Рішення № 22474987, 21.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/706-201221.03.12 Господарський суд міста Києва, у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», м.Білгород-Дністровський

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибконсервний Комбінат», м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеррибфлот-Україна», м. Вишневе

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція», м. Вишневе

про: визнання угод недійсними

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибконсервний Комбінат», м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», м. Білгород-Дністровський

за участю Третіх осіб:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеррибфлот-Україна», м. Вишневе

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Дистрибуція», м. Вишневе

про: визнання права вимагати виконання господарського зобовязання

За участю повноважних представників:

Від позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1. (довір. № 2 від 30.12.2011р.)

Від Відповідача 1 (за первісним позовом) не зявились

Від Відповідача 2 (за первісним позовом) не зявились

Від Відповідача 3 (за первісним позовом) не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Істок”, м. Білгород-Дністровський (далі Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський Рибконсервний Комбінат”, м. Київ (далі Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеррибфлот-Україна”, м. Вишневе (далі Відповідача -2) та Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРФ-Дистрибуція”, м. Вишневе (далі - Відповідача -3) про визнання угод недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012р. порушено провадження у справі №5011-55/706-2012 розгляд справи призначено на 09.02.2012р.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорноморський Рибконсервний Комбінат” надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Істок” про визнання права вимагати виконання господарського зобовязання.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача -2 за первісним позовом надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечував проти позовних вимог Позивача за первісним позовом, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача -3 за первісним позовом надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечував проти позовних вимог Позивача за первісним позовом, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача -2 надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копію Постанови Вищого Господарського суду України від 30.11.2011р. у справі № 16/058-11, копію Постанови Вищого Господарського суду України від 30.11.2011р. у справі № 9/073-11, Витяг з ЄДРПОУ станом на 08.02.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача-3, Витяг з ЄДРПОУ станом на 08.02.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача-2, Витяг з ЄДРПОУ станом на 08.02.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача-1.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача-3 надійшли для залучення до матеріалів справи докази направлення відзиву Позивачу.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Відповідача-2 надійшли для залучення до матеріалів справи докази направлення відзиву Позивачу.

09.02.2012р. через канцелярію суду від Позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про обєднання в одне слухання первісного та зустрічного позову.

В судовому засіданні 09.02.2012р. було оголошено перерву до 29.02.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2012р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибконсервний Комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»про визнання права вимагати виконання господарського зобовязання, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтеррибфлот-Україна в якості Третьої особи-1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “ІРФ-Дистрибуція” в якості Третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи призначено на 29.02.2012р.

29.02.2012р. від Позивача за первісним позовом надійшли пояснення по справі, відповідно до яких останній підтримав первісний позов, просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 29.02.2012р. було оголошено перерву до 21.03.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2012р. від представника Відповідача-1 за первісним позовом, Відповідача-2 за первісним позовом та Відповідача-3 за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з сімейними обставинами.

Суд відхиляє вказане клопотання як необґрунтоване, оскільки представником Відповідачів-1,2,3 не подано належних доказів існування обставин, які б зумовили відкладення розгляду справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 21.03.2012р. зявився представник Позивача за первісним позовом, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представники Відповідача -1,2,3 в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні 29.02.2012р. та клопотанням представника Відповідачів-1,2,3 про відкладення розгляду справи, яке міститься в матеріалах справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника Відповідачів 1, 2, 3 про відкладення розгляду справи на 23.03.2012р., оскільки не зазначено достатніх поважних причин для необхідності відкладення розгляду справи, та обставин, за якими спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін в судових засіданнях, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот-Україна" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Істок" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару на загальну суму 5 013 000 гривень.

Зобов'язання за Договором купівлі-продажу ТОВ „Інтеррибфлот-Україна" були виконані в повному обсязі, у власність ТОВ „Істок" передано, а Покупцем, в свою чергу, прийнято товар на загальну суму 5 013 000 гривень, що підтверджується видатковою накладною від 05.04.2010 р. за № 8, податковою накладною № 00009 від 05.04.2010 р. та довіреністю № 213 від 05.04.2010 р., які містяться в матеріалах справи.

Постановою Вищого Господарського суду України від 30.11.11 р. по справі № 16/058-11 Договір купівлі-продажу від 22.03.2010 р. визнано недійсним без застосування наслідків недійсності правочину.

Крім того, 10.03.2010р. між ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" та ТОВ „Істок" укладений Договір поставки на загальну суму 7037190,01 грн., який виконанний в односторонньому порядку ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" (що підтверджується видатковою накладною № 11 від 02.04.2010р. на загальну суму 7037190,01 грн., податковими накладними № 00022 від 02.04.2010 р. та № 00020 від 02.04.2010 р., довіреністю № 214 від 02.04.2010 р.). Вказаний Договір поставки від 10.03.2010р. був визнай недійсним Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.11 р. по справі № 9/073-11 також без застосування наслідків визнання правочину недійсним.

