Рішення № 22472972, 02.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 квітня 2012 р. Справа 12/17/2012/5003

за позовом: Приватного підприємства "Рось" (вул.Р.Люксембург,14, м.Сквира, Київська область, 09000, код ЄДРПОУ 32191954).

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1).

про стягнення 29 684,00 грн.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : ОСОБА_2 - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Рось" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29 684,00 грн. боргу за товар, переданий відповідачу згідно дистриб"юторського договору № 26/1001866 від 01.02.2010 р.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

01.02.2010р. між філією ПП "Рось" - "Холодокомбінат № 4" та ФОП ОСОБА_1 укладено дистриб"юторський договір № 26/1001866.

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної № 86 від 10.03.2011р. відповідачу передано продукцію на суму 29 684,00 грн.

Згідно з п. 3.11 Договору відповідач повинен здійснювати 100% оплату за продукцію протягом 14-ти календарних днів з моменту відвантаження продукції.

21.11.2011р. позивачем, з метою вирішення спірної ситуації, на адресу відповідача направлено вимогу з пропозицією погасити заборгованість шляхом повернення коштів.

Відповідач своє зобов"язання виконав не належним чином, в зв"язку з чим заборгованість становить 29 684,00 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 06.03.2012 р.

Ухвалою суду від 06.03.2012р. в судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2012р.

Ухвалою суду від 20.03.2012р., за клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 02.04.2012р.

В судове засідання 02.04.2012р. з"явився представник відповідача. Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, що стверджується поштовим повідомленням.

З огляду на це, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов б/н від 01.03.2012 та доповненні до відзиву б/н від 14.03.2012р.

Зокрема відповідач зазначає, що ним не видавалась довіреність № ЯМЧ 280476 від 09.03.2011р., відповідно до якої, на думку позивача, відповідач отримав товар. Видаткову накладну № 86 від 10.03.2011р. відповідач не підписував та не завіряв печаткою.

Крім того, дистриб"юторські договори укладались між сторонами на чітко визначений термін дії і автоматично не продовжувались. Договір № 26/10001866 від 01.02.2010р. не пролонгований, а тому, зазначена позивачем поставка продукції за видатковою накладною № 86 від 10.03.2011р. виходить за межі цього договору.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.02.2010р. між Приватним підприємством "Рось" в особі директора філії "Холодокомбінат № 4" (Виробник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Дистриб"ютор) укладено дистриб"юторський договір № 26/10001866, відповідно до якого, Виробник продає, а Дистриб"ютор купує морозиво в асортименті (далі по тексту Продукція) з метою подальшого розповсюдження на умовах визначених даним Договором, асортимент і кількість якої вказується в накладних, а Дистриб"ютор зобов'язується прийняти Продукцію і оплатити її вартість на викладених нижче умовах.

Даний Договір набирає сили з 01.02.2010р. і діє до 31.12.2010р. Закінчення строку даного договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даної угоди. (п. 13.1. Договору).

Після підписання даної Угоди всі попередні переговори і кореспонденція у відношенні предмета даної Угоди анулюється, втрачаючи юридичну чинність. (п. 13.7. Договору).

04.01.2011р. між Приватним підприємством "Рось" в особі директора філії "Холодокомбінат № 4" (Виробник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Дистриб"ютор) укладено дистриб"юторський договір № 16, відповідно до якого, Виробник продає, а Дистриб"ютор купує морозиво в асортименті (далі по тексту Продукція) з метою подальшого розповсюдження на умовах визначених даним Договором, асортимент і кількість якої вказується в накладних, а Дистриб"ютор зобов'язується прийняти Продукцію і оплатити її вартість на викладених нижче умовах.

Даний Договір набирає сили з 04.01.2011р. і діє до 31.12.2011р. Закінчення строку даного договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даної угоди. (п. 13.1. Договору).

Після підписання даної Угоди всі попередні переговори і кореспонденція у відношенні предмета даної Угоди анулюється, втрачаючи юридичну чинність. (п. 13.7. Договору).

Підставою позовних вимог у позовній заяві зазначено порушення відповідачем умов дистриб"юторського договору № 26/10001866 від 01.02.2010р. щодо оплати отриманої згідно цього договору за видатковою накладною № 86 від 10.03.2011р. продукції на суму 29 684,00 грн.

Відповідач заперечує отримання товару за видатковою накладною № 86 від 10.03.2011р. на підставі дистриб"юторського договору № 26/10001866 від 01.02.2010р.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п. 1. ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, дистриб"юторський договір № 26/10001866 від 01.02.2010р. закінчив свою дію 31.12.2010р.

Отже поставка продукції за видатковою накладною № 86 від 10.03.2011р. не могла відбуватисть на підставі вказаного договору.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч цим вимогам видаткова накладна № 86 від 10.03.2011 р., на яку посилається позивач у позовній заяві, не містить данні про осіб, підписи яких містяться у графах накладної "Відвантажив" та "Отримав", а саме: їх посади, прізвища, ім"я та по-батькові.

Отже вказана накладна не може бути належним доказом у даній справі.

З урахуванням вищенаведених норм закону, встановлених обставин справи та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 29 684,00 грн. боргу з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 115, ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 квітня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу ПП"Рось" (вул.Р.Люксембург,14, м.Сквира, Київська область, 09000).

3 - відповідачу ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).