Рішення № 22474938, 30.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/2022-201230.03.12 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Азов»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»

про стягнення грошових коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.04.2011р.);

від відповідача: не зявились;

30.03.2012р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Азов»(надалі ПАТ «Страхова компанія «Азов», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»(надалі ПАТ «Страхова компанія «Оріана», відповідач) 38034, 50 грн., з яких сума боргу 16719, 73 грн., сума процентів за користування чужими коштами 10121, 10 грн., сума інфляційної компенсації 7747, 15 грн., сума заборгованості по 3-м відсоткам річних із простроченої суми: 3446, 52 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не повернуто суму частки перестрахового відшкодування, що була сплачена у більшому розмірі по страховому випадку, що стався із перестрахованим автомобілем DAF 85 CF. 380, державний номер НОМЕР_1 24.12.2008р.. Враховуючи неправомірність утримання відповідачем суми сплаченої позивачем, як визначений попередньо розмір частки перестрахового відшкодування за ковер-нотом № 214 від 25.03.2008р., до стягнення з відповідача заявлено суму переплати, нараховані проценти за користування чужими коштами, сума інфляційної компенсації та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 28.02.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.02.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2002 року між ЗАТ «Національне страхове товариство «Оріана»та АТЗТ «Страхова компанія «Азов»договір про співробітництво в галузі перестрахування і ретроцесії № 08/02-П, предметом якого є угода про порядок і умови взаємовигідної співпраці в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії ризиків, а також права і обовязки сторін.

Укладення між сторонами зазначеного договору зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

В силу положень договору (п. 1.2) в перестрахування (ретроцесію) передаються ризики (частини ризиків), визначені в кожному окремому випадку договором перестрахування або ковер-нотом, що містить основні умови ризику.

19 березня 2008р. між ЗАТ «Страхова компанія «Оріана» та СП з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі ТОВ укладений договір №21178 добровільного страхування наземного транспорту згідно з яким на страхування прийнято автомобіль DAF 85 CF, 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1 (додаток № 1 до договору п. 4).

За укладеним з позивачем ковер-нотом № 214 від 25.03.2008р. ризик настання страхового випадку із застрахованими за вказаним договором транспортними засобами, відповідач передав у перестрахування з визначеним обємом відповідальності, що передана у перестрахування 15% по кожному обєкту.

24.12.2008р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - DAF 85 CF, 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

Повідомлення про настання страхового випадку за вих. № 1639 від 25.12.2008р. було отримано перестраховиком 25.12.2008р., а згідно розрахунку частки страхового відшкодування перестраховика (вих. № 150 від 25.02.2009р.) відповідальність перестраховика визначена у розмірі 45050, 91 грн. та підлягала оплаті згідно умов договору перестрахування, як касовий збиток.

Згідно положень п. 7.4 ковер-ноту № 214 від 25.03.2008р. перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на розрахунковий рахунок цедента, або безпосередньо страхувальнику в разі неплатоспроможності страховика (за заявою страховика) не пізніше 10 банківських днів з дати одержання перестраховиком від цедента копії страхового акту та документів що посвідчують настання страхового випадку та розрахунок суми збитку.

Зазначена частка перестрахового відшкодування була визначена СК «Оріана»згідно попередньо складеного страхового акту № 78 від 19.02.2009р. за договором страхування №21178 від 19.03.2008р. та виплачена позивачем на користь відповідача в сумі 45050, 91 грн. 12.05.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 272.

Натомість, в подальшому, при виконанні договору № 08/02-П від 29.07.2002р., позивачем від відповідача отримані документи по врегулюванню страхового випадку з автомобілем DAF 85 CF 380, державний номер НОМЕР_1, який перестраховано за ковер-нотом № 214 від 25.03.2008р. згідно яких встановлено, що розмір частки страхового відшкодування перестраховика становить 28331, 18 грн. і такий визначений виходячи із суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 188874, 54 грн..

Загальна сума здійсненої позивачем переплати складає 16719, 73 грн., а грошові кошти у вказаному розмірі є надмірно сплаченими позивачем на користь відповідача, оскільки підстави для їх сплати як частки перестрахового відшкодування по договору № 08/02-П від 29.07.2002р. згідно ковер-ноту № 214 від 25.03.2008р. при настанні страхового випадку 24.12.2008р. із автомобілем DAF 85 CF 380, державний номер НОМЕР_1, були відсутні.

03.01.2012р. ПАТ «СК «Азов»складено претензію у якій позивач просив відповідача повернути безпідставно сплачену частку в страховому відшкодуванні у розмірі 16719, 73 грн., сплатити суму процентів за користування чужими коштами у розмірі 10548, 08 грн., сплатити суму інфляції за весь період прострочення у розмірі 8875, 03 грн., сплатити 3% річних від суми боргу у розмірі 3528, 78 грн..