23.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибконсервний Комбінат»(Відповідач-1 за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот-Україна " (Відповідач-2 за первісним позовом) була укладена Угода про заміну особи у зобов'язанні № 1, якою встановлено, що Відповідач-2 за первісним позовом передає Відповідачу-1 за первісним позовом право вимоги повернення виконаного за Договором купівлі-продажу від 22.03.2010р., укладеним між Відповідачем-2 за первісним позовом та Товариством з обмеженою відповідальністю „Істок" (Позивач, Боржник) та визнаного недійсним Постановою Вищого Господарського суду України від 30.11.2011р. по справі № 16/058-11, а Відповідач-1 за первісним позовом набуває право вимоги повернення виконаного за Договором, належне такому Відповідачу-2 за первісним позовом.

23.12.2011р. між Відповідачем-1 за первісним позовом та Відповідачем-3 за первісним позовом була укладена Угода про заміну особи у зобов'язанні № 2, якою встановлено, що Відповідач-3 за первісним позовом передає Відповідачу-1 за первісним позовом право вимоги повернення виконаного за Договором поставки від 10.03.2010р., укладеним між Відповідачем-3 за первісним позовом та Позивачем за первісним позовом та визнаного недійсним Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.11р. по справі № 9/073-11, а Відповідач-1 за первісним позіхом набуває право вимоги повернення виконаного за Договором, належне такому Відповідачу-3 за первісним позовом.

Згідно п. 1.5 вказаних Угод № 1 та № 2 від 23.12.2011р. передбачено, що зобов'язання Позивача по поверненню виконаного Відповідачем-2 за первісним позовом за Договором купівлі-продажу від 22.03.2010 р. та Відповідачем-3 за первісним позовом за Договором постачання від 10.03.2010р. можуть бути примусово стягнені за рішенням суду відповідно до чинного законодавства України або в подальшому переведені (переуступлені) іншому новому кредитору.

30.12.2011 р. Позивачем за первісним були надіслані листи на адресу Відповідача-2 за первісним позовом та відповідно Відповідача-3 за первісним позовом, якими Позивач за первісним позовом надав згоду на заміну особи у вказаних зобов'язаннях.

Позивач Товариство з обмеженою Відповідальністю «Істок»звернулося до суду з позовом про визнання недійсними Угоди про заміну особи у зобовязанні №1 від 23.12.2011р., укладену між ТОВ «Чорноморський Рибоконсервний Комбінат»та ТОВ «Інтеррибфлот Україна»та Угоди про заміну особи у зобовязанні №2 від 23.12.2011р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибконсервний Комбінат»та ТОВ «ІРФ-Дистрибуція».

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що укладені угоди від 23.12.2011 р. є недійсними та не відповідають нормам чинного законодавства, позаяк дані угоди були укладенні на підставі договорів, які були визнанні недійсними. Крім того, Позивач зазначає, що у Постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2011 року по справах № 16/058-11 та № 9/073-11 не йде мова про зобов'язання повернути все одержане за договором купівлі-продажу від 22.03.2010 р. та договором постачання від 10.03.2010 р., відтак, у Позивача немає будь-яких зобов'язань перед Відповідачем -1 за первісним позовом, Відповідачем-2 за первісним позовом та Відповідачем-3 за первісним позовом.

Відповідач -2 за первісним позовом та Відповідач-3 за первісним позовом проти позовних вимог заперечували, з підстав викладених у відзивах на позов, які містяться в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибконсервний Комбінат»заперечив проти первісних позовних вимог ТОВ «Істок», звернувся до суду з зустрічною позовною заявою по справі №5011-55/706-2012 про визнання права ТОВ «Чорноморський Рибконсервний Комбінат»вимагати та отримувати від ТОВ «Істок»виконання господарського зобовязання згідно Угод №1 та №2 від 23.12.2011р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного Позивача такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Судом встановлено, що Постановою Вищого Господарського суду України від 30.11.11 р. по справі № 16/058-11 Договір купівлі-продажу від 22.03.2010 р. визнано недійсним без застосування наслідків недійсності правочину.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.11 р. по справі № 9/073-11 Договір поставки від 10.03.2010р. також був визнай недійсним без застосування наслідків визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Договір купівлі-продажу від 22.03.2010 р. та Договір поставки від 10.03.2010р. визнано судом недійсними з моменту їх вчинення, саме з цього моменту існує інше зобов'язання, а саме господарське зобов'язання ТОВ „Істок", яке виникло внаслідок придбання майна ТОВ „Інтеррибфлот-Україна" та ТОВ «ІРФ-Дистрибуція»без достатніх на те підстав.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки станом на 23.12.2011 р. між ТОВ „Інтеррибфлот-Україна" та ТОВ „Істок" існували майново-господарські зобов'язання, в силу яких зобов'язана сторона ТОВ „Істок" повинна вчинити певну господарську дію на користь управненої сторони ТОВ „Інтеррибфлот-Україна" (а саме, повернути безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі відшкодувати його вартість), ТОВ „Інтеррибфлот-Україна" згідно умов Угоди про заміну особи в зобов'язанні № 1 передало своє право вимоги повернення виконаного за Договором купівлі-продажу від 22.03.2010 р. новому кредитору (управненій стороні) ТОВ «Чорноморський Рибконсервний Комбінат».

