВ «Ратміра-Агро» було укладено договір поставки № 8/50, відповідно до умов якого позивачем було поставлено ТОВ «Ратміра-Агро» товар на суму 57 500,28 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору, покупець оплачує 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок продавця в строк до 01.09.2009р.

Специфікацією від 22.05.2009р., яка є додатком № 1 до договору, погоджено поставку товару – «Селект» в кількості 270,00 л за ціною 177,47 грн. за одиницю (без ПДВ), загальною вартістю 57 500,28 грн., включаючи ПДВ.

Пунктом 11.1 договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання покупцем (відповідачем) грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі 26 % річних за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору товару, що складає 2,17 % в місяць або 0,07 % в день.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань з поставки товару за вказаним вище договором підтверджується наявними в матеріалах справи накладною від 26.05.2009р. та довіреністю № 01/25-05 від 25.05.2009р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (а. с. 16-17).

12.02.2010р., зважаючи на невиконання ТОВ «Ратміра-Агро» умов договору поставки № 8/50 щодо своєчасності проведення оплати до 01.09.2009р., між позивачем та ТОВ «Ратміра-Агро» було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої збільшено загальну вартість товару до 72 710,92 грн. та перенесено строки розрахунків до 01.11.2010р.

Специфікацією № 2 від 12.02.2010р., яка є додатком № 2 до договору поставки товару № 8/50 від 22.05.2009р., погоджено поставку товару – «Селект» в кількості 270,00 л за ціною 224,42 грн. за одиницю (без ПДВ), загальною вартістю 72 710,92 грн., включаючи ПДВ.

17.02.2010р. між позивачем, відповідачем (ТОВ «Агрополюс-Харків) та ТОВ «Ратміра-Агро» було укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (а.с. 14), відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов’язання у розмірі 72 710,92 грн., що виникло на підставі договору поставки № 8/50 від 22.05.2009р. та додаткової угоди № 1 від 12.02.2010р., а новий боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов’язання у строки, визначені основними та додатковими угодами до них, а саме до 01 листопада 2010р.

Однак, в порушення умов договору про заміну боржника в зобов’язанні від 17.02.2010р. та договору поставки № 8/50 від 22.05.2009р., відповідачем розрахунок з позивачем не проведено.

01.07.2011р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №2 до договору поставки № 8/50 від 22.05.2009р., якою перенесено строк проведення розрахунків до 15.10.2011р. Несплата відповідачем у зазначені строки поставленого товару і стала підставою для звернення ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» з позовом до господарського суду у даній справі.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості з урахуванням пені, інфляційних, 3 % річних у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання по договору поставки № 8/50 від 22.05.2009р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 72 710,92 грн.

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 72 710,92 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення внесення платежів за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 16.10.2011 року по 06.02.2012 року склала 3 520,01 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, який міститься в матеріалах справи (а.с. 34).

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 3 520,01 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 681,29 грн. та 218,13 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6,8,19,55,124,129 Конституції України, статтями 1,4,12,32,33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 6,11,15,16,509,525,526,530,546,548,551, 598,610-612,625,627,628,629,638,692 Цивільного кодексу України, статтями 188,193, 198,232,265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополюс-Харків» (61174, м. Харків, пр. Гагаріна, 59, кв. 28; код ЄДРПОУ 33481540; р/р 26007819351751 у відділенні №19 ПАТ «Східно-Український банк «Грант» м. Харкова; МФО 351607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6-А; код ЄДРПОУ 31109157; п/р 2600601316045 в КВ ЦФ ПАТ «Кредобанк»; МФО 325365) 72 710,92 грн. – основного боргу, 3 520,01 грн. – пені, 218,13 грн. – інфляційні, 681,29 грн. – 3% річних, 1 609,50 грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пономаренко Т.О.

повний текст рішення підписано 29.03.2012р.