Рішення № 22473150, 02.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.12р.Справа № 34/5005/943/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", м. Київ

до Відповідача-1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Центрторг-Агро", Дніпропетровська область, с. Орлівщина, вул. Підпільнянська, 1 (код ЄДРПОУ 32575961)

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аір-Бласт", м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23В (код ЄДРПОУ 37620442)

про визнання недійсною угоди

Суддя Примак С.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов .№04/76 від 30.06.2011р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_2, дов. від 01.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено про визнання недійсним Договору №15 від 12.09.2011р., укладеного між СТОВ "ЦЕНТРТОРГ-АГРО" та ТОВ "АІР-БЛАСТ" з моменту його укладення, як такий, що укладений без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства.

Також позивач просить покласти на відповідачів судові витрати.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Господарський суд згідно зі ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України в судовому засіданні 30.03.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору №15 від 12.09.2011р., укладеного між СТОВ "ЦЕНТРТОРГ-АГРО" (відповідач-1) та ТОВ "АІР-БЛАСТ" (відповідач-2) з моменту його укладення, як такий, що укладений без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства.

Позивач зазначив, що на момент укладання відповідачами вищезазначеного договору №15 від 12.09.2011р. відповідач-1 вже мав значні фінансові проблеми та у зв'язку з відсутністю оборотних коштів, на думку позивача, не мав можливості виконати взяті на себе зобов'язання.

У зв'язку з невиконанням умов договору №2007-38/DC відновлюваної кредитної лінії від 12.04.2007р. зі змінами і доповненнями, укладеного між позивачем та відповідачем-1, позивач 14.06.2010р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача-1 заборгованості за вищезазначеним договором відновлюваної кредитної лінії, загальна сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем на момент звернення до суду становила 2 988 481,75 грн.

06.09.2010р. господарським судом було винесено рішення, яким стягнуто з відповідача-1 на користь позивача суму заборгованості у розмір 2 988 481,75 грн.

08.10.2010р. ВДВС Новомосковського МУЮ було відкрито виконавче провадження №21815593 по стягненню з відповідача-1 на користь позивача зазначеної вище суми заборгованості.

Позивач вважає, що відповідачі вчинили цей правочин, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані, та укладаючи цей договір, сторони мали на меті збільшити кредиторську заборгованість та довести відповідача-1 до фіктивного банкрутства та створення умови для неповернення кредитних коштів, отриманих від позивача згідно договору №2007-38/DC відновлюваної кредитної лінії від 12.04.2007р.

16.01.2012р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №34/5005/369/2012 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Центрторг-Агро".

Таким чином, позивач вважає, що відповідачами навмисно створена ситуація, коли відповідач-1 має можливість не виконувати прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, створені умови для збільшення кредиторської заборгованості та доведення відповідача-1 до фіктивного банкрутства, при цьому, на думку позивача, не маючи законних підстав для пред'явлення вимог, відповідач-2 має можливість отримати кошти за рахунок інших кредиторів відповідача-1 та отримати більшість голосів кредиторів у процесі проведення процедури банкрутства.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд визнати недійсним Договір №15 від 12.09.2011р., укладеного між СТОВ "ЦЕНТРТОРГ-АГРО" (відповідач-1) та ТОВ "АІР-БЛАСТ" (відповідач-2) з моменту його укладення, як такий, що укладений без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства на підставі того, що даний договір є фіктивним в розумінні ст. 234 ЦК України, та на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, так як, на погляд позивача, укладався відповідачами без наміру настання наслідків.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що вважає позовну заяву безпідставною, не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи в наступного.

12.09.2011р. між ТОВ "АІР-БЛАСТ" та СТОВ "Центрторг-Агро" було укладено договір №15 про купівлю-продаж, за умовами якого ТОВ "АІР-БЛАСТ" зобов'язався передати у власність СТОВ "Центрторг-Агро" (шляхом продажу) продукцію, визначену у п.1.1 договору №15, а СТОВ "Центрторг-Агро" зобов'язався прийняти та здійснити оплату за поставлений товар.

На виконання умов договору, відповідач-2 поставив відповідачеві-1 товар, та передав останньому документи, які обумовлені п.1.3 договору (накладна на випуск товару, податкову накладну). Всього відповідачеві-1 в період з 20.09.2011р. по 30.09.2011р. було поставлено товару на суму 319 200,00 грн. Оплата за поставлений товар повинна бути здійснена в строк до 03.10.2011р.

