Рішення № 22475504, 04.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/2566-201204.04.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Аска»

ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

Простягнення 11 192,17 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:не зявився Від відповідача: не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Аска»(далі-Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі-Відповідач) про стягнення 11192,17 грн., у тому числі страхового відшкодування в розмірі 9076,45 грн., пені в сумі 816,13 грн., 3% річних в сумі 480,43 грн., індексу інфляції в сумі 819,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 9076,45 грн. внаслідок чого до Позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 816,13 грн., 3% річних в сумі 480,43 грн., індексу інфляції в сумі 819,16 грн. заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2012 порушено провадження у справі №5011-67/2566-2012, розгляд справи призначено на 16.03.2012.

15.03.2012 через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2012 розгляд справи було відкладено на 04.04.2012 у звязку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача.

Представник позивача у судове засідання не зявився, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 16.03.2012.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, проте вимоги ухвали суду від 02.03.2012 виконав та 15.03.2012 через загальний відділ документообігу суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково, в сумі 9076,45 грн.

Враховуючи те, що представники сторін були належним чином повідомлені про місце, дату та час судових засідань, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, суд розглянувши матеріали справи та дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності

ВСТАНОВИВ:

09.12.2008 р. між Позивачем та ОСОБА_3. укладено Договір серії СТД №7293412 добровільного страхування транспортних засобів, за яким Позивачем застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Міцубісі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

11 лютого 2009р. о 10 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_1. керуючи автомобілем «Тойота»державний номер НОМЕР_2 в м. Києві по Воздухофлотському шляхопроводі під час руху не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Міцубісі»державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3., внаслідок чого заподіяв його власнику матеріальних збитків та механічні ушкодження автомобіля, що підтверджується довідкою ВДАІ Шенчевківського району м. Києва.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2009 р. у справі №3-2782\2009р., ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту від 03.03.2009р. №108 про оцінку матеріального збитку, складеного оцінювачем ОСОБА_2., матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу Міцубісі»державний номер НОМЕР_1, складає 9130,63 грн.

Страховим актом від 16.04.09р. №976-382 пошкодження транспортного засобу марки «Міцубісі»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 11 лютого 2009р. о 10 годині 00 хвилин у м. Києві по Воздухофлотському шляхопроводі, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9076,45 грн.

Позивачем на підставі платіжного доручення №4072 від 29.04.2009р. здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 9076,45 грн.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника автомобіля «Тойота» державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, застрахована Відповідачем згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.10.2008р. № ВВ/8327398, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням полісу від 23.10.2008р. №ВВ/8327398. Відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником за цим полісом майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота»державний номер НОМЕР_2.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «Тойота»державний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом від 23.10.2008р. №ВВ/8327398, то саме Відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі за текстом Закон), після розгляду страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування.

Позивач звернувся до Відповідача з Заявою від 22.02.10р. вих. №112 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу в сумі 9076,45 грн.

Відповідач відповіді на заяву не надав, відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Полісом № ВВ/8327398 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 35000,00 грн., франшиза нуль грн..

Таким чином, вимога позивача про стягнення в порядку регресу 9076,45 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Також, позивачем за прострочення виплати страхового відшкодування заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 816,13 грн., нарахованої у період з 28.03.2010 по 24.09.2010, інфляційних у розмірі 819,16грн., нарахованих у період з 28.03.2010 по 31.12.2011, та 3% річних у розмірі 480,43 грн., нарахованих у період з 28.03.2010 по 31.12.2011.

Суд визнає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобовязання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3% річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення 819,16 грн. інфляційних витрат та 480,43 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Однак, нарахування позивачем пені не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Законами України «Про страхування»та «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Відповідно до вимог ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення з відповідача 816,13 грн. пені.

Таким чином, оцінивши подані докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 9076,45 грн. страхового відшкодування, 3% річних в сумі 480,43 грн., індексу інфляції в сумі 819,16 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, Жилянська, 75; код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Аска»(83052, м. Донецьк, проспект Ілліча, буд. 100; код 13490997, р/р 265060100448 в ПАТ «ПроКредит Банк»м. Київ, МФО 320984) страхове відшкодування в сумі 9076 (девять тисяч сімдесят шість) грн. 45 коп., 3% річних в сумі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 43 коп., інфляційні витрати в сумі 819 (вісімсот девятнадцять) грн. 16 коп., 1492 (одну тисячу чотириста девяносто дві) грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 05.04.2012