Рішення № 22474498, 02.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" квітня 2012 р. Справа № 18/5007/18/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.03.2012р.

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Солар" (м.Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 256826,90грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 256826,90грн. заборгованості, з яких: 253237,00грн. основного боргу та 3589,90грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, представник позивача надав в судове засідання акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.03.2012р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 253237,00грн. (а.с.32).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.28).

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року, 01 липня 2011 року, 01 серпня 2011 року, 17 серпня 2011р. та 01 листопада 2011 року між ТОВ "Торгово-Енергетичною компанією "Солар" (Продавець, позивач) та Філією "Володар-Волинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Покупець, відповідач) укладено договори поставки №03, №07, №08, №12, №13 (а.с.8-9; 12, 17, 20, 23), за умовами яких продавець зобов'язався систематично постачати з послідуючою передачею у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити паливо пічне, паливо котельне, бітум, відповідно до умов даного договору та видаткових накладних, рахунків, що надаються окремо з кожною партією товару (п.1.1 договору).

Пунктом 6.1 договорів встановлено, що оплата може відбуватись шляхом попередньої оплати за товар або по факту поставки, але в будь-якому разі не пізніше ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання товару.

На виконання умов договорів поставки №03, №07, №08, №12 та №13 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 350757,00грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 14.04.2011р., №РН-0000013 від 18.07.2011р., №В&-0000012 від 11.07.2011р., №16 від 08.08.2011р., №24 від 19.08.2011р., №26 від 03.10.2011р. (а.с.10, 13-14, 18, 21, 24 ).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару у обумовлені договорами строки виконав частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати коштів за отриманий товар, за останнім утворилась заборгованість в сумі 253237,00грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2012р. та 30.03.2012р., підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін (а.с.26, 32), з яких вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 253237,00грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 253237,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3589,90грн. 3% річних.

Пунктом 7.3 договорів поставки встановлено, що за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує 3% річних за весь час не проведення розрахунку.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.33), встановив, що під час нарахування 3% річних по видатковій накладній №2 від 14.04.2011р., позивач здійснив розрахунок на суму 54912,00грн. за період з 24.04.2011р. по 03.11.2011р. та на залишок заборгованості у розмірі 4912,00грн. за період з 24.04.2011р. по 29.02.2012р., що є неправомірним.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір 3% річних становить 3499,86грн.; вимоги в частині стягнення 90,04грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводів позивача не спростував. Наявність заборгованості в сумі 253237,00грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із актів звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2012р. та 30.03.2012р. (а.с.26, 32).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 256736,86грн., з яких: 253237,00грн. - основного боргу та 3499,86грн. - 3% річних.

В позові в частині стягнення 90,04грн. 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 8285 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги 75, код 32008278)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Солар" (10004, м.Житомир, вул.Дачна, 50-а, код 33686714)

- 253237,00грн. - основного боргу;

- 3499,86грн. - 3% річних;

- 5134,74грн. - судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 90,04грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 2прим.: 1 - до справи; 2 - відповідачу (рекоменд.з повідомл.)