Враховуючи неповернення грошових коштів в сумі 16719, 73 грн., що отримані в загальній сумі 45050, 91 грн., як оплата частки перестраховика за ковер-нотом № 214 від 25.03.2008р. та відсутність обовязку сплати такої частки у розмірі, що визначений виходячи із попередньо складеного страхового акту при настанні страхового випадку 24.12.2008р. із перестрахованим автомобілем DAF 85 CF 380, державний номер НОМЕР_1, вимоги позивача в цій частині про стягнення з відповідача коштів в судовому порядку підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків в сумі 7747, 15 грн. (розрахунок здійснено за період з липня 2009р. по грудень 2011р. у відношенні суми 45050, 91 грн. та за період січень 2012р. у відношенні суми 16719, 73 грн.) та 3 % річних в розмірі 3446, 52 грн. (нарахованих за період прострочення з 24.06.2009р. по 20.12.2011р. у відношенні суми 45050, 91 грн. та за період з 21.12.2011р. по 14.02.2012р. у відношенні суми 16719, 73 грн.) суд відзначає наступне.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умови укладеного між сторонами договору про співробітництво в галузі перестрахування і ретроцесії № 08/02-П від 29.07.2002р. не обумовлюють обовязку перестрахувальника (сторона яка передає ризик) у певний строк, або ж негайно повернути частку перестрахового відшкодування у випадку неврегулювання страхового випадку із страхувальником по сумі страхового відшкодування.

Спір щодо стягнення суми страхового відшкодування з ПАТ «СК «Оріана»на користь страхувальника СП з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі ТОВ за договором №21178 від 19.03.2008р. був предметом розгляду в судовому порядку у справі, що розглядалась Господарським судом міста Києва в межах справи 4/429-22/275, а лист про відмову у виплаті страхового відшкодування було надіслано страхувальнику вже після подання позовної заяви до суду.

Суму страхового відшкодування у розмірі 188874, 54 грн. виходячи з якої, і було визначено розмір частки страхового відшкодування перестраховика в сумі 28331, 18 грн. присуджено до стягнення з ПАТ СК «Оріана»за рішенням суду від 11.03.2011р., яке було змінене та набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р..

Оскільки договором про співробітництво в галузі перестрахування і ретроцесії № 08/02-П від 29.07.2002р. а також і ковер-нотом № 214 від 25.03.2008р. не встановлено строку повернення частки перестрахового відшкодування, при невиплаті страхового відшкодування через вирішення питання по врегулюванню страхового випадку в судовому порядку, зазначений договір, не є підставою виникнення грошового зобовязання відповідача перед позивачем у сумі 45050, 91 грн. в періоді з 24.06.2009р. по 20.12.2011р., у звязку з чим відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму вказану у претензії від 03.01.2012р., яка отримана відповідачем 10.01.2012р. (повідомлення про вручення рекомендованого відправлення залучене до справи в копії), то зазначене зобов'язання, виникло станом на 17.01.2012р. (семиденний строк з дня її отримання), відповідно обгрунтованими є вимоги позивача щодо нарахування 3% річних у періоді з 17.01.2012р. по 14.02.2012р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) і така сума складає:

- 39, 74 грн. 3% річних (16719, 83 грн. х 3% : 366 х 29).

Вимоги про стягнення інфляційних збитків в розмірі 7747, 15 грн. не задовольняються, оскільки їх нарахування проведено у періоді з липня 2009р. по грудень 2011р. у відношенні суми 45050, 91 грн. та у періоді січень 2012р. у відношенні суми 16719, 73 грн., за відсутності належних доказів виникнення у відповідача по вказаному строку обовязку їх повернення згідно положень договору, на умовах якого відбулось перерахування коштів.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 10121, 10 грн., розрахованими у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в періоді прострочення з 24.06.2009р. по 20.12.2011р. у відношенні суми 45050, 91 грн. та за період з 21.12.2011р. по 14.02.2012р. у відношенні суми 16719, 73 грн., задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Кошти в сумі 45050, 91 грн. позивачем на користь відповідача перераховані на виконання умов договору, обовязку щодо їх повернення на дату 24.06.2009р. з договору № 08/02-П від 29.07.2002р. для відповідача не виникало. Термін дії договору № 08/02-П від 29.07.2002р. (п. 6.3 договору), не обмежений і визначається потребою сторін в співпраці. Доказів припинення договірних відносин суду не представлено.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями ст. 1214 ЦК України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані у п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 ГК України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами, а такий вид відповідальності у договорі не передбачений.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України суд визнає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює відносини що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики по сумі сплати на умовах договору № 08/02-П від 29.07.2002р. частки перестрахового відшкодування в розмірі 45050, 91 грн. між сторонами не існувало, доказів зворотнього суду не представлено.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 708, 18 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»(01135, м. Київ, вул. Галини Тимофєєвої 3, ідент. код 30552209) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азов»(87510, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна 18, оф. 3, ідент. код 24646706) 16719, 83 грн. (шістнадцять тисяч сімсот девятнадцять гривень 83 копійки) надмірно сплачених коштів, 39, 74 грн. (тридцять девять гривень 74 копійки) 3% річних, 708, 18 грн. (сімсот вісім гривень 18 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 02.04.2012