Рішення № 22475264, 28.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/2229-201228.03.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айленд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаріо»

простягнення 6281,48 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айленд»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаріо»про стягнення 6281,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань по договору поставки № 832 від 22.03.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.03.12 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.03.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айленд»(надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контаріо»(надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 832, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобовязався передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої у власність відповідача, а відповідач зобовязався прийняти й оплатити в обємах і по ціні згідно накладних на одержання товару та в строк визначений цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару може здійснюватись на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстроченні платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту видачі товару покупцю, якщо інший строк не встановлений в накладній.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлено встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару на суму 6744,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-201103851 від 23.03.2011 р. та товарно-транспортною накладною Серія 01 ААБК № 154668 від 23.03.11 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем отриманий товар було оплачено частково, у сумі 1600,00 грн., у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 5144,90 грн.

25.10.11 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 132-ю про оплату заборгованості в сумі 5144,90 грн., проте відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив. Станом на час розгляду справи сума заборгованості не змінилась та становить 5144,90 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару, у відповідності до п. 3.1. договору, відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. При порушенні терміну оплати розмір процентів, передбачених ст. 625 ЦК України дорівнює 10. Відповідач сплачує зазначені в даному пункті штрафні санкції за увесь період прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до розрахунку позивача, який не спростований у встановленому порядку відповідачем, останній має сплатити 690,86 грн. пені та 445,72 грн. 10% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контаріо»(01021, м. Київ, вул.М.Грушевського, 28, кв. № 2; код ЄДРПОУ 37449190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд»(02105, м. Київ, просп. Ю. Гагаріна, 9, кв. 24; код ЄДРПОУ 31748637) 5144 (пять тисяч сто сорок чотири) грн. 90 коп. основного боргу, 690 (шістсот девяносто) грн. 86 коп. пені, 445 (чотириста сорок пять) грн. 72 коп. 10% річних, 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.04.12 р.