Рішення № 22474927, 30.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/16130.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма

«Ардок»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 09.01.2012р.);

від відповідача: не зявились;

30.03.2012р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ардок»(надалі ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Ардок», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.02.2005р. № 0000182610/0, що видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва (надалі ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, відповідач).

В обґрунтування заявленого позову ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Ардок»стверджує про правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними від ТОВ «Рексон», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Податок на додану вартість позивачем було сплачено при розрахунку за виконані роботи та чинним законодавством не встановлено обовязок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни. Податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Рексон»яке було у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.07.2004р. скасовано за результатами його перегляду, і позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Рексон»були відхилені.

Відповідачем позову не визнано, заперечення обгрунтовані правомірністю висновків акту перевірки, оскільки установчі документи ТОВ «Рексон»та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ в судовому порядку визнані недійсними, у звязку з чим позивач порушив пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». З підстав наведених у акті перевірки, відповідач вважав правомірним зроблений висновок про заниження податку на додану вартість позивачем у звязку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними отриманими від ТОВ «Рексон».

Провадження у справі зупинялось до остаточного вирішення спору у цивільній справі про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ «ТОВ «Рексон»та було поновлено ухвалою суду від 17.01.2012р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Подільському районі міста Києва проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Ардок»при взаєморозрахунках з ТОВ «Рексон»за січень, березень, квітень, червень 2004р., про що складено акт № 005/26-7122859148 від 10.02.2005р. (копія в матеріалах справи).

На підставі складеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення:

- № 0000182610/0 від 14.02.2005р. згідно з яким за встановлене порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 41722, 50 грн., в тому числі 25 815 грн. основний платіж, 15907, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як те підтверджується матеріалами справи у 2004р. ТОВ «Рексон» на підставі укладених контрактів № АБ 31-2004 від 25.01.2004р., № АБ 32-2004 від 10.02.2004р., № АБ 34-2004 від 09.03.2004р., № АБ 36-2004 від 06.04.2004р., № АБ 39-2004 від 11.06.2004р. виконувались графічні роботи, сплачені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних в якості розрахункових документів ТОВ «Рексон»за результатами вказаних господарських операцій, позивачем були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на суму виявленої недоїмки, оспорюваним повідомленням-рішенням здійснено у звязку з неприйняттям в якості належного підтвердження віднесених до складу податкового кредиту сум податку, отриманих позивачем від ТОВ «Рексон»податкових накладних саме на тій підставі, що згідно рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23.07.2004р. свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Рексон»визнано недійсним.

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на час виникнення спірних відносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації… (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції закону на час виникнення спірних відносин).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

На виконання укладених позивачем з ТОВ «Рексон»контрактів № АБ 31-2004 від 25.01.2004р., № АБ 32-2004 від 10.02.2004р., № АБ 34-2004 від 09.03.2004р., № АБ 36-2004 від 06.04.2004р., № АБ 39-2004 від 11.06.2004р. останнім виконувались графічні роботи, які були оплачені замовником і в тому числі в ціні виконаних робіт проводилась сплата податку на додану вартість.

При здійсненні господарських операцій ТОВ «Рексон»на користь позивача виписані податкові накладні, правильність їх оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась. Згідно з актом перевірки не прийнятими в якості підтвердження права позивача на податковий кредит є податкові накладні № 282 від 29.01.2004р. на суму 28 000 грн., в тому числі ПДВ 4666, 67 грн., № 283 від 11.03.2004р. на суму 38 100 грн., в тому числі ПДВ 6 350 грн., № 346 від 30.03.2004р. на суму 32 500 грн., в тому числі ПДВ 5416, 67 грн., № 440 від 29.04.2004р. на суму 26 500 грн., в тому числі ПДВ 4416, 67 грн., № 598 від 14.06.2004р. на суму 29 790 грн., в тому числі ПДВ 4 965 грн., які у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи разом з платіжними дорученнями згідно яких здійснювалась оплата робіт.

Суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних були віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, що відповідає даним податкових декларацій (залучені до справи), при виконанні робіт складались акти виконаних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно акту перевірки податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Рексон»у січні, березні, квітні, червні 2004р. не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплати вартості придбаного товару, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства.

Посилання відповідача на рішення Оболонського районного суду м. Києва по справі № 3716/2004р. від 23.07.2004р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Рексон»суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобовязання що з них виникали, до винесення судового рішення.

Вказане рішення не може вважатись доказом неправомірності видання вказаним підприємством податкових накладних позивачу, а висновок про безпідставність врахування позивачем такої податкової накладної у податковому обліку судом також не приймається до уваги виходячи з наступного.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.07.2004р. було скасоване за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, а рішенням прийнятим 10.10.2005р. у позові про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Рексон»відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19.12.2005р. апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі міста Києва відхилено, зазначене рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10.10.2005р. залишено без змін.

Відповідно до ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України рішення за апеляційною скаргою постановлені судом апеляційної інстанції набирають чинності негайно після їх ухвалення. Тобто підстави вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Рексон»відсутні.

Таким чином, станом на час розгляду справи, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.07.2004р. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Рексон», яким також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Рексон»скасоване. Законних підстав для донарахування податку на додану вартість ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Ардок», та застосування штрафних санкцій з наведених у акті перевірки обставин немає.

На момент виконання зобовязань згідно отриманих податкових накладних обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судом не враховується твердження податкового органу про те, що позивач не мав права на податковий кредит в звязку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Рексон»було анульовано, оскільки, судове рішення яке є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ було скасовано.

Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Випадки, що є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ та виключення з реєстру платників податку не за рішенням самого платника передбачені п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р..

Зокрема, в наведених випадках датою виключення з реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, як зазначалось вище свідоцтво діє до дати його анулювання. Тобто, у відповідності з вимогами законодавства, в разі складення акту анулювання свідоцтва датою анулювання є саме дата прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Рексон»та виданого свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Рексон», яке прийнято лише 23.07.2004р., тоді ж як податкові накладні на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та щодо яких виник спір виписані у січні - червні 2004р., тобто в період в якому ТОВ «Рексон»було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних.

Таким чином, на момент виконання зобовязань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець (замовник) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями (виконавцями), так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця (замовника) щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за грудень 2006р., січень, березень, квітень, червень 2004р. сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Рексон», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав обов'язку замовника робіт сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений виконавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні робіт (послуг). Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни робіт, є податковим зобов'язанням виконавця робіт, і саме виконавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Несплату податку на додану вартість ТОВ «Рексон»у встановленому законом порядку до бюджету, відповідачем під час розгляду справи, належними доказами не підтверджено. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

Належним підтвердженням факту невідображення у податковому обліку відповідних операцій також недекларування сум податку за певними податковими накладними може бути саме акт перевірки податкового органу (такого суду не надано).

За таких обставин в суду відсутні підстави вважати не задекларованими чи несплаченими до бюджету податкові зобовязання з податку на додану вартість сплачені позивачем на користь ТОВ «Рексон»у ціні виконаних робіт.

Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус ТОВ «Рексон», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді також обізнаність про це позивача, суд визнає неправомірним висновок відповідача про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні виконаних ТОВ «Рексон»робіт продукції до податкового кредиту.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому вимоги щодо визнання визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0000182610/0 від 14.02.2005р..

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ардок»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 12, ідент. код 22859148) 203 грн. (двісті три гривні) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.І. Самсін

дата складення постанови у повному обсязі 02.04.2012