Рішення № 22475257, 26.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/1626-201226.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Севітол-Діамант-Сервіс”

до Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком”

про стягнення 39448,77 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 02.11.11.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 21 від 18.01.12.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” заборгованості за договором субпідряду № 015 від 01.07.2011 в розмірі 39448,77 грн., в т.ч. 34562,98 грн. основного боргу, 1570,48 грн. пені, 207,38 грн. збитків від інфляції, 607,93 грн. 3% річних та додаткових збитків в розмірі 2500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору не виконав у повному обсязі свої зобовязання перед позивачем по оплаті виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.12 порушено провадження по справі № 5011-53/1626-2012, розгляд справи призначено на 05.03.12.

Ухвалою суду від 05.03.2012 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором субпідряду № 015 від 01.07.2011 в розмірі 34483,98 грн. основного боргу, 1457,07 грн. пені, 206,90 грн. збитків від інфляції, 606,54 грн. 3% річних та додаткові збитки в розмірі 2500,00 грн.

Також ухвалою суду від 05.03.2012 відкладено розгляд справи на 26.03.2012 та виправлено описку в ухвалі суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 26.03.2012 зявився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що надана позивачем виписка по рахунку 260067829 не може бути доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором; заявлені до стягнення 3% річних є безпідставними, оскільки в Договорі передбачена пеня в розмірі 1%; надане позивачем платіжне доручення на суму 2500,00 грн. не може бути доказом понесених позивачем збитків, оскільки не є належним доказом його витрат.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 року між позивачем (Субпідрядник) та відповідачем (Генпідрядник) був укладений Договір субпідряду № 015 на виконання робіт (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Субпідрядник зобовязується виконати і здати Генпідряднику роботи на обєкті Замовника по вул. Лейпцігській, 15 у м. Києві у визначені терміни, відповідно до проектно-кошторисної документації, а Генпідрядник зобовязаний передати затверджену проектну документацію, координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору Субпідрядник приступає до виконання робіт не пізніше ніж через два дні після отримання попередньої оплати згідно п. 3.4 Договору та при умові надання фронту робіт.

Вартість всіх робіт по Договору становить 54562,98 грн., в тому числі ПДВ 9093,83 грн. (п. 3.1 Договору).

Розрахунки за виконані роботи Генпідрядник здійснює шляхом перерахування грошових коштів згідно рахунку-фактури на поточний рахунок субпідрядника в наступній послідовності: попередня оплата 50% від вартості робіт. Кінцевий розрахунок проводиться протягом 3-х банківських днів після подачі Генпідряднику акту виконаних робіт, підписаних уповноваженою на обєкті особою з боку Генпідрядника (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 15.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обовязків по цьому Договору.

11.03.2011 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000245 на попередню оплату по Договору.

Відповідач здійснив попередню оплату по Договору в розмірі 20079,00 грн., що вбачається з виписки з банківського рахунку позивача за 12.03.2011.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 54562,98 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000143 від 18.07.2011, який підписаний уповноваженими представниками сторін (Генпідрядника та Субпідрядника), посвідчений печатками останніх (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні).

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу № 22.11/11 від 21.11.2011. На доказ направлення та отримання претензії відповідачем позивач надав суду копію фіскального чеку № 6464 від 22.11.2011, опису вкладення в цінний лист від 22.11.2011 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.11.2011.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості перед позивачем не сплатив.

У звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань відповідачем позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані роботи, у повному обсязі, відповідно до умов договору субпідряду № 015 від 01.07.2011, що підтверджено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000143 від 18.07.2011, будь-яких заперечень з боку відповідача щодо прийняття робіт в матеріали не надано.

Згідно з наданими до матеріалів справи документів, відповідач здійснив попередню оплату по Договору у сумі 20079,00 грн.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений сторонами строк.

Згідно з п.3.4. Договору кінцевий розрахунок проводиться протягом 3-х банківських днів після подачі Генпідряднику акту виконаних робіт, підписаних уповноваженою на обєкті особою з боку Генпідрядника.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 34483,98 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.879 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, то позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 34483,98 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Позивач заявив про стягнення з відповідача пені в розмірі 1457,07 грн., яка нарахована за період з 22.07.2011 по 22.01.2012.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 13.2 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Відповідно до п. 6 статі 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив що позивач не вірно визначив період нарахування пені, який перевищує шість місяців.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені у відповідності до вимог чинного законодавства України, проте нарахована судом сума пені перевищила суму пені, яка заявлена до стягнення позивачем.

Як вбачається з п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині пені у розмірі 1457,07 грн.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 207,38 грн. збитків від інфляції за період з вересня 2011 по січень 2012 та 607,93 грн. 3% річних за період з 22.07.2011 по 06.02.2012.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних, встановив що позивач не вірно нарахував 3% річних.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

34483.9822.07.2011 - 06.02.20122003 %566.86

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивач про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 566,86 грн.

При дослідженні розрахунку збитків від інфляції в розмірі 206,90 грн., судом встановлено, що позивач правильно здійснив розрахунок збитків від інфляції.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 206,90 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Позивач в позовній заяві, в тому числі заявив до стягнення 2500,00 грн. додаткових збитків (витрати на юридичні послуги).

Свою позовну вимогу в цій частині позивач обґрунтував тим, що для врегулювання даного спору позивач вимушений був звернутися до ПП «ЮФ «ЮрТрансСервіс»за допомогою, у звязку з чим позивач поніс додаткові збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 2500,00 грн.

На підтвердження зазначеного позивач надав суду копію Договору про надання комерційних (юридичних) послуг № 03/11-11/2 від 03.11.2011 та копію платіжного доручення № 950 від 07.11.2011.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

За своєю правовою природою збитки є обєктивним зменшенням майнових благ кредитора, які проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобовязання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання наступає незалежно від волевиявлення кредитора, як наслідок невиконання боржником зобовязання.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, наявність причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і знаходить вияв у певних витратах.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає обєктивно, тобто, незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання чи неналежного виконання зобовязань.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а порушення зобовязань причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Витрати позивача на юридичні послуги Приватного підприємства “Юридична фірма “ЮрТрнасСервіс” у розмірі 2500,00 грн. не є обєктивним зменшенням майнових благ позивача та не можуть в розумінні статті 22 ЦК України відноситись до збитків, які настали внаслідок порушення відповідачем зобовязань з оплати наданих послуг, оскільки відсутній причинно-наслідковий звязок. Зазначені витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з порушенням відповідачем договірних зобовязань.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив судовий збір в сумі 1611,00 грн. про що свідчать додані до позовної заяви платіжні доручення № 4 від 10.01.2012 та № 21 від 16.01.2012, при тому як сума позовних вимог становить 39448,77 грн.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України від 22.12.2011, № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата становить 1073,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1609,50 грн. виходячи з ціни позову 39448,77 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі 1611,00 грн.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Севітол-Діамант-Сервіс” (01004, м. Київ, вул. Горького 5-Б, код ЄДРПОУ 36644640) основний борг у сумі 34483,98 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят три гривні 98 копійок), пеню в сумі 1457,07 грн. (одна тисяча чотириста пятдесят сім гривень 85 копійок), 3% річних у сумі 566,86 грн. (пятсот шістдесят шість гривень 86 копійок), збитки від інфляції у сумі 206,90 грн. (двісті шість гривень 90 копійок) та судовий збір у сумі 1497,96 грн. (одна тисяча чотириста девяносто сім гривень 96 копійок).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Севітол-Діамант-Сервіс” (01004, м. Київ, вул. Горького 5-Б, код ЄДРПОУ 36644640) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 1,50 (одна гривня 50 копійок) сплачений згідно з платіжним дорученням № 21 від 16.01.2012. Платіжне доручення № 21 від 16.01.2012 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 5011-53/1626-2012.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 02.04.2012