Рішення № 22476008, 03.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 26/111пд/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стаханов Луганської області

до Кіровської міської ради, м.Кіровськ Луганської області

про визнання додаткової угоди недійсною

в присутності представників сторін:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №2297 від 31.08.2009;

від відповідача не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про визнання додаткової угоди від 24.01.2011 до договору оренди земельної ділянки від 23.11.2009 недійсною.

Відповідач відзивом б/н від 05.07.2011 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві.

В своїй позовній заяві підставою для визнання додаткової угоди недійсною позивач визначив, що дана додаткова угода підписана не позивачем, а невідомою особою.

Для зясування питання, чи підписана дана додаткова угода позивачем чи ні, ухвалою господарського суду Луганської області від 18.10.2011 по справі №26/111пд/2011 було призначено почеркознавчу експертизу.

Провадження у справі неодноразово зупинялося та поновлювалось.

26.03.2012 господарським судом Луганської області було отримано висновок експерта №461/2 від 16.01.2012 та ухвалою від 27.03.2012 поновлено провадження у справі і призначено її до розгляду на 03.04.2012.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

23.11.2009 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Кіровською міською радою був укладений договір оренди землі, державна реєстрація від 27.11.2009 за №040941100077, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_1/1 (п.1 договору).

Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 357950 грн. 21 коп. згідно Витягу з технічної документації.

Згідно п.8 договір укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п.9 сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі. Форма орендної плати грошова у гривнях, яка складає 10738 грн. 51 коп. за рік, місячна сума орендної плати складає 894 грн. 88 коп.

Додатковою угодою від 24.01.2011 до договору оренди землі від 23.11.2009, державна реєстрація від 27.11.2009 за №040941100077, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.44) було внесено зміни, а саме: викладено п.5 договору у наступній редакції: „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 700362 грн. 89 коп. згідно Витягу з технічної документації”; викладено п.9 договору у наступній редакції: „Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: форма орендної плати грошова у гривнях, яка складає 35018 грн. 14 коп. за рік. Місячна сума орендної плати складає 2918 грн. 18 коп.

Як зазначив позивач, вказану угоду до договору оренди землі він не підписував, що стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі” та ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як було встановлено при розгляді справи, 23.11.2009 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Кіровською міською радою був укладений договір оренди землі, державна реєстрація від 27.11.2009 за №040941100077.

Стаття 30 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

24.01.2011 до договору оренди землі від 23.11.2009, державна реєстрація від 27.11.2009 за №040941100077, між сторонами була укладена додаткова угода, яку позивач просить визнати недійсною.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивач повинен довести, що він не підписував додаткової угоди від 24.01.2011.

Для зясування питання чи підписана дана додаткова угода позивачем чи ні судом, враховуючи приписи ст.41 Господарського процесуального кодексу України, було призначено почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено Науково-дослідному криміналістичному центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

У висновку експерта №461/2 від 16.01.2012 (а.с.94-98) зазначено, що підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який міститься в оригіналі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.01.2011, виконаний не нею, а іншою особою.

Таким чином суд, враховуючи приписи ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України, бере до уваги обставини, які встановлені вказаним висновком.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Аналогічні положення закріплені і в ст.207 Господарського кодексу України.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Враховуючи викладені приписи законодавства, суд дійшов висновку про те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 додаткової угоди від 24.01.2011 до договору оренди землі від 23.11.2009, державна реєстрація від 27.11.2009 за №040941100077, не підписувала, а тому вона є недійсною.

Крім того, як вбачається з оригіналу договору оренди землі від 23.11.2009 (а.с.35-37), підпис Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на цьому договорі скріплений печаткою, а підпис на додатковій угоді ні, що в цілому дає підстави вважати, що вказаний підпис був зроблений не позивачем.

Також суд вважає за необхідне в порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України направити відповідне повідомлення до Прокуратури Луганської області.

Судові витрати, а також витрати на проведення почеркознавчої експертизи, які були сплачені позивачем за квитанцією №8603041 від 20.01.2012 в сумі 900 грн. 48 коп. (а.с.141), покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви за квитанцією №11РТ54890 від 07.06.2011 були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за невірними реквізитами (невірний розрахунковий рахунок), а 05.07.2011 було надано платіжне доручення №154 від 23.06.2011 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за належними реквізитами, тому слід повернути позивачу сплачені за квитанцією №11РТ54890 від 07.06.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 03.04.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 48, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровської міської ради задовольнити повністю.

2.Визнати недійсною додаткову угоду від 24.01.2011 до договору оренди землі від 23.11.2009, державна реєстрація від 27.11.2009 за №040941100077, яка укладена між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Кіровською міською радою, відносно земельної ділянки площею 0,1894 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

3.Стягнути з Кіровської міської ради, вул.23 партз”їзду, б.7, м.Кіровськ Луганської області, код 26023205 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 900 грн. 48 коп., видати наказ позивачу.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 сплачені за квитанцією №11РТ54890 від 07.06.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу квитанції №11РТ54890 від 07.06.2011, який слід вилучити з матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 06.04.2012.

Суддя С.С. Єжова