Рішення № 22473932, 19.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.12 р.                     Справа № 37/128пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Сгари Е.В. та Курило Г.Є., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, м. Луганськ, ідентифікаційний код 20163224

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: розірвання договору оренди нежитлового приміщення №111/1-А від 01.07.2008р., стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 21894,02грн., пені в розмірі 278,92грн., штрафу в розмірі 4378,80грн., 3% річних в розмірі 210,00грн. та інфляційної індексації в розмірі 695,25грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю № 12 від 23.03.2011р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.06.2011р. на 11.07.2011р., з 11.07.2011р. на 01.08.2011р., у судовому засіданні 01.08.2011р. оголошувалась перерва до 08.08.2011р., проте 08.08.2011р. провадження у справі було зупинено і поновлено 13.02.2012р. з призначенням до розгляду на 28.02.2012р., з 28.02.2012р. розгляд справи відкладався на 19.03.2012.

У судовому засіданні 19.03.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма „ЛІА” ЛТД, м. Луганськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №111/1-А від 01.07.2008р. стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 21894,02грн., пені в розмірі 278,92грн., штрафу в розмірі 4378,80грн., 3% річних в розмірі 210,00грн. та інфляції в розмірі 695,25грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №111/1-А від 01.07.2008р. з листопада 2010р. – по березень 2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації, 3% річних, пені, штрафу і розірвання договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає правоустановчі документи, договір оренди нежитлового приміщення №111/1-А від 01.07.2008р. з додатком та додатковими угодами, рахунки-фактури, акт звірки розрахунків, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст.526, 530, 625, 782 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.

Позивачем в перебігу розгляду справи надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.46-72, 81-83, 138-143 т.1, а.с.а.с. 60-66, 74-90, 96 т.2 ), у тому числі:

- заява про вжиття запобіжних заходів №898 від 22.06.2011р. шляхом накладення арешту на майно Відповідача, що знаходиться у орендованому приміщенні (а.с.67 т.1)

- пояснення від 11.07.2011р. стосовно застосування оперативно-господарських санкцій до Відповідача;

- заперечення на відзив №1088 від 05.08.2011р. із поясненнями відносно змін орендованої площі та розміру орендних платежів в перебігу правовідносин за спірним договором, а також – відносно неузгодження сторонами додаткової угоди №10;

- пояснення №288 від 24.02.2012р. відносно перерахунків площ орендованого приміщення, не укладання додаткової угоди №10, нарахування комунальних платежів, застосування санкцій та зловживання правом з боку Відповідача;

- клопотання про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору №111/1-А від 01.07.2008р. та звільнення приміщення у зв’язку із фактичним поверненням Відповідачем орендованого майна.

Відповідач надав відзив (а.с.а.с.86а-94 т.1) з додатками (а.с.а.с. 95-134 т.1), яким проти позову заперечив, вказуючи на: наявність переплати за попередні періоди зважаючи на недоліки в підрахунку орендованої площі; безпідставне збільшення орендної плати додатковою угодою №9 від 01.09.2010р.; вчинення перешкод в користуванні 29-30.12.2010р. та наявності підстав для звільнення від орендної плати в порядку ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України , пояснюючи, що в перебігу орендних правовідносин при укладанні додаткових угод акти приймання-передачі приміщення між сторонами не підписувалися.

Крім того, Відповідачем були надані додаткові пояснення до відзиву від 08.08.2011р. (а.с.а.с.144-148 т.1), в яких наголошено на: своєчасному складанні і подання на підпис Орендодавцю актів приймання-передачі до кожної з додаткових угод, які не були повернуті; фактичному укладанні сторонами додаткової угоди №10 від 15.12.2010р.; запереченні в нарахуванні відшкодування витрат зі сплати електричної енергії та неможливості використання майна в період з 30.12.2010р. по 29.03.2011р., а також – долучені додаткові документи до матеріалів справи (а.с.а.с.149, 150 т.1 а.с.а.с.13-20 т.2 ).

Позивач у судовому засіданні 19.03.2012р. підтримав вимоги з урахуванням наданої заяви від 19.03.2012р., та наполягав на вирішенні спору за наявними матеріалами незважаючи на відсутність Відповідача, представник якого вдруге без пояснення причин не з’явився попри належне повідомлення у розумінні абз1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №111/1-А (а.с.а.с.16-19 т.1), згідно п.п.1.1, 1.3. і 8.2. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 86-а, загальною площею 500,00кв.м., для організації відділу з продажу побутової техніки та електроніки, торгово-промислового обладнання, фото - та відеотоварів, мобільних телефонів, комп’ютерів, а також опалювальних котлів (повний перелік продукції зазначено в (Додатку №1 – а.с.21 т.1), строком на 12 місяців до 01.07.2009р.

Приналежність Орендодавцю на праві власності об’єкту нерухомості, в якому розташовано об’єкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.11.2007р. (а.с.62 т.1)

Згідно умов п.п. 3.1, 3.3, 4.3 зазначеного договору (далі – спірний договір/договір оренди) на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати з розрахунку 12500,00грн. з ПДВ за місяць, до 20-го числа кожного місяця, а також з своєчасного відшкодування комунальні витрат протягом 3 днів з моменту отримання від Орендодавця рахунку на оплату.

При цьому, п. 3.4. передбачає можливість перегляду розміру орендної плати за пропозицією однієї сторони і з письмового погодження іншої після укладання додаткової угоди.

Умовами п. 5.4. договору за прострочення сплати орендної плати і рахунків з відшкодування комунальних видатків встановлена відповідальність Орендаря у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період невиконання, за кожний день прострочення платежу, окрім якої Відповідач додатково має сплачувати штраф в розмірі 10% від суми заборгованості – у разі прострочення понад 10 днів (п.5.5.1) та додатково в розмірі 20% - разі прострочення порушення строків уплати понад 30 днів (п.5.5.2).

Водночас, п. 5.6. договору надає Орендодавцю право у разі затримки платежів більше, ніж на 10 календарних днів поспіль обмежити доступ Орендаря до орендованого майна до моменту повного погашення заборгованості, включаючи штрафні санкції.

01.07.2008р. відповідно до п. 2.1 договору об’єкт оренди був переданий Відповідачу про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.20 т.1).

В перебігу дії договору між сторонами були укладені додаткові угоди, а саме:

- №1 від 01.12.2008р. (а.с.22 т.1), якою розмір орендної плати на період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. визначений в сумі 11250грн. на місяць з щомісячною інфляційною індексацією;

- №2 від 01.01.2009р. (а.с.23 т.1), якою розмір орендної плати на період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. зменшено до 6250грн. на місяць з щомісячною інфляційною індексацією;

- №3 від 01.03.2009р. (а.с.24 т.1), якою розмір орендованої площі зменшено до 145кв.м., а орендна плата на період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р. визначалася в сумі 1812,5грн. на місяць з щомісячною інфляційною індексацією;

- №4 від 01.06.2009р (а.с.25 т.1), якою розмір орендованої площі збільшено до 189,35грн. із встановленням щомісячної орендної плати в розмірі 12500грн. за винятком періоду з 01.06.2009. по 31.08.2009р., впродовж якого орендна плата встановлювалася в сумі 2366,88грн. на місяць;

- №5 від 01.09.2009р. (а.с.26 т.1), якою період нарахування орендної плати у меншому розмірі (2366,88грн.), запроваджений додатковою угодою №4, продовжено по 31.12.2009р. із збереженням розміру відносно іншого часу на рівні 12500грн. на місяць;

- №6 від 01.01.2010р. (а.с.27 т.1), якою запроваджений двома попередніми угодами пільговий період нарахування зменшеної орендної плати знову продовжено по 31.05.2010р.;

- №7 від 25.01.2010р. (а.с.28 т.1), якою розмір орендованої площі збільшено до 295,7кв.м. із збереженням розміру орендної плати на рівні 12500грн. на місяць, окрім пільгового періоду з 25.01.2010р. по 31.05.2010р., впродовж якого орендна палата визначалася сумою 3696,25грн. щомісячно;

- №8 від 01.06.2010р. (а.с.29 т.1), якою розмір орендованої площі зменшено до 243,5кв.м. із встановленням орендної плати в сумі 6087,5грн. на місяць, за винятком періоду з 01.06.2010р. по 31.08.2010р., впродовж якого ця плата складатиме 3043,75грн. на місяць;

- №9 від 01.09.2010р. (а.с.30 т.1), якою на період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. розмір орендної плати встановлювався в сумі 4870грн. на місяць із збереженням відносно іншого часу плати в сумі 6087,5грн. на місяць.

Крім того, Позивачем була запропонована Відповідачеві до підписання додаткова угода №10, датована 15.12.2010р. (а.с.80 т.1), що передбачала зменшення орендованої площі до 34,47кв.м. із встановленням орендної плати в розмірі 2068,2грн., однак ця угода фактично укладена на момент звернення до суду з розглядуваним позовом не була, оскільки:

-          у судовому засіданні представник Відповідача надав для огляду суду оригінал цієї угоди, який був підписаний лише з боку Позивача, і це зафіксовано протоколом судового засідання від 29.06.2011р. (а.с.78 т.1);

-          листом від 31.12.2010р. (а.с.122 т.1) Відповідач відхилив пропозиції щодо укладання додаткової угоди №10 у запропонованій редакції, запропонувавши нову оферту, якою розмір орендної плати цією угодою зменшувався до 689,4грн. на місяць,

хоча в подальшому Відповідач надав до матеріалів справи копію вже підписаної ним додаткової угоди №10 від 15.12.2010р. (а.с.22 т.2), наполягаючи на тому, що угода була дійсно підписана, але не надаючи при цьому її оригіналу.

З метою забезпечення належного виконання грошових зобов’язань з відшкодування комунальних витрат Позивач виставляв Відповідачеві рахунки-фактури, зокрема - №00-054964 від 30.11.2010р. на загальну суму 323,52грн. з відшкодування витрат на електроенергію за листопад 2010р. (а.с.31 т.1) і №00-056037 від 31.12.2010р. на загальну суму 264,25грн. з відшкодування витрат на електроенергію за грудень 2010р. (а.с.32 т.1), які містять відмітки про отримання Відповідачем.

В свою чергу, згідно наданих Орендодавцем документів (а.с.а.с.49-52 т.1) за визначений вказаними рахунками-фактурами період Позивачем були дійсно понесені витрати зі сплати електроенергії, наданої на підставі договору про постачання електричної енергії №11/3496 від 30.06.2006р. (а.с.а.с.56-59 т.1).

З акту звірення розрахунків станом на 21.03.2011р. (а.с.33 т.1), який повернуто Позивачу за спливом строку зберігання (а.с.34 т.1), вбачається наявність заборгованості у Відповідача станом на 21.03.2011р. у загальному розмірі 21894,02грн., у тому числі – заборгованість за вказаними вище рахунками з відшкодування вартості електроенергії за листопад і грудень 2010р. у загальному розмірі 587,77грн., та решта – заборгованість з орендної плати за період з грудня 2010р. по 21.03.2011р.

Посилаючись на визначену вказаним актом звірення розрахунків заборгованість, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім боргу додатково нарахованих пені в розмірі 278,92грн., штрафу в розмірі 4378,80грн., 3% річних в розмірі 210,00грн., інфляційної індексації в розмірі 695,25грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених вище, надавши, серед іншого листування з Позивачем, з якого вбачається проведення між сторонами переговорів зокрема із зменшення розміру орендних платежів, їх перерахунку (а.с.а.с.99-105, 125-130 т.1), які (переговори) інших, окрім наведених вище дев’яти укладених сторонами додаткових угод, наслідків не мали.

В свою чергу, надані Відповідачем платіжні документи на підтвердження виконання ним грошових зобов’язань перед Позивачем в межах орендних правовідносин (а.с.а.с.13-21 т.2) стосуються попереднього по відношенню до розглядуваного за цієї справою періоду.

Крім того, як вбачається із складеної представником Відповідача розписки (а.с.66 т.1) ним 17.09.2011р. з орендованого приміщення було вивезене приналежне майно (товар), і цього ж дня об’єкт оренди за актом приймання-передачі (а.с.87 т.2) був повернутий Орендодавцю.

Суд, враховуючи заяву Позивача №б/н від 19.03.2012р (а.с.96 т.2)., розглядає у виключно в контексті вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 21894,02грн., пені в розмірі 278,92грн., штрафу в розмірі 4378,80грн., 3% річних в розмірі 210,00грн. та інфляції в розмірі 695,25грн., зважаючи на таке.

Судом згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймається відмова від позовних вимог про розірвання договору №111/1-А від 01.07.2008р., оскільки відповідно до ст.22 цього Кодексу Позивач управнений до прийняття рішення у справі відмовитися від певних вимог. Наразі , відмова від цих вимог розцінюється судом як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснена уповноваженим на такі дії представником (а.с.74 т.1); по-друге, учасниками спірних правовідносин є учасники справи, а отже – суд не вбачає можливості порушення такої відмовою прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб, тим більше, що відмова вмотивована фактичним звільненням спірного майна Відповідачем, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.09.2011р. (а.с.87 т.2); перед прийняттям відмови представнику Позивача роз’яснені наслідки цієї процесуальної дії у судовому засіданні 19.03.2012р.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про розірвання договору №111/1-А від 01.07.2008р. та зобов’язання звільнити об’єкт оренди підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

В свою чергу, об’єднання решти розглядуваних вимог в одному позові цілком відповідає приписам ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України, адже вони пов’язані підставами виникнення та наданими доказами – порушення грошових зобов’язань за договором оренди.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення №111/1-А від 01.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами, з урахуванням подальших додаткових угод №№1-9.

