Рішення № 22473131, 06.04.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р.

Справа № 5004/221/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТК-Домтекс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Логістик”, м. Луцьк

про стягнення 5736,25 грн.,

Суддя Якушева І.О.

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_1 (дов.б/н від 01.08.2011)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 6345,61 грн., з них: 5030,72 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №184-08 від 10.07.2008р. товар, 899,40 грн. пені, 174,08 грн. процентів річних за період з 03.01.2011р. по 27.02.2012р., 241,47 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2011 року лютий 2012 року.

20.03.2012 року представник позивача за допомогою факсового звязку надіслав до суду:

- письмові пояснення №56 від 19.03.2012р., в яких просить стягнути з відповідача 5736,25 грн., з них: 5030,72 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №184-08 від 10.07.2008р. товар, 388,81 грн. пені за період з 03.01.2011р. по 03.07.2011р., 47,25 грн. процентів річних за період з 03.01.2011р. по 03.07.2011р., 241,47 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2011 року лютий 2012 року;

- клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

21.03.2012р. представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання, в якому він просив відкласти розгляд справи, зобовязати позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів. Вказував, що між сторонами проводяться переговори з метою добровільного врегулювання спору.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для зобовязання позивача надіслати відповідачу позовну заяву та доданих до неї документи було відхилено, проте задоволено клопотання про відкладення розгляду справи з метою можливого добровільного врегулювання сторонами спору.

Ухвалою суду від 21.03.2012р. розгляд справи відкладено на 04.04.2012р.

В судовому засіданні 04.04.2012р. представник відповідача повідомила про перерахування позивачу основної суми заборгованості в розмірі 5030,72 грн. На підтвердження цього подала платіжне доручення №79 від 22.03.2012р. про перерахування коштів з відміткою установи банку. Просить в частині стягнення 5030,72 грн. заборгованості припинити провадження у справі, в частині стягнення 388,81 грн. пені, 47,25 грн. процентів річних, 241,47 грн. збитків, завданих інфляцією, відмовити у звязку з безпідставністю їх нарахування.

Крім цього, вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення 388,81 грн. пені. На підставі ст.267 ЦК України просить застосувати строк позовної давності при вирішенні спору в частині стягнення пені.

Відповідач в судове засідання, призначене на 04.04.2012р., повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника позивача, зважаючи на те, що позивач належним чином був повідомлений про судовий розгляд. Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду він отримав 28.03.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

в с т а н о в и в:

10.07.2008р. між ТзОВ “ТК-Домтекс” як постачальником і ТзОВ “Пакко Логістик” як покупцем було укладено договір поставки №184-08 з протоколом розбіжностей, згідно з п.1.1. якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Пунктами 1.2., 1.3. договору передбачено, що купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця, які є невідємною частиною договору а загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Відповідно до п.5.3. договору поставки у редакції з протоколом розбіжностей до договору, покупець здійснює оплату протягом 14-ти календарних днів з моменту реалізації покупцем товару своїм клієнтам, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Отже, сторонами договору визначено строки розрахунків відповідача за отриманий товар, які залежать від реалізації відповідачем поставленого товару.

На виконання умов договору №184-08 від 10.07.2008р. позивач за період з 16.07.2008р. по 12.03.2009р. передав відповідачу товару на загальну суму 64851,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №2741 від 16.07.2008р., №3113 від 12.08.2008р., №4824 від 09.12.2008р., №934 від 12.03.2009р., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками.

Відповідач до звернення позивача з позовом до суду частково оплатив товар в розмірі 49127,80 грн., а частково його повернув на суму 10693,20 грн.

Отже, залишався неоплаченим товар на суму 5030,72 грн.

25.11.2010 року позивач надіслав відповідачу претензію №1/143 від 22.11.2010р., в якій просив повернути нереалізований товар за умови його наявності; у випадку фактичної відсутності товару негайно сплатити суму боргу; про результати розгляду претензії повідомити постачальника.

Факт надіслання претензії №1/143 від 22.11.2010р. відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.11.2010р., фіскальним чеком від 25.11.2010р.

Факт отримання претензії відповідачем підтверджується повідомленням про її вручення уповноваженому представнику відповідача 02.12.2010р.

Відповідач відповіді на претензію позивачу не надав, заборгованості не перерахував, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Згідно із поштовим штемпелем на конверті позовну заяву було відправлено позивачем 28.02.2012 року.

На підставі договору №184-08 від 10.07.2008р. між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини.

За правовою природою укладений між сторонами договір №184-08 від 10.07.2008р. є договором поставки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Положення ст. ст. 655, 692, 712 ЦК України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно із ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

В даному випадку суд оцінює договір, укладений між сторонами, як такий, що укладений під умовою, щодо якої невідомо настане вона чи ні у відповідності до ч.1 ст.212 ЦК України, а саме щодо умови оплати товару відповідачем за умови реалізації його відповідачем третім особам.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача товар на виконання умов договору, мав вжити заходів для його реалізації та виконання свого договірного зобовязання по оплаті зазначеного товару, оскільки товар не був позивачем відповідачу подарований, а у випадку нереалізації товару повернути його.

Вже в процесі судового розгляду 22.03.2012 року відповідач перерахував позивачу спірну суму заборгованості в розмірі 5030,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №79 від 22.03.2012р. про перерахування коштів з відміткою установи банку.

А тому провадження у справі в частині стягнення 5030,72 грн. заборгованості на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отримавши 02.12.2010р. претензію №1/143 від 22.11.2010р. позивача і не виконавши її вимоги про те, щоб повернути нереалізований товар за умови його наявності, а у випадку фактичної відсутності товару негайно сплатити суму боргу, у відповідача з 03.12.2010 року виник обовязок оплатити вартість отриманого товару, який не було виконано до 22.03.2012р.

Тому правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 75,25 грн. процентів річних за період з 03.01.2011р. по 03.07.2011р., 241,47 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2011 року лютий 2012 року.

Згідно з уточненим розрахунком позивач нараховує і просить стягнути з відповідача 388,81 грн. пені за період з 03.01.2011р. по 03.07.2011р.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки претензію з вимогою повернути товар або негайно його оплатити відповідач отримав 02.12.2010 року, то 6-ти місячний термін, з якого у позивача виникає право на нарахування пені за неоплату товару, розпочався 03.12.2010 року і закінчився 03.06.2011 року.

Разом з цим, статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Оскільки відповідач з часу отримання претензії позивача і не повернув товару, і не розрахувався за нього, то з 03.12.2010 року у позивача виникло право на нарахування і стягнення пені, яке він міг реалізувати до 03.12.2011 року. Проте позовну заяву було надіслано до суду 28.02.2012р.

Отже, позивач пропустив строки позовної давності для стягнення 388,81 грн. пені, нарахованої за період з 03.01.2011р. по 03.07.2011р.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача заявив про сплив позовної давності для стягнення 388,81 грн. пені, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача слід покласти витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та пропорційно до суми заборгованості, яку було перераховано відповідачем після подання позову до суду.

Керуючись ч.ч. 1,7 ст. 193, п.6 ст.232, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 212, 256, п.п.1 ч.2 ст.258, ч.1 ст. 261, ч.ч. 3,4 ст. 267, ст.ст.525, 526, ч.2 ст.625, ст.ст.626, 627, 628, 655, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Логістик” (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21-А, ЄДРПОУ 34745434, р/р 2600401019787 у ВФ «Кредобанк»м. Луцьк, МФО 303224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТК Домтекс ” (02081, м. Київ, вул.. Сортувальна, 2, ЄДРПОУ 34841196, р/р 26007962481758 в Філії ПАТ «ПУМБ»у м. Києві, МФО 322755, Свідоцтво № 100023760, ПІН 348411926510) 75 грн. 25 коп. процентів річних, 241 грн. 47 коп. збитків, завданих інфляцією, 1500 грн. 37 коп. грн. судового збору.

3.Провадження у справі в частині стягнення 5030 грн. 72 коп. заборгованості припинити.

4.В позові про стягнення 388 грн. 81 коп. пені відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

06.04.12