В рахунок оплати за поставлений товар відповідачем-1 03.10.2011р. було видано відповідачеві-2 простий вексель серії АА №0068596 на суму 319 200,00 грн. за строком платежу по пред'явленню.

Простий вексель серії АА №0068596 було пред'явлено до платежу 02.12.2011р., однак оплата по ньому відповідачем-1 так і не була здійснена.

Таким чином, відповідач-2 зі свого боку виконав всі зобов'язання щодо поставки товару за узгодженою ціною та розраховував отримати оплату за товар, а покупець порушив свої зобов'язання, не оплативши вартість товару в повному обсязі, в тому числі не сплативши пред'явлений до оплати простий вексель серії АА №0068596.

Відповідач-1 зазначив, що, відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що жодна із сторін договору №15 не ставила під сумнів його недійсність та не мала мети заявляти вимогу про недійсність цього договору, при цьому даний договір жодним чином не стосується та не пов'язаний з інтересами ПАТ "БМ Банк", оскільки останній не пов'язаний будь-якими правами або обов'язками по даному договору і не є його стороною, а отже правонаслідки за цим договором лише відображають права, інтереси та обов'язки відповідача-1 та відповідача-2.

Також відповідач-1 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Відповідач-2 у своєму відзиві на позов зазначив, відповідно до ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, відповідач-2 зазначив, що на момент укладання договору, його сторонами всі вимоги вищезазначеної статті були додержані. Так, на погляд відповідача-2, сторони виходячи зі своїх потреб, інтересів та очікуваних в подальшому результатів, вирішили укласти договір, що і було здійснено у встановленому законом порядку і формі. А на виконання умов договору його сторони вчинили відповідні дії передбачені ним: передача товару, приймання товару, здійснення розрахунку у передбачений договором спосіб, захист порушеного права за невиконання умов договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Що стосується посилання позивача, відповідно до п.3 ст. 203 ЦК України, про вільне волевиявлення сторін при укладанні цього договору відповідачами, то суд вважає, що даний договір укладено за вільним волевиявленням обох сторін, про що свідчить підписання двома сторонами даного договору уповноваженими особами та скріплення печатками двох сторін на даному договорі, а документальні докази підписання даного договору без вільного волевиявлення сторін, а саме рішення суду яке вступило в законну силу, відсутні.

Щодо посилання позивача на порушення сторонами при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто укладення відповідачами фіктивного правочину, не приймаються судом до уваги, оскільки характерною ознакою фіктивного правочину, в розумінні ст.234 ЦК України, є відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому правочині, а саме має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочини, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу відозміну цивільних правовідносин. У даному випадку відповідач-2 своїми діями по передачі товару відповідачу-1, що підтверджується накладними №2-20 від 20.09.2011р., №3-21 від 21.09.2011р., №2-22 від 22.09.2011р., №1-23 від 23.09.2011р.,№2-26 від 26.09.2011р. на загальну суму 319 200,00 грн., податковими накладними та довіреностями на ТМЦ, а відповідач-1 своїми діями з передачі простого векселя серія АА №0068596 від 03.10.2011р. відповідачу-2 розрахувався за отриманий товар згідно накладних №2-20 від 20.09.2011р., №3-21 від 21.09.2011р., №2-22 від 22.09.2011р., №1-23 від 23.09.2011р., №2-26 від 26.09.2011р., підтверджують той факт, що дані дії відповідачів спрямовані на реальне встановлення цивільних правовідносин і фактичне їх виконання між сторонами згідно з умовами договору №15 від 12.09.2011р.

Факт неоплати відповідачем-1 боргу за пред'явленим простим векселем серія АА №0068596 від 03.10.2011р. свідчить лише про неналежне виконання відповідачем-1 перед відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором №15 від 12.09.2011р., а не про його фіктивність.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно вищевикладеного, господарський суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання недійсним договору №15 від 12.09.2011р., укладений між СТОВ "ЦЕНТРТОРГ-АГРО" (відповідач-1) та ТОВ "АІР-БЛАСТ" (відповідач-2) з моменту його укладення, як такий, що укладений без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 215, 216 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9, ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

СуддяС.А. Примак Повне рішення складено

02.04.2012р.