Рішення № 22474427, 02.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.12 р. Справа № 5006/4/43/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 01.02.2012р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Приватного підприємства "Металург-Дніпро" м. Дніпропетровськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Курахівський завод металевих

конструкцій" м. Донецьк

про стягнення 9561,22грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 9561,22грн., з яких: 8245,94грн. заборгованість, 212,14грн. 3%річних, які нараховані без зазначення конкретного періоду за 313 днів, 8,25грн. інфляційні витрати, які нараховані з травня 2011р. по січень 2012р., 1096,03грн. пеня, яка нарахована за 313 днів відповідно до умов п. 5.2 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір № 08/04-02 від 05.04.2011р., рахунки № 799 від 05.04.2011р. на суму 18473,14грн., № 862 від 11.04.2011р. на суму 150813,00грн., № 907 від 14.04.2011р. на суму 61464,00грн., № 976 від 22.04.2011р. на суму 541717,80грн., видаткові накладні № 606 від 05.04.2011р. на суму 18473,14грн., № 685 від 12.04.2011р. на суму 150813,00грн., № 720 від 15.04.2011р. на суму 61464,00грн., № 777 від 22.04.2011р. на суму 541717,80грн., по яким на підставі довіреностей № 16 від 05.04.2011р., № 16 від 11.04.2011р., № 24 від 22.04.2011р. відповідач отримав товар, виписки з банківського рахунку, які підтверджують часткову оплату за поставлений товар, претензію № 17/02-001 від 17.02.2012р., яка направлена відповідачу 18.02.2012р.

Відповідачу були направлені позивачем копія позову з додатками, що підтверджується квитанцією поштового відділення з описом вкладення та копії ухвал господарського суду з визначенням місця і часу проведення судового процесу.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що місцезнаходження відповідача вказано 83023, Донецька області, місто Донецьк, Калінінський район, вул..Автотранспортників, будинок 3, а в договорі вказана інша адреса 85612, Донецька область, Маріїнський район. М.курахово, Промислова зона, 69. На дві адреси були направлену ухвали суду господарським судом.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору № 08/04-02 від 05.04.2011р. товар, а також 3%річних, інфляційних витрат та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 08/04-02 від 05.04.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за цим договором постачальник (позивач) передає у власність покупця металопрокат в строки та на умовах, встановлених договором, а покупець (відповідач) оплачує вартість товару та приймає його у відповідності з умовами договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура поставленого товару узгоджується в видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору поставка товару здійснюється самовивозом зі складу постачальника.

В розділі 2 договору сторони погодили умови та строки поставки товару, а саме: поставка товару здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення умов "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року з урахування особливостей, встановлених договором.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору загальна сума договору, на моменту його укладання, складає 5000000,00грн. з ПДВ. Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка вказана в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору.

Відповідно з п. 3.3 договору покупець здійснює оплату товару шляхом 100% передплати.

Пунктом 9.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжує свою дію на наступний календарний рік з наступною автоматичною пролонгацією.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу виставлені рахунки на оплату № 799 від 05.04.2011р. на суму 18473,14грн., № 862 від 11.04.2011р. на суму 150813,00грн., № 907 від 14.04.2011р. на суму 61464,00грн., № 976 від 22.04.2011р. на суму 541717,80грн.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним № 606 від 05.04.2011р. на суму 18473,14грн., № 685 від 12.04.2011р. на суму 150813,00грн., № 720 від 15.04.2011р. на суму 61464,00грн., № 777 від 22.04.2011р. на суму 541717,80грн. позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреностей № 16 від 05.04.2011р., № 16 від 11.04.2011р., № 24 від 22.04.2011р. отримав обумовлений в договорі товар на загальну суму 772467,94грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

3

Враховуючи той факт, що в п. 3.3 договору передбачена 100% передплата, поставка товару здійснена без внесення відповідачем суми передплати, а сторони в договорі не передбачили інший порядок розрахунків, застосовується ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 18.02.2012р. направив на адресу відповідача претензію № 17/02-001 від 17.02.2012р. з вимогою про сплату боргу.

Таким чином, відповідач з урахуванням вимог статті 530 ЦК України повинен провести оплату отриманого товару протягом семи днів починаючи з дня відправлення вимоги з урахуванням часу поштового перебігу, тобто до 28.02.2012р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково на суму 764222,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 8245,94грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 212,14грн. 3%річних, які нараховані без зазначення конкретного періоду за 313 днів, 8,25грн. інфляційних витрат, які нараховані з травня 2011р. по січень 2012р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений не в повному обсязі, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційних витрат.

Господарський суд, провівши власний розрахунок 3% річних, задовольняє вимоги в цій частині частково в розмірі 1,35грн., оскільки позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати, однак, при здійсненні розрахунку не враховано момент виникнення право вимоги, який виникає з 29.02.2012р. з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

4

Що стосується вимог позивача про стягнення 8,25грн. інфляційних витрат, які нараховані з травня 2011р. по січень 2012р., господарський суд, відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки зростання боргу з моменту виникнення до звернення позивача до суду права вимоги не відбувалося.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1096,03грн. пенї, яка нарахована без зазначення конкретного періоду за 313 днів відповідно до умов п. 5.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.2 договору, відповідно до якого, за прострочення строків оплати товару, встановлених цим договором та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 3.3 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання (п.5.2 договору пеня); в) розмір пені (п. 5.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 1096,03грн. пені частково в розмірі 6,98грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано момент виникнення права вимоги, який виникає з 29.02.2012р. з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1389,49рн., оскільки позовні вимоги задоволені частково.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства "Металург-Дніпро" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курахівський завод металевих конструкцій" м. Донецьк про стягнення 9561,22грн., з яких: 8245,94грн. заборгованість, 212,14грн. 3%річних, 8,25грн. інфляційні витрати, 1096,03грн. пеня частково.

5

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курахівський завод металевих конструкцій" м. Донецьк-83023, вул. Автотранспортників, буд. 3 (поштова адреса: 85612, Донецька область, м. Курахово, Промислова зона, 69), ЄДРПОУ 37011620 на користь Приватного підприємства "Металург-Дніпро" м. Дніпропетровськ-49000, вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кв. 218/1 (поштова адреса: 49074, м. Дніпрпетровськ, а/я, 2), ЄДРПОУ 36840477 заборгованість в сумі 8245,94грн., 1,35грн. 3%річних, 6,98грн. пені, 1389,49рн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 02.04.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 5 примірника:

1 суду,

2 позивачу,

2 відповідачу