Відповідним чином відбулась Угода про заміну особи в зобов'язанні № 2 від 23.12.2011 р. між ТОВ "ІРФ-Дистрибуція" та ТОВ „Істок".

Як вже зазначалося, Договір поставки від 10.03.2010 р., укладений між ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" та ТОВ „Істок" загальною сумою 7037190,01 грн., виконаний в односторонньому порядку ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" (що підтверджується видатковою накладною № 11 від 02.04.2010р. на загальну суму 7037190,01 грн., податковими накладними № 00022 від 02.04.2010 р. та № 00020 від 02.04.2010 р., довіреністю № 214 від 02.04.2010 р.) був визнай недійсним Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.11 р. по справі № 9/073-11 також без застосування наслідків визнання правочину недійсним. Таким чином, внаслідок передачі у власність ТОВ „Істок" майна у нього утворилась заборгованість перед ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" у сумі переданого товару, що підтверджується актом звірки заборгованості між ТОВ „Істок" та ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" станом на 01.12.2011 р.

23.12.2011 р. між ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" та ТОВ «Чорноморський Рибконсервний Комбінат»узгоджена Угода про заміну особи в зобов'язанні № 2, згідно якої ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" передало своє право вимоги повернення виконаного за Договором поставки від 10.03.2010 р. новому кредитору (управненій стороні).

Отже, між ТОВ „Істок" та ТОВ „Інтеррибфлот-Україна" і ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" виникли недоговірні зобов'язання, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З урахуванням наведеного, у цей час зобов'язання ТОВ „Істок" перед ТОВ «Інтеррибфлот-Україна" та ТОВ „ІРФ-Дистрибуція" щодо повернення безпідставно набутого майна в натурі, а у разі неможливості повернення в натурі - відшкодування його вартості, має бути здійснено на користь нової особи в зобов'язанні - ТОВ «Чорноморський Рибконсервний Комбінат», враховуючи укладання сторонами угод про заміну особи у зобовязанні №1 від 23.12.2011р. та №2 від 23.12.2011р.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо первісних вимог про визнання недійсними угод про заміну особи у зобовязанні №1 від 23.12.2011р. та №2 від 23.12.2011р. слід зазначити наступне:

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на зясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обовязків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст.217 ЦК України, передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.2 ст.236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з ч.1.ст.216 Цивільного кодексу України, недійсність правочину не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цім Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на матеріали справи та зміст оспорюваних правочинів, суд зазначає, що дані правочини відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦКУ), волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦКУ) та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Позиція Позивача за первісним позовом щодо того, що укладені угоди від 23.12.2011р. є недійсними та не відповідають нормам чинного законодавства, позаяк дані угоди були укладені на підставі договорів, які були визнані недійсними, окрім того у постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2011р. по справах №16/058-11 та №9/073-11 не йде мова про зобовязання повернути все одержане за договором купівлі-продажу від 22.03.2010р. та договором постачання від 10.03.2010р., відтак, у Позивача немає будь-яких зобовязань перед Відповідачем 2 та Відповідачем 3, а тим паче перед Відповідачем 1 є необґрунтованою, спростована вищезазначеними висновками суду, які були означені під час розгляду зустрічних позовних вимог, а тому первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», м.Білгород-Дністровський (код ЄДРПОУ 24759439) відмовити повністю.

2.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибоконсервний Комбінат», м.Київ (код ЄДРПОУ 37194720) задовольнити в повному обсязі.

3.Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибоконсервний Комбінат», м.Київ (код ЄДРПОУ 37194720) вимагати та отримувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»м.Білгород-Дністровський (код ЄДРПОУ 24759439) виконання господарського зобовязання згідно Угоди про заміну особи у зобовязанні № 1 від 23.12.2011р. та Угоди про заміну особи у зобовязанні № 2 від 23.12.2011р.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», м.Білгород-Дністровський (код ЄДРПОУ 24759439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський Рибоконсервний Комбінат», м.Київ (код ЄДРПОУ 37194720) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,00 грн.

У судовому засідання 21.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 26.03.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева