Рішення № 22475053, 26.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/3015-201226.03.12 За позовом Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.08.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 17 від 30.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України(відповідач) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/3015-2012 та призначено справу до розгляду на 26.03.20112 р. о 10:30 год.

23.03.2012 р. відповідач через відділ діловодства суду подав повідомлення та документи на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2012 р.

23.03.2012 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" від 07.03.2012 № 25 про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Відділення від 20.12.2011 р. № 102/02-П. Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву, відповідач послався на пропуск позивачем двомісячного строку для оскарження рішення Адміністративної колегії Відділення, вказав, що зазначений строк не може бути відновлено, він є присікальним, при цьому повернення господарським судом позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу зазначеного строку, а тому в задоволенні позовних вимог відповідач просить суд відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.03.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26.03.2012 р., проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладене ним у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.03.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.12.2011 р. № 102/02-П "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі Рішення) постановила:

"1. Визнати дії Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (код ЄДРПОУ 19344096), які полягають у повідомленні в рекламі "Купуй матрац і на ліжко отримай суперзнижку - 20 %" невизначеному колу осіб (споживачів) неправдивих та неповних відомостей, що можуть вплинути на наміри споживачів щодо придбання товару Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето", порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

2. За порушення, викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накласти на Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

3. Закрити провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу."

Рішення може бути оскаржене до Господарського суду м. Києва у двомісячний строк з дня одержання рішення.»

Спір в даній справі виник внаслідок того, що позивач не погоджується з прийнятим відповідачем Рішенням, вважає його незаконним, винесеним з порушенням чинного законодавства та таким, що порушує права та інтереси позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В оскаржуваному Рішенні відповідач посилається на вчинення позивачем порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з огляду на поширення поширення інформації, що вводить в оману.

Згідно з частиною 1 статті 151 Закону України від 07.06.1996, № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (надалі Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції") поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення субєктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього субєкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що копія Рішення була надіслана відповідачем позивачу листом від 21.12.2011 р. № 26-02/4289 "Про направлення рішення Адміністративної колегії".

Судом встановлено, що позивач отримав Рішення 26.12.2011 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01013 02711632, копія якого додана відповідачем до матеріалів справи. При цьому позивач не заперечує отримання ним Рішення 26.12.2011 р.

Таким чином, двомісячний строк з дня одержання позивачем Рішення для його оскарження закінчився 26.02.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що направлена позивачем 23.02.2012 р. до Господарського суду міста Києва позовна заява № 21 від 23.02.2012 р. про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України разом з доданими до неї документами була повернута позивачеві без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 р. № 05-5-39/1128 на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Після виправлення недоліків, 07.03.2012 р. позивач повторно звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 27 від 07.03.2012 р. про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, що підтверджується датою поштового штемпеля підприємства звязку на поштовому конверті. 12.03.2012 р. наведена позовна заява № 27 від 07.03.2012 р. була одержана Господарським судом міста Києва, що підтверджується реєстраційним штампом відділу діловодства суду за вх. № 4344 від 12.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/3015-2012 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Разом з позовною заявою № 27 від 07.03.2012 р. позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій зазначив, що повторне звернення до Господарського суду міста Києва з відповідною позовною заявою (після усунення недоліків, зазначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 р. № 05-5-39/1128) призведе до порушення строку оскарження, передбаченого статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тоді як подача первинної позовної заяви була здійснена з дотриманням цього строку. Позивач вказав, що відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У звязку з наведеним, позивач просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку та відновити строк на звернення до суду з позовної заявою.

Вищенаведена заява позивача про поновлення строку на звернення до суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не містить припису, згідно якого після усунення допущених недоліків позовної заяви, про які було зазначено судом в ухвалі про повернення позовної заяви без розгляду та при повторному зверненні до суду із зазначеним позовом, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Таким чином, повторно подана до господарського суду позовна заява вважається поданою саме у день повторного звернення з позовом до господарського суду.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема в п. 24 Інформаційного листа від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", а саме: відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства звязку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду дату реєстрації позовної заяви в службі діловодства суду.

Як свідчать матеріали справи, саме позовна заява № 27 від 07.03.2012 р. про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України була подана до Господарського суду міста Києва з дотриманий встановленого порядку подання. При цьому днем її подання слід вважати 07.03.2012 р. - дату поштового штемпеля підприємства звязку, через яке надсилалась дана позовна заява. А отже, позовна заява № 27 від 07.03.2012 р. про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п. 2 Рекомендацій Вищого господарського суду України, від 29.10.2008, № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у застосуванні, зокрема припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", господарським судам слід враховувати, що за цим приписом передбачений ним строк оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначений строк є присікальним. Там же зазначено, що визначений згідно із законом строк позовної давності до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень органів Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справі про недобросовісну конкуренцію.

В п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" у відповідь на питання, яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначено, що пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

Отже, оскільки строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справі про недобросовісну конкуренцію, не може бути відновлено, т.т. він є присікальним, то суд позбавлений можливості визнати причину пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку поважною та відновити строк на звернення до суду з відповідною позовною заявою. За наведених обставин, подана позивачем на підставі ст. 53 ГПК України заява про поновлення строку на звернення до суду задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи те, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П, а пропущений строк не може бути відновлено, він є присікальним, то у задоволенні заявлених позовних вимог про недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 102/02-П позивачу слід відмовити.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ч. 1 ст. 60 Закону України від 11.01.2001, № 2210-III "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 29.03.2012 р.