Рішення № 22478783, 28.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2012 р.Справа № 5017/200/2012 За позовом: приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” до відповідача: Одеська зальзниця про стягнення 10381,06 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №20 від 03.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне акціонерне товариство „Макіївкокс” (далі по тексту - ПАТ «Макіївкокс») звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відповідача - Одеської залізниці про стягнення 10381,06 грн. вартості нестачі коксу доменного.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 5017/200/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2012р. строк розгляду справи було продовжено до 06.04.2012р.

Позивач в судове засідання не зявився, але надав суду клопотання в якому позов підтримує та просить суд, з огляду на тяжке економічне положення на підприємстві, розглянути дану справу без участі представника.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. № 4987/2012), зокрема, зазначає що, навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами і силами останнього, ним же була визначена маса вантажу, без участі представника залізниці. В свою чергу Одеська залізниця прийняла зазначений вантаж до перевезення шляхом візуального огляду вагону та вантажу. Ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у непожкодженому стані.

В процесі розгляду справи сторонами були подані до суду додаткові матеріали, які були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:

20.10.2011р. ПАТ «Макіївкокс»зі станції Макіївка Донецької залізниці по залізничній накладній №50358027 відправило на адресу вантажоодержувача ТОВ „ТІС” групу вагонів з коксом доменним, загальною вагою 77 400 кг.

З прибуттям вагонів №№ 65235285, 66691619 на проміжну станцію Знам'янка Одеської залізниці було проведено комісійне їх переваження, в результаті чого, виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в актах загальної №№30635, 30636 від 23.10.11р., комерційних актах АА №057890/1081 від 23.10.2011р., АА№057891/1082 від 23.10.2011р.

В розділі «Д»складених комерційних актів зазначено, що переваження вантажу в вагонах здійснювалось на підставі актів загальної форми у зв'язку з виявленням у вагонах ознак недостачі вантажу - з детальним описом розмірів поглиблень на поверхні вантажу, маркування в місцях поглиблень відсутнє.

Із змісту залізничної накладної №50358027 вбачається, що завантаження вагонів №№ 65235285, 66691619 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.

Як стверджує позивач вагон № 65235285, прибув на станцію Знам'янка Одеської залізниці з нестачею вантажу у кількості 1650 кг, а вагон № 66691619 з нестачею у кількості 3000 кг, що і було встановлено комерційними актами, вартість якої позивач визначив згідно Рахунку-фактури № 3783ф від 20.10.2011р., де вартість 1 тони коксу доменного складає 2 875 грн.

За фактом недостачі вантажу у спірних вагонах позивач 14.11.2011р. направив на адресу відповідача претензію №07-7056 з додаванням оригіналів документів: комерційних актів АА №057890/1081 від 23.10.2011р, АА №057891/1082 від 23.10.2011р. та залізничної накладної №50358027. Повідомленням №№19, 20 від 15.12.2011р. відповідач визнав претензію частково на загальну суму 4861,06 грн., однак додані до претензії оригінали документів не повернуті.

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини Одеської залізниці, у звязку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

З доводів позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу ТУ Р 2 пар.1-3,5,6,8,9 п. 4.1., 4.3.,4.11.,7.1,7.3,8.2 Технічних умов правильно, здійснено захисне маркування вантажу вапном, однак наявність поглиблень та пошкодження маркування, що встановлено комерційними актами, свідчить про доступ до вантажу у вагонах №№65235285, 66691619 та наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обовязком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 3783ф від 20.10.2011р. підписаний заступником голови правління ПАТ „Макіївкокс” у якому визначена вартість коксу доменного, у розмірі 2875,00 грн. ( без ПДВ ) за 1 тонну продукції.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунками ПАТ "Макіївкокс" (а.с. 8), та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 10381,06 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Одеської залізниці 10381,06 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та підтверджені наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у звязку з чим з Одеської залізниці на користь ПрАТ „Макіївкокс” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 10381,06 грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, код ЄДРПОУ 32598706) 10381,06 грн. вартість нестачі коксу доменного; 1609,50 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 02.04.2012 р.

Суддя Цісельський О.В.