Рішення № 22477101, 02.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р.Справа № 4/102-08-2733 За позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря;

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шабо"

про стягнення 85501,38 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від прокуратури: не з"явився;;

Від позивача:ОСОБА_1 по довіреності;

Від відповідача: ОСОБА_2 по довіреності;

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою від 01.07.2008р. порушено провадження за позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до ТОВ „Агрофірма „Шабо” про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 85501,38 грн.

27.07.2008р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що з позовної заяви неможливо встановити хто саме підписав позовну заяву, та чи має особа, яка її підписала повноваження на її підписування.

Відповідач звернувся до суду з клопотання про зупинення провадження по справі у зв`язку з тим, що адміністративним судом розглядається справа № 2-а-8818/08 за позовом ТОВ „Агрофірма „Шабо” до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання дії державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протиправними та скасування актів.

Приймаючи до уваги, що справу № 4/102-08-2733 неможливо вирішити до вирішення повязаної з нею справи №2-а-8818/08, провадження по справі було зупинено ухвалою суду від 13.08.2008р..

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря звернулась до суду з клопотанням про поновлення розгляду справи, так як підстави які зумовили його зупинення усунені.

В судовому засіданні, 19.03.2012р., представник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря звернувся до суду з клопотанням про заміну Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на його правонаступника Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

В обґрунтування клопотання представник Інспекціі надав копію Постанови КМУ від 14.09.2011р. № 995 „Про утворення територіальних органів Державної інспекції” відповідно якої Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком. Установити, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов”язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Також, представник Інспекції в підтвердження клопотання надав копію Наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. за №135 яким затверджено положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

Суд задовольнив клопотання представника Інспекції та вважає замінити Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на його правонаступника Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2012р., за клопотанням Інспекції, строк розгляду справи продовжений відповідно до ст. 69 ГПК України.

19.03.2012р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про витребування у Одеської міжрайонної прокуратури Одеської області матеріали перевірки ТОВ „Агрофірма Шабо”, що проводилася Одеською міжрайонною природоохоронною прокуратураю Одеської області у 2008р.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання, так як 02.04.2012р. сам представник відповідача просить залучити до матеріалів справи копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.08.200р. та копію акту №05-07 перевірки виконання природоохоронного законодавства від 07.10.2008р.

Відповідач правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, суд встановив.

Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря у ході рейдової перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України на території с.Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 231,74 м2 керівництвом ТОВ «Агрофірма Шабо»здійснено засмічення п'ятьох земельних ділянок будівельними відходами, що є порушенням ч.7 ст. 33 Закону України «Про відходи». Факт спричинення збитків державі за несанкціоноване звалище, підтверджено складеними Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря актами перевірок виконання природоохоронного законодавства України від 11.02.08 та від 12.02.08, протоколом про адміністративне правопорушення №100540 від 12.02.08 та постановою №100514 ао 12.02.08 про накладення на інженера по експлуатації автомобільного та тракторного парку ТОВ «Агрофірма Шабо» ОСОБА_3 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст. 52 КУпАП.

В подальшому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря здійснений розрахунок розмірів шкоди від засмічення земель, згідно з яким розмір спричиненої шкоди становить 85501,38 грн..

Розрахунок спричиненої шкоди розрахований Державною екологічною інспекцією згідно «Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 № 171 ( у редакції наказу Мінприроди від 04.04.07 №149), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.07 за №422/13689.

Таким чином, Одеська міжрайонна природоохоронна прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря звернулась з позовом до ТОВ „Агрофірма „Шабо” про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 85501,38 грн..

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Вимогами ст.15 Закону України “Про відходи”встановлено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані: а) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; б) вносити в установленому порядку плату за користування послугами підприємств, установ та організацій, що займаються збиранням, зберіганням, перевезенням, знешкодженням, видаленням і захороненням відходів; в) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до п. “а”ч.1 ст.32 Закону України “Про відходи”з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Згідно з ч.4 ст.33 Закону України “Про відходи”зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997р. №171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 №149) затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка зареєстрована в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 та встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди субєктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм власності.

Відповідно до пп.3.2., пп.3.3. п.3 вказаної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Вимогами пп.5.1.-5.9. п.5 вказаної Методики встановлений порядок визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р. (з наступними змінами), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Дослідження матеріалів справи, та оцінка доказів наданих суду свідчить, що саме відповідачем здійснено засмічення п”ятьох земельних ділянок будівельними відходами, що не спростовується відповідачем.

Статтею 17 закону України „Про відходи” встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати погоджений із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на будівництво або реконструкцію такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти "1" або "3".

Пунктом "а" частини 1 статті 42 Закону України "Про відходи" передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (стаття 43 Закону України "Про відходи").

За таких обставин, Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря цілком правомірно здійснено розрахунок відшкодування шкоди згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті засмічення п”ятьох земельних ділянок будівельними відходами.

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності; дослідивши, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеської міжрайонної природоохоронної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до ТОВ "Агрофірма "Шабо" про стягнення 85501,38грн..

Що стосується клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд відмовляє в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Представником відповідача 21.07.2008 в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позову природоохоронного прокурора без розгляду у зв'язку, як на його думку, відсутністю правових підстав у виконуючого обов'язки природоохоронного прокурора Смірнова О.М. щодо підписання вказаного позову.

Так, в клопотанні представником наголошується на відсутності повноважень у прокурора Одеської області щодо призначення виконуючим обов'язки працівників зі штату прокуратури області та неврегульованістю інституту заступництва чинним законодавством.

По-перше, інститут заступництва врегульовано роз'ясненням державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної платні від 29.12.1965 №30/39 (роз'яснення є чинним в частині, що не суперечить чинному законодавству України), пунктом 1 якого встановлено, що тимчасовим заступництвом вважається виконання посадових обов'язків по посаді тимчасово відсутнього працівника, коли це обумовлено виробничою необхідністю.

Тимчасове виконання обов'язків по посаді відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом по підприємству, установі чи організації.

З урахуванням виробничої необхідності, наказом прокурора Одеської області № 256 від 11.03.2008, на період лікування Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Плачкова Ф. І., виконання посадових обов'язків природоохоронного прокурора покладено на Смірнова О.М.

Підписуючи позовну заяву, Смірнов О.М. виконував покладені на нього прокурором області обов'язки Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора..

Стосовно посилання представника щодо можливості призначення виконуючим обов'язки прокурора спеціальних прокуратур тільки безпосередньо Генеральним прокурором України, то відповідно до п. 2 вказаних роз'яснень, таке можливо тільки якщо працівник призначається виконуючим обов'язки по вакантній посаді.

По-друге, наказ прокурора Одеської області № 256 від 11.03.2008 на даний час є дійсним та не оскарженим. Виходячи із суті вказаного наказу, він є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим, питання щодо законності його прийняття не відноситься до компетенції господарських судів, а відповідно до ч. 2 ст. КАС України є юрисдикцією адміністративного суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє представнику ТОВ «Агрофірма ШАБО»в задоволені клопотання щодо залишення позову Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора без розгляду.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача до державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шабо" (код 00413182; адреса: 67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Леніна, 5а) на користь держави (Управління Держказначейства у Білгород-Дністровському районі в Одеській області, код ЄДРПОУ 23215016, р/р 33117331700109, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 240062100, код платежу 101) 85501,38грн. збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шабо" (код 00413182; адреса: 67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Леніна, 5а) до Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Білгород-Дністровську обєднану Державну податкову інспекцію 1091,01 грн. судових витрат.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2012р.

Суддя Літвінов С.В.