Суд наголошує, що при вирішені розглядуваного спору не враховує умови підписаної в перебігу розгляду справи додаткової угоди №10 від 15.12.2010р., оскільки факт її підписання Відповідачем не може сприйматися як докази її укладання з огляду на таке:

Надсилаючи на розгляд підписану зі свого боку додаткову угоду №10 від 15.12.2010р. Позивач здійснив оферту у розумінні ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України відносно конкретно визначених умов цієї угоди щодо орендованої площі та розміру орендної плати. В свою чергу, прийняття такої оферти шляхом підписання Відповідачем примірників додаткової угоди №10 з надсиланням одного з них Позивачеві свідчило б про акцептування оферти і укладання договору згідно ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні 29.06.2011р. Відповідач не тільки підписав такої угоди, але й в листі від 31.12.2010р. запропонував інші умови щодо розміру орендної плати, що кваліфікується судом як відмова в акцепті і формулювання вже Орендарем нової оферти в розумінні ст. 646 Цивільного кодексу України. Оскільки відмова в акцепті відбулась, подальше підписання запропонованого проекту додаткової угоди не має наслідком укладання угоди в її первісній редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 20 числа кожного місяця та з відшкодування комунальних витрат протягом 3-х днів з момент отримання рахунку відповідно до умов договору оренди №111/1-А від 01.07.2008р., а посилання на неможливість використання об’єкту оренди до уваги не приймається як через недоведеність, так і з огляду на положення п.5.6. договору – оперативно –господарські санкції є наслідком порушення з боку Орендаря його грошових зобов’язань, а отже – настання таких несприятливих наслідків залежали від волі Відповідача, що унеможливлює застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок невиконання грошових зобов’язань з відшкодування вартості електричної енергії за листопад-грудень 2010р. в сумі 587,77грн. та зі здійснення орендних платежів за період з грудня 2010р. – по 21.03.2011р. в сумі 21306,25грн. утворилась стягувана заборгованість в загальному розмірі 21894,02грн. – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого до справи не надано.

Посилання Відповідача на відсутність цього боргу з огляду на переплати за попередні періоди судом до уваги не приймається як недоведені, адже до справи не надано доказів спростування чинності укладених між сторонами додаткових угод №№1-9, якими, у тому числі, визначався розмір орендованої площі на певний період (згідно пояснень представників сторін акти приймання-передачі при цьому не підписувалися) та розмір орендної плати. В свою чергу, презумпція правомірності таких угод, а отже – і умов, використаних при визначені розміру грошових зобов’язань Відповідача за період орендних правовідносин, визначена приписами ст.204 Цивільного кодексу України.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості умовам договору та укладених додаткових угод до нього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – 21894,01грн., з яких - 587,77грн. відшкодування вартості спожитої електроенергії, а 21306,25грн. – орендна плата.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора окрім суми боргу має сплати 3% річних та інфляційну індексацію за весь період прострочення.

Суд, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних та інфляційної індексації за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, задовольняє ці вимоги в повному обсязі:

- щодо 3% річних в розмірі 210,00грн.;

- щодо інфляційних в розмірі 695,25грн.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов’язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання. Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені і штрафів у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.п. 5.4, 5.5.1. і 5.5.2. договору оренди №111/1-А від 01.06.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі – 278,92грн.

Так само, суд вважає належним розрахунок розміру штрафу в сумі 4378,80грн., з огляду на що вимоги в цій частині також задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати за подання позовної заяви підлягають компенсації Відповідачем пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Прийняти відмову від позовних вимог та припинити провадження у справі в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, м. Луганськ (ідентифікаційний код 20163224) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору №111/1-А від 01.07.2008р. та зобов’язання звільнити об’єкт оренди.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, м. Луганськ (ідентифікаційний код 20163224) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в розмірі 21894,02грн., пені в розмірі 278,92грн., штрафу в розмірі 4378,80грн., 3% річних в розмірі 210,00грн. та інфляційної індексації в розмірі 695,25грн. задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, м. Луганськ (ідентифікаційний код 20163224) заборгованість з орендної плати в розмірі 21306,25грн. та заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 587,77грн., пеню в розмірі 278,92грн., штраф в розмірі 4378,80грн., 3% річних в розмірі 210,00грн. та інфляційну індексацію в розмірі 695,25грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, м. Луганськ (ідентифікаційний код 20163224) компенсацію судових витрат по сплаті державного мита в сумі 257,57 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.03.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2012р.

Головуючий суддя Попков Д.О.           

Суддя                     Сгара Е.В.

Суддя                     Курило Г.Є.