Рішення № 22472675, 03.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2012Справа №5002-16/223-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

до відповідача Фермерського господарства «Тимирязево» (96177, Джанкойський район, с. Табачне, вул. Весела, 9)

про стягнення 110 931,83грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність постійна № 130-52/2012 від 01.02.2012 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Фермерського господарства «Тимирязево», в якій просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 110931,83 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 108000,00 грн., суму пені у розмірі 1609,20 грн., суму 3 % річних у розмірі 1322,63 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання відповідно до умов договору про надання послуг №1/18/06/2011 від 16.06.2011р. в частині оплати за надані послуги у строк, встановлений п. 4.4.

15.03.2012р. від позивача надійшов розрахунок суми основного боргу, у якому позивач просить стягнути з відповідача 110931,83 грн. Крім того, просить не приймати до розгляду дані уточнюючого розрахунку від 06.02.2012р.

30.03.2012р. від позивача на виконання вимог суду надійшла довідка, про те, що станом на 20.03.2012р. за Фермерським господарством «Тимирязево» числиться заборгованість у сумі 108000,00 грн. Крім того, позивач надав акт звірки взаємних розрахунків підписаний лише Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» з доказами відправлення вказаного акту на адресу відповідача у справі.

Позивач у судове засіданні 03.04.2012р. зявився, позовні вимоги в сумі 110931,83 грн. підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку представника жодного разу до судового засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних судом документів не надав, не зважаючи на те, що був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 16.02.2012р. адресою державної реєстрації відповідача є : 96177, Джанкойський район, с. Табачне, вул.. Весела,9 (а.с. 35-37).

Вказана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві, а відтак усі документи направлялися судом за вказаною юридичною адресою.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

16 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (Виконавець) та Фермерського господарства «Тимирязево» (Замовник) укладений договір про надання послуг №1/18/06/2011 (надалі Договір, а.с. 7-8).

Згідно пункту 1.1 Договору, Виконавець зобовязується надати послуги зі збирання сільськогосподарських культур - ячмінь, пшениця (далі «Послуги») комбайнами Виконавця ( далі «Техніка») на сільськогосподарських полях Замовника територією України, а Замовник зобовязується прийняти виконані послуги та оплатити вартість Послуг Виконавця відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Виконавець зобовязується до початку надання послуг з збирання сільськогосподарських культур надати за власний рахунок на територію Замовника Техніку найменування та кількість Техніки зазначені в п. 1.2. даного Договору.

Замовник зобовязується своєчасно здійснювати оплату Послуг Виконавця на підставі рахунків Виконавця у відповідності з умовами Договору. (п. 2.3.1 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати Замовником Послуг Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,01% від вартості неоплачених Послуг за кожен день прострочення платежу ( п. 3.2.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур Виконавцем складає 225 грн. за 1 (один) зібраний гектар, крім того ПДВ становить 45,00грн, вартість по Договору за 1 (один) зібраний гектар разом з ПДВ складає 270 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору загальна вартість по Договору складає 112500 грн., крім того ПДВ становить 22500 грн., загальна вартість по Договору разом з ПДВ складає 135 000 грн.

Форма оплати безготівковий розрахунок на розрахунковий рахунок Виконавця. (п. 4.3 Договору)

Відповідно до п.4.4 Договору термін оплати протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання «Акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця».

«Акт приймання Замовником наданих послуг від Виконавця» оформлюється Сторонами після кожних зібраних гектарів, однак не пізніше ніж по факту зібраних 250 (двісті пятдесят) гектарів. ( п. 4.5 Договору).

Розділом 5 даного Договору передбачено, що виконавець передає, а Замовник приймає надані послуги на підставі «Акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця».

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 01.08.2011р., а в частині розрахунків до повного виконання умов цього Договору. (п. 8.6 Договору).

Так, судом встановлено, що 29 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Фермерським господарством «Тимирязево» був укладений «Акт приймання Замовником наданих послуг від Виконавця».

З тексту вказаного Акту вбачається, що Виконавець надав Замовникові Послуги із збирання сільськогосподарських культур на 400 гектарів. Крім того, у п. 4 даного акту зазначено, що Замовником підлягає до сплати Виконавцю за цім актом загалом 400 га*225 грн. =90000 грн.; ПДВ 20% - 18000 грн., загалом 108000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої обовязки за договором про надання послуг №1/18/06/2011 від 16.06.2011р., що підтверджується «Актом приймання Замовником наданих послуг від Виконавця», підписаним обома сторонами. ( а.с.9).

Проте вартість наданих послуг відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачена, що призвело до виникнення заборгованості Фермерського господарства «Тимирязево», що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті за договором про надання послуг №1/18/06/2011 від 16 червня 2011р. у сумі 108000,00 грн.

Відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві, щодо не виконання ним зобовязань за договором; доказів сплати заборгованості не надано.

При таких обставинах, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 108000,00 грн. засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України під неустойкою розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської" діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником Послуг Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,01% від вартості неоплачених Послуг за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені позивача, судом встановлено, що позивачем допущені певні помилки при здійсненні вказаного розрахунку.

Так, у розрахунку пені позивач вказує прострочення днів за період з 02.08.2011р. по 28.12.2011р. у кількості 149 днів, та просить стягнути пеню у розмірі 1609,20 грн.

Проте, вказана цифра є помилковою, оскільки, відповідно до п.4.4 Договору термін оплати протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання «Акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця».

Оскільки, 29.07.2011р. (день неділі - пятниця) був підписаний «Акт приймання Замовником наданих послуг від Виконавця» на суму 108000,00 грн., то 03.08.2011р. це останній день сплати заборгованості, тобто прострочення платежу у відповідача виникає з 04.08. 2011р.( період з 04.08.2011р. по 28.12.2011р.) та складає 147 днів.

Таким чином, сума пені за вказаний період, яка підлягає стягненню складає 1587,60 грн. (108000,00* 0,01%*147).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» також просило стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 1322,63 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем допущені ті ж самі помилки, що й при здійснені розрахунку пені. Тобто, порушення строків оплати у відповідача виникає з 04.08.2011р., та розраховується за період з 04.08.2011р. по 28.12.2011р. (147 днів).

Таким чином, сума нарахування 3 % річних за вказаний період, яка підлягає стягненню складає 1 304,88 грн. (108000,00* 3%*147/365).

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши обставини справи, а також наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з Фермерського господарства «Тимирязево» слід стягнути 110892,48 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 108000,00 грн., пені у сумі 1587,60 грн. та 3% річних у сумі 1304,88 грн.

В частині стягнення пені та 3% річних у загальній сумі 39,35 грн. слід відмовити.

При цьому, суд приймає до уваги що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову та доказів оплати заборгованості перед позивачем, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Також, з відповідача на користь позивача варто стягнути також судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Тимирязево» (96177, Джанкойський район, с. Табачне, вул. Весела, 9, ідентифікаційний номер 25124890, МФО 380805, р/р 26005246094, р/р 2600115536 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний номер 37702357, МФО 300346, р/р 26007011686201(980) у ПАТ «А,льфа-банк») 110892,48 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 108000,00 грн., пені у сумі 1587,60 грн. та 3% річних у сумі 1304,88 грн., а також 2217,85грн. судового збору.

3.В іншій частині позову щодо стягнення 39,35 грн. відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.04.2012р.