Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
РІШЕННЯ
Іменем України
03.04.2012Справа №5002-33/509-2012 за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»
(вул. Гайдара, 3-а, м. Сімферополь, 95026)
в особі Євпаторійської філії (м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10)
до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» (вул. Беспалова, 10, м. Сімферополь,95000)
про стягнення 26663,53 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники:
Від позивача: Мурашова Наталя Ігорівна, довіреність № 87 від 13.01.12, представник, Євпаторійська філія орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго».
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 04-119 від 20.02.12, представник, дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія».
Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія», та просить стягнути 26663.53 грн., у тому числі 25871.18 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 261.16 грн. пені та 531.19 грн. 3% річних.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором на відпуск теплової енергії № 903 від 01 грудня 2002 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та статті 173, 175, 193 Господарського кодексу України.
Відповідач позов визнав частково та пояснив, що у відношенні нього розпочато процедуру банкрутства згідно з ухвалою господарського суду АР Крим від 21 грудня 2007 року, у зв'язку з чим просив відмовити в позові в частині стягнення пені та 3% річних (а.с. 81).
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
01 грудня 2002 року між орендним підприємством «Критеплокомуненерго» (постачальник) та дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» (споживач) укладений договір на відпустку теплової енергії № 903 (22/03-У) (а.с. 11-14, 63-66).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник взяв на себе зобовязання поставляти споживачу теплову енергію у вигляді опалювання та гарячої води в договірних обємах, а споживач зобовязався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.
Пунктом 2.1 договору визначені обєми, в яких теплова енергія надається споживачу.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що до 15 жовтня споживач, за наявності приладів обліку тепла, щорічно надає заявку на щомісячне споживання теплової енергії на опалювальний період, а до 15 березня - на споживання теплової енергії в літній період.
Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем відповідно до обємів, зазначених в пункті 6.1 договору:
-за приладами обліку з урахуванням теплових втрат;
-за рахунками в Гкал лише в опалювальний сезон;
-при розрахунку по площам щомісячно протягом одного року, розрахунковий період з 01 січня по 01 серпня та с 01 серпня по 01 січня наступного року;
-за споживання гарячої води щомісячно (пункт 6.1 договору).
Відповідно до пункту 6.2 договору тариф на відпущену теплову енергію встановлюється на день укладення цього договору та складає 2.03 грн. з ПДВ за 1 кв.м., 200.66. грн. з ПДВ за 1 Гкал/міс та ГВС 10.63 грн. При зміні тарифів на теплову енергію, нові ціни є обовязковими для сторін з моменту введення їх в дію.
Строк дії договору визначений в пункті 10.1 до 01 грудня 2007 року.
01 лютого 2008 року сторонами підписана додаткова угода до договору на відпустку теплової енергії № 903 від 01 грудня 2002 року, відповідно до якої змінені теплові навантаження (а.с. 15).
На виконання умов договору, відповідно до яких підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунок продавця, останнім, на адресу відповідача були направлені рахунки за надані послуги з теплопостачання (а.с. 19-32).
Однак, відповідач, в порушення умов укладеного договору, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у звязку з чим за ним склалась заборгованість в сумі 25871.18грн.
У звязку з тим, що оплата за виставленими рахунками відповідачем проведена не була, це зявилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії із даною позовною заявою до суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з невиконанням зобовязань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник взяв на себе зобовязання поставляти споживачу теплову енергію у вигляді опалювання та гарячої води в договірних обємах, а споживач зобовязався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем відповідно до обємів, визначених в пункті 2.1 договору:
-за приладами обліку з урахуванням теплових втрат;
-за рахунками в Гкал лише в опалювальний сезон;
-при розрахунку по площам щомісячно протягом одного року, розрахунковий період з 01 січня по 01 серпня та с 01 серпня по 01 січня наступного року;
-за споживання гарячої води щомісячно.
Згідно з відомостями про обсяги фактично спожитої теплової енергії, викладеними в актах про облік витрат теплової енергії (а.с. 33-43), позивачем були виставлені відповідачу рахунки за надані послуги з теплопостачання (а.с. 19-32).
Однак, як стверджує позивач, вони були оплачені відповідачем лише частково, в результаті чого за період з вересня 2010 року по жовтень 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 25 871.18грн.
Одночасно, сторонами на вимогу суду було проведено звірення взаємних розрахунків та складений акт звірення взаєморозрахунків, який був наданий суду та долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що фактично сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 25 673.04 грн. (а.с. 90). Представник позивача в судовому засіданні засвідчив належність проведених розрахунків та підтвердив розмір заборгованості, вказаний в акті.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обовязку оплачувати отримані послуги.
В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів сплати заборгованості в сумі 25 673.04 грн. відповідачем суду не представлено.
Одночасно, представник відповідача не заперечував факт наявності у дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» заборгованості в цьому розмірі перед орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго».
Таким чином, враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 25 673.04 грн. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію, в стягненні 198,14 грн. заборгованості слід відмовити у звязку з безпідставністю таких вимог.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 531.19 грн. за період з 01 вересня 2010 року по 01 жовтня 2011 року, а також пеню в розмірі 261.16 грн. за період з 01 серпня 2011 року по 01 січня 2012 року.
Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так згідно з пунктом 6.3 договору, теплова енергія оплачується щомісячно до 01 числа місяця, наступного за звітним. У разі ненадходження грошових коштів до зазначеного строку споживач за кожний день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з розрахунком, що був наданий позивачем суду, пеню було нараховано на суму заборгованості, що створилася внаслідок неоплати відповідачем наданих послуг за липень та серпень 2011 року (по 2236.34 грн.) за період з 01 серпня 2011 року та з 01 вересня 2011 року по 01 січня 2012 року відповідно (а.с. 16).
Вказана заборгованість була також відображена в акті звірення взаємних розрахунків, наданому суду (а.с. 90).
Отже, судом був перевірений наданий позивачем розрахунок пені, який складений вірно, у зв'язку з чим дані вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 531.19 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 25 871.18 грн. за період з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2012 року (а.с. 17).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, враховуючи, що в процесі розгляду справи судом було встановлено, що фактичний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 25 673.04 грн., судом було проведено розрахунок суми 3 % річних за період, визначений позивачем (з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2012 року), на вищевказану суму (а.с. 113).
Відповідно до розрахунку, який був проведений судом, розмір 3% річних за зазначений позивачем період складає 966.43 грн., однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення 531.19 грн., то саме в цьому розмірі 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
Щодо заперечень відповідача, що відносно нього відкритого процедуру банкрутства, та ухвалою господарського суду АР Крим від 21 грудня 2007 року введений мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобовязанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження у справі про банкрутство, та, як слід, відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неустойка (штраф, пеня) не нараховується та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань, суд має зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суд Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2007 у справі № 5002-6/17873-2007 було порушено провадження у справі про банкрутство боржника дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Кримгеологія», відповідача у даній справі (а.с. 82), про що у засобах масової інформації було надруковано оголошення у березні та жовтні 2008 року (а.с. 95-96).
Таким чином, зобов'язання відповідача перед позивачем, як і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки позивач просив стягнути заборгованість та інші нарахування тільки починаючи з вересня 2010 року.
Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені статтею 12 Закону.
Згідно з частиною 4 зазначеної статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Виходячи з положень статті 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.
У разі, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.
Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини надалі матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань.
Отже, до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, підлягають застосуванню заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
У звязку з тим, що у своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість та інші нарахування за період з вересня 2010 року по січень 2012 року, то позивач правомірно звернувся до суду у порядку позовного провадження з позовною заявою про стягнення коштів за надані послуги з теплопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплати боргу трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проценти річних не є санкцією і входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїх постанові від 16.05.2006 року у справі N 10/557-26/155.
Також, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Як вже зазначалося, приписами статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що на час дії мораторію не нараховується неустойка, тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Однак, відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Отже, мораторій зупиняє виконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і не розповсюджує свою дію на виконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав після введення мораторію, а також не припиняє заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання, у т. ч. штрафні санкції.
Як свідчать матеріали справи, строк виконання зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунків настав після введення мораторію у справі про визнання відповідача банкрутом.
Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача пені.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 25 673.04 грн. заборгованості, 531.19 грн. 3% річних та 261.16 грн. пені.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору відноситься на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 06 квітня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» (вул. Беспалова, 10, м. Сімферополь, 95000, р\р 26003312291 в СФ АКБ «Морський транспортний банк», МФО 384748, ЄДРПОУ 01432055) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, 3а, м. Сімферополь, р\р 26000010043603 в Обєднаному комерційному банку, МФО 324485, ЄДРПОУ 03358593) 25673.04 грн. заборгованості, 531.19 грн. 3% річних, 261.16 грн. пені та 1597.53 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.В частині стягнення 198,14 грн. заборгованості відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.
Судове рішення № 22472935, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 03.04.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 509-2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: