Рішення № 22475242, 29.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/1768-201229.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»

Про стягнення 18161,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № б/н від 29.12.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» 16007,28 грн. основного боргу, 1223,57 грн. пені, 514,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 416,08 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 006/08 від 08.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/1768-2012 та призначено її до розгляду на 01.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 01.03.2012 справу № 5011-3/1768-2012 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в звязку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1768-2012 від 01.03.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 15.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справу передано на розгляд судді Сівакової В.В.

Позивач в судове засідання 15.03.2012 не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.02.2012 та ухвали від 01.03.2012 частково не виконав.

Позивачем до відділу діловодства суду 12.03.2012 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з відбуттям представника позивача у відрядження 14.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1768-2012 від 15.03.2012, в звязку з не зявленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.02.2012 та ухвалі від 01.03.2012, розгляд справи був відкладений на 27.03.2012.

В судовому засіданні 27.03.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 29.03.2012.

Позивач в судовому засіданні 29.01.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 29.03.2012 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.02.2012 та ухвал від 01.03.2012, від 15.03.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Ямська, 28-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 06.03.2012 є юридичною адресою відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 29.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(клієнт) було укладено договір № 006/08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом даного договору є здійснення виконавцем від свого імені та за рахунок клієнта операції:

- з розміщення та зберігання вантажів клієнта та митному ліцензійному та комерційному складах виконавця із забезпечення вантажно-розвантажувальних робіт;

- з транспортування вантажів клієнта;

- з митного оформлення вантажів клієнта;

- з оформлення в органах митниці документів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності клієнта.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання товарів та завантаження, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 16007,28 грн. та за неналежне виконання зобовязання нараховані пеня в розмірі 313,82 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 514,86 грн. та 3% річних в сумі 416,08 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Пунктом 10.1. договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008. В разі відсутності претензій (претензії надаються в письмовій формі) між сторонами строк дії даного договору автоматично продовжується на наступний рік.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення заперечень щодо продовження договірних відносин не подано.

Згідно п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За умовами п. 3.1. договору клієнт сплачує всі послуги виконавця згідно тарифам, зазначеним в додатках до даного договору. Рахунки виставляються виконавцем за фактом виконаних послуг.

У відповідності до умов договору позивачем були виставлені наступні рахунки:

- рахунок № РР-1031/044 від 31.10.2010 на суму 1785,60 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 08.11.2010 курєрською службою та отримано клієнтом 09.11.2010, про що є відмітка на вантажній накладній № 020862;

- рахунок № РЕ-1130/068 від 30.11.2010 на суму 1645,20 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено Клієнту 06.12.2010 курєрською службою та отримано клієнтом 07.12.2010, про що є відмітка на вантажній накладній № 50153;

- рахунок № РР-1231/060 від 31.12.2010 на суму 1722,36 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 10.01.2011 курєрською службою та отримано Клієнтом 11.01.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50208;

- рахунок № РР-0131/071 від 31.01.2011 на суму 1774,44 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 04.02.2011 курєрською службою та отримано клієнтом 07.02.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50292;

- рахунок № РР-0228/002 від 28.02.2011 на суму 1606,08 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 03.03.2011 курєрською службою та отримано клієнтом 09.03.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50369;

- рахунок № РР-0322/012 від 22.03.2011 на суму 2311,92 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 08.04.2011 курєрською службою, та отримано клієнтом 12.04.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50511;

- рахунок № РР-0430/013 від 30.04.2011 на суму 1857,60 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 06.05.2011 курєрською службою та отримано клієнтом 07.05.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50569;

- рахунок № РР-0531/054 від 31.05.2011 на суму 1852,56 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 03.06.2011 курєрською службою та отримано клієнтом 06.06.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50654;

- рахунок № РР-0624/001 від 24.06.2011 на суму 1451,52 грн. разом з актом виконаних робіт було направлено клієнту 06.07.2011 курєрською службою та отримано клієнтом 07.07.2011, про що є відмітка на вантажній накладній № 50741.

Відповідно до п. 3.2. договору рахунки, що виставлені виконавцем підлягають оплаті клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту їх отримання.

21.09.2011 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 37 від 25.08.2011 про сплату боргу в розмірі 16007,28 грн. Дана вимога залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати за зберігання та відвантаження за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 16007,28 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 16007,28 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 3.7. договору передбачено, що в разі прострочки платежів цього договору, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо сплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.2. договору, відповідач зобовязаний був вносити платежі протягом з днів з моменту отримання рахунку, то момент прострочення виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного виставленого рахунку, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1223,57 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1223,57 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 514,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 416,08 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 514,86 грн. та 3 % річних в сумі 416,08 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»(Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18, код ЄДРПОУ 24893416) 16 007 (шістнадцять тисяч сім) грн. 28 коп. основного боргу, 1223 (одну тисячу двісті двадцять три) грн. 57 коп. пені, 514 (пятсот чотирнадцять) грн. 86 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 416 (чотириста шістнадцять) грн. 08 коп. 3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 03.04.2012.