Рішення № 22472648, 12.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 315

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2012Справа №5002-5/126-2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд» (99024, м.Севастополь, Бухта Казачя, буд. 9, кв. 30)

До відповідачів - 1) Приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпропетровська, 334а/1а (офіс)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» (95015, м.Сімферополь, вул. Обїзна, буд. 10)

про стягнення 988 597,07 грн.

Суддя М.П.Гаврилюк

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 01 червня 2011 року.

Від відповідачів 1) не зявився; 2) ОСОБА_2, представник за довіреністю від 27 січня 2012 року.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів, приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс», в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором поставки №09/28 від 14 вересня 2010 року у розмірі 988597,07 грн., з яких 794429,40 грн. сума отриманої передоплати за невиконаною частиною договору з урахуванням індексу інфляції, 77917,67 грн. сума сплати за користування з 13.10.2010 року по 26.12.2011 року грошовими коштами, 116250,00 грн. сума штрафних санкцій за порушення зобовязання за договором, а також оплату послуг адвоката у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер» у порушення умов договору поставки №09/28 від 14 вересня 2010 не виконані зобовязання в частині повної поставки вугілля на суму 750000,00 грн., яка була отримана ним від позивача. Оскільки 15 вересня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» був укладений договір поруки №09/28-П, відповідно до умов якого, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» зобовязався солідарно в повному обсязі нести відповідальність за виконання зобовязань за договором поставки №09/28 від 14 вересня 2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер», позивач просить суд стягнути заборгованість, яка виникла за договором поставки від 14 вересня 2010 року №09/28 з відповідачів солідарно.

У ході розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд» заборгованість за договором поставки №09/28 від 14 вересня 2010 року в загальній сумі 988597, 07 грн., яка включає: суму отриманої передоплати за невиконану частину договору з урахуванням індексу інфляції за період з 06.10.2010р. по 31.01.2012р. 797610, 30 грн.; 3 % річних від простроченої суми за період з 06.10.2010р. по 01.03.2012 р. в сумі 31438, 36 грн.; суму плати за користування за період з 13.10.2010р. по 01.03.2012 р. 88271, 70 грн.; суму штрафних санкцій за порушення зобовязань за договором за період з 26.12.2010р. по 01.03.2012р. 71276, 71 грн.

Відповідач, Приватне виробничо-комерційне підприємство «Повер» відзив на позовну заяву не надав, 08 лютого 2012 року від нього до суду надійшов лист, в якому він зазначив, що не отримував копії позовної заяви, крім того, він вважає, що дана справа підсудна господарському суду Дніпропетровської області. Також судову кореспонденцією він просив направляти на його фактичну адресу: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Дніпровська,334а/1а.

Як свідчать матеріали справи, позивачем копія позовної заяви та додатки до неї були спрямовані відповідачу на його фактичну адресу (а.с.7).

Щодо підсудності даної справи господарському суду Дніпропетровської області суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Таким чином позивач скористався своїм правом та подав позовну заяву за місцезнаходженням відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» проти позову заперечує за мотивами викладеними у відзиві (а.с.30), зокрема посилаючись на приписи статті 559 Цивільного кодексу України вказує, що строк договору поруки сплинув, оскільки з моменту укладення договору поруки та зверненням позивачем з відповідним позовом пройшов строк більш ніж передбачено законом, у звязку з чим просить суд у задоволенні вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» відмовити.

Ухвалою господарського суду від 01 березня 2012 року за клопотанням представників сторін строк розгляду спору був продовжений на 15 днів.

12 березня 2012 року у судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача, Приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, причини незявлення до суду не відомі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» суд

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2010 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд» (покупець за договором) був укладений договір поставки №09/28, згідно умов якого відповідач зобовязався поставити вугілля (товар за договором) на умовах договору, а позивач - прийняти товар та оплатити його вартість по узгодженій сторонами ціні у порядку та строки, визначеними ними у договорі і Специфікації до нього (а.с.11-14).

15 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд» (покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродсервіс» (поручитель за договором) був укладений договір поруки №09/28-П, згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродсервіс» зобовязалося солідарно у повному обсязі нести відповідальність перед позивачем за виконання зобовязань за договором поставки №09/28 від 14 вересня 2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, Приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер».(а.с.15)

Пунктом 5.3. договору поставки передбачено, що строк та оплата узгоджується сторонами та фіксується в специфікаціях до договору.

Пунктом 2 специфікації №1 до договору поставки визначений порядок оплати: по вагонна 100% передоплата за вугілля і залізничний тариф.

Строк поставки товару сторони визначили на протязі трьох чотирьох робочих днів з дати отримання передоплати за узгоджений раніше обєм товару (пункт 3 специфікації №1)

Пунктом 3 специфікації №1 до договору поставки передбачено, що позивач повідомляє відповідача про проведені платежі копією платіжних документів, переданих по зв'язку факсиміле.

У випадку порушення відповідачем, приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер» строків поставки він виплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості не поставленої партії товару за кожен день затримки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ (пункт 6.5. договору поставки).

На підставі виставлених приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер» рахунків, позивачем за партії вугілля були здійснені наступні платежі:

- платіжним дорученням №1 від 21 вересня 2010 року на рахунок приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» було перераховано 987442,22 грн.(а.с.16).

- платіжним дорученням №9 від 07 жовтня 2010 року на рахунок приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» було перераховано 430000,00 грн. (а.с.16).

- платіжним дорученням №5 від 08 жовтня 2010 року на рахунок приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» було перераховано 350000,00 грн.(а.с. 16)

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних та акту звірки розрахунків за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідачем з порушенням встановлених строків були поставлені позивачу наступні партії вугілля:

-05.10.2010 на 58856,30 грн., 60781,80 грн., 59974,80 грн.

-14.10.2010 на 61348,80 грн.

-17.10.2010 на 67558,80 грн.

-18.10.2010 на 60943,80 грн., 59650,80 грн., 124317,60 грн., 58855,20 грн.

-31.10.2010 на 114915,00 грн.

-25.11.2010 на 67825,20 грн., 117057,60 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного між позивачем та відповідачем, приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер» станом на 31 грудня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 750000,00 грн. (а.с.17).

Позивач свої зобовязання за договором поставки від 14 вересня 2010 року виконав у повному обсязі, платежі за поставку вугіллі здійснені ним на суму 1767442,22 грн. своєчасно, проте відповідачем у порушення умов договору поставки, вугілля на суму 750000,00 грн. позивачеві поставлений не був.

14 листопада 2011 року за вих.№98 позивач звернувся до приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» з вимогою повернути отриману суму за товар у розмірі 750000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції та пені, але дана вимога була залишена відповідачем без задоволення. (а.с.18)

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На дату розгляду справи відповідачем, приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер не представлено доказів поставки вугілля на суму 750000,00 грн., не надано доказів повернення позивачеві коштів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідачем, приватним виробничо-комерційним підприємством «Повер» не виконані зобовязання за договором поставки №09/28 від 14.09.2010 року щодо поставки вугілля на суму 750000,00 грн., суд вважає, що вимога позивача про стягнення попередньої суми оплати у розмірі 750000,00 грн. відповідає положенням частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути 3% річних за період з 06.10.2010 року по 31.01.2012 року у розмірі 31438,36 грн. та інфляцію за період з 06.10.2010 року по 31.01.2012 року у розмірі 47610,30 грн.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України

Щодо вимог позивача про стягнення відсотків за користування грошовими коштами за період з 13.10.2010 по 01.03.2012 року суд зазначає наступне.

Звертаючись з даною вимогою позивач посилається на приписи статті 1048 Цивільного кодексу України у звязку з чим нараховує суму за користування грошовими коштами застосовуючи розмір облікової ставки НБУ в розмірі 7,75%.

Суд не може з цим погодиться з огляду на наступне.

Чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Аналогічна позиція зазначена у Постанові Верховного суду України від 27 грудня 2010 року у справі № 9/67-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континуум-Галичина » про стягнення процентів за користування чужими коштами.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного Кодексу України).

Умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, у звязку з чим вони підлягають оплаті у розмірі, встановленому статтею 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного Кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тощо.

Тому здійснивши перерахунок відсотків за користування грошовими коштами суд дійшов до висновку про задоволення цієї вимоги у розмірі 30161,62 грн. Розрахунок відсотків:

179612,90х3х10/365/100=147,62

61348,80х3х10/365/100=60,5

303767,40х3х23/365/100=574,24

67558,8х3х27/365/100=149,92

55200х3х28/365/100=127,03

30000х3х34/365/100=83,83

114915х3х36/365/100=340,02

67825,20х3х61/365/100=340,05

107214,12х3х118/365/100=1039,83

9843,48х3х45/365/100=36,4

20156,52х3х64/365/100=106,02

400000х3х441/365/100=14498,63

350000х3х440/360/100=12657,53

147,62 + 60,5 + 574,24 + 149,92 + 127,03 + 83,83 + 340,02 + 340,05 + 1039,83 + 36,4 + 106,02 + 14498,63 + 12657,53=30161,62

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобовязання передбачені і ч.1 ст.230Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 6.5. договору поставки сторони визначили, що у випадку порушення відповідачем строків поставки він виплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості не поставленої партії товару за кожен день затримки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Строк поставки товару сторони визначили на протязі трьох чотирьох робочих днів з дати отримання передоплати за узгоджений раніше обєм товару (пункт 3 специфікації №1)

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені здійсненого позивачем вбачається, що періоди за які нарахована пеня становить більш ніж 6 місяців, тому розрахунок пені повинен бути наступним:

На суму 430000,00 грн. за наступними періодами:

- з 12.10.2010 по 25.11.2010 (430000х15,5%/365х 45=8217,12)

- з 26.11.2010 по 14.12.2010 (430000х15,5%/365х19=3390,03)

-з 15.12.2010 по 11.04.2011 (400000х15,5%/365х118=20043,84)

На суму 350000,00 грн. за наступними періодами:

З 13.10.2010 по 14.04.2011 (350000х15,5%/365х182=27050,68)

Таким чином вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 116250,00 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 58701,67 грн.

Щодо вимог позивача до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» то суд вважає що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Правовідносини поруки врегульовані, зокрема Параграфом 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 цього Кодексу).

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Тобто, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України). Отже, приписи наведеної норми передбачають, що кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання в межах шестимісячного строку.

Отже, починаючи з жовтня 2010 року почав свій перебіг строк (шість місяців), протягом якого позивач мав право пред'явити вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс», як до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання за договором поруки 14 листопада 2011 року (а.с. 18)., тобто майже через 12 календарних місяців після початку перебігу строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог

Також, позивач надав документи, які свідчать про його витрати, повязані з отриманням адвокатських послуг, а саме договір про надання правової допомоги від 01 травня 2011 року зі змінами від 01 грудня 2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №192 від 22.04.2010 року.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, гонорар, отриманий адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення, та розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення.

Згідно умов договору про внесення змін до договору про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_1 прийняв на себе зобовязання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законі інтереси позивача, підгодовувати процесуальні документи та надавати іншу юридичну допомогу повязану із зверненням в господарські суди України у звязку із стягненням заборгованості приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» перед позивачем за договором постачання в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт (позивач) - оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

З огляду на викладене господарський суд вважає необхідним покласти на відповідача, приватне виробничо-комерційне підприємство «Повер» витрати з оплати послуг адвоката в сумі 17000,00 грн.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на відповідача, приватне виробничо-комерційне підприємство «Повер».

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 16 березня 2012 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпропетровська, 334а/1а (офіс),код ЄДРПОУ 30669392, р/р 26005050212664 в відділені Павлоградської філії Приватбанка м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд» (99024, м.Севастополь, Бухта Казачя, буд. 9, кв. 30, код ЄