Рішення № 22474597, 29.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/12/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.12 Справа № 5009/674/12

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-російське підприємство “ГАЗХІМ” (65005, м. Одеса, вул. Данильницька, 46 оф. 607, ідентифікаційний код 36436217)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Регіон” (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 11, кв. 31, ідентифікаційний код 36534887)

про стягнення 632, 12 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 77 від 05.03.2012р.

від відповідача: не зявився

ТОВ “СУРП “ГАЗХІМ” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Альянс Регіон” про стягнення з відповідача основного боргу за договорами купівлі продажу товарів № 01/12/2012 від 01.12.2010р. в сумі 510, 00 грн. та пені в сумі 122, 12 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 21.02.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 22, 104, 107, 525, 526, 536, 610-612, 623, 625, 692-694, 712 ЦК України, ст. 218, 220, 224, 225, 229-232 ГК України, ст. 1, 2, 12, 13, 15, 25 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/674/12 (провадження № 3/12/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.03.2012р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 14.03.2012р. розгляд справи відкладено на 29.03.2012р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 03.04.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві від 15.02.2012р., та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором купівлі продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2012р. в розмірі 510, 00 грн. та пеню в розмірі 122, 12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

01.12.2010р. між ТОВ “СУРП “Газхім” та ТОВ “Альянс Регіон” укладений договір купівлі продажу товару № 01/12/2010, відповідно якого відповідач зобовязався передати у власність позивача товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити за піддон, мішки суму 900 000, 00 грн.

Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 409 920, 00 грн.

Позивач оплатив поставлений товар у повному обсязі.

21.03.2011р. позивачем була повернута частина поставленого відповідачем товару на загальну суму 510, 00 грн.

Але відповідач не поставив позивачу повернуту частину товару, тому борг відповідача перед позивачем складає 510, 00 грн.

З урахуванням приписів ст. 1, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач просить суд стягнути з відповідача 122, 12 грн. пені за прострочення вказаного платежу.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

В абзаці 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду Запорізької області від 29.03.2012р. № 13448993, станом на 29.03.2012р. місцезнаходження ТОВ “Альянс Регіон” є: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 11, кв. 31.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали суду від 22.02.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/674/12 та копія ухвали від 14.03.2012р. про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, до канцелярії господарського суду зазначені копії не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місцезнаходження та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Альянс Регіон” (Продавець) і ТОВ “СУРП “Газхім” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2010р., за яким Продавець зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити за піддон, мішки суму 900 000, 00 грн. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець зобовязаний:

- не пізніше тридцяти календарних днів з дня оплати передати Покупцю товар;

- Продавець надає гарантію якості товару протягом місяця з моменту його передачі Покупцеві.

Відповідач на виконання своїх зобовязань за договором здійснив поставку товару на загальну суму 409 920, 00 грн. що підтверджується видатковими накладними (а.с.9-15), а саме:

-видатковою накладною № РН-28 від 15.02.2011р. на суму 102 000, 00 грн.;

-видатковою накладною № РН 12 від 04.02.2011р. на суму 2 280, 00 грн.;

-видатковою накладною № РН-28 від 17.01.2011р. на суму 102 000, 00 грн.;

-видатковою накладною № РН-19 від 10.01.2011р. на суму 52 440, 00 грн.;

-видатковою накладною № РН-18 від 10.01.2011р. на суму 62 700, 00 грн.;

-видатковою накладною № РН-106 від 04.01.2011р. на суму 12 000, 00 грн.;

-видатковою накладною № РН-105 від 04.01.2011р. на суму 76 500, 00 грн.

Згідно п. 2.2 Договору, Покупець зобовязаний:

прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше двадцяти днів з дати отримання товару.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем за визначеною в п 1.1 цього Договору ціною та у визначений п 2.2 цього Договору строк шляхом перерахування коштів на р/р Продавця.

Позивач на виконання умов Договору оплатив поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (а.с. 20-23), а саме:

- платіжним дорученням № 280 від 06.04.2011р. на суму 102 000, 00 грн.;

- платіжним дорученням № 274 від 05.04.2011р. на суму 115 140, 00 грн.;

- платіжним дорученням № 159 від 23.02.2011р. на суму 90 780, 00 грн.;

- платіжним дорученням № 126 від 14.02.2011р. на суму 102 000, 00 грн.;

Відповідно до видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 21.03.2011р. (а.с.8) позивач відвантажив відповідачу товар - піддон, кількість 10 шт. на суму 510, 00 грн. (з ПДВ).

Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 510, 00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 18.04.2011р. (а.с.7).

Отже, свої зобовязання за договором купівлі-продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2010р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг за договором купівлі-продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2010р. ТОВ “Альянс Регіон” перед ТОВ “СУРП “ГАЗХІМ” складає 510, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2010р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку згідно до п. 2.1. Договору, продавець зобовязаний не пізніше тридцяти календарних днів з дня оплати передати Покупцю товар.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Покупець зобовязаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше двадцяти днів з дати отримання товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобовязання відповідача за договором купівлі-продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ “Альянс Регіон” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 510, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 122, 12 грн. пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивач та відповідач в договорі купівлі-продажу товарів № 01/12/2010 від 01.12.2010р. не передбачили розмір пені у в випадку невиконання зобовязання. Про це свідчить зміст цього договору, зокрема п.4 “Відповідальність сторін”.

За таких обставин, в частині стягнення пені в сумі 122, ,12 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Регіон” (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 11, кв. 31, ідентифікаційний код 36534887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-російське підприємство “ГАЗХІМ” (65005, м. Одеса, вул. Данильницька, 46 оф. 607, ідентифікаційний код 36436217) 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 122 (сто двадцять дві) грн. 12 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 03.04.2012р.