Рішення № 22479284, 28.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2012 р.Справа № 14/5//5022-136/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О. В.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватно-орендного підприємства "Тернопільське", с. Дворіччя, Теребовлянський район, Тернопільської області, 48123

до відповідача Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область

про стягнення 58266.00 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №01 від 20.07.2011р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №2 від 23.01.2012р.

Суть справи:

Приватно-орендне підприємство "Тернопільське" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" про стягнення 58266.00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого ним товару на підставі накладних №219 від 30.10.2010р. та №220 від 17.11.2010р. згідно договору №0199/10/2008 від 17.10.2010р., внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 58266.00 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Згідно відзиву на позов відповідач не заперечує існування заборгованості перед контрагентом в розмірі 58266.00 грн. Водночас у судовому засіданні його представник вказує на те, що виконати свої зобов"язання державне підприємство немає можливості через його реорганізацію, шляхом приєднання до ДП "Укрспирт". При цьому, відповідач зазначає, що всі непогашені зобовязання, в т. ч. перед позивачем, будуть виконані останнім після завершення даної процедури.

В процесі вирішення спору оголошувалась перерва з підстав, викладених у формулярі (протоколі) судового засідання.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

17 жовтня 2008р. між Приватно-орендним підприємством "Тернопільське" (Постачальник) та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод" (Покупець) укладено договір поставки продукції №0199/10/2008 (далі Договір), згідно умов якого, постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцю зерно вологої та сухої кукурудзи, пшениці, жита, ячменю, а покупець зобовязується прийняти цей товар і оплатити його (п. 1.1).

Поставка товару та умови його оплати, здійснюються на умовах вказаних в специфікаціях на кожну окрему партію товару (п. 3.2, 4.2 Договору).

Строк поставки товару визначений п. 3.3 Договору до 13.07.2013р. та є днем закінчення терміну дії даного правочину (п. 8.1).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив покупцю, згідно накладних №219 від 30.10.2010р. та №220 від 17.11.2010р., товар (кукурудзу) на загальну суму 58266.00 грн.

Отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується актом звірки розрахунків станом на 27.04.2011р., що підписаний та скріплений мокрими печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведених приписів, позивачем 27.01.2012р. направлено відповідачу претензію, у формі вимоги, про оплату суми боргу в розмірі 58266.00 грн., що підтверджується поштовою квитанцією №5808 та описом вкладення у цінний лист, яка станом на час розгляду справи не виконана і не оплачена.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неможливості проведення розрахунків із контрагентом, у зв'язку із реорганізацією підприємства , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості за №672 від 28.07.2010р. погоджено реорганізацію державних підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України в т. ч. ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" шляхом приєднання його до ДП "Укрспирт".

В той же час, згідно відомостей, що зазначені у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців, станом на 06.03.2012р. ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

З наведеного в сукупності слід зробити висновок про те, що наявні в матеріалах справи письмові докази, вказують лише на проведення реорганізації відповідача, але жоден із них не засвідчує факту її завершення, а відтак підстав вважати, що ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" позбавлений можливості здійснювати розрахунки із контрагентами в т. ч. із позивачем до завершення даної процедури є необґрунтованим.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При таких обставинах, відповідач в установлений законом строк грошові зобовязання по оплаті вартості отриманого ним товару не виконав, і станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 58266.00 грн., а тому позов в цій частині підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та у встановленому порядку доведений.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" (с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00375088) на користь Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" (с. Дворіччя, Теребовлянський район, Тернопільської області, ідентифікаційний код 31422351) 58266 (п'ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

СуддяО.В. Руденко

Повний текст рішення складено

" 02" 04. 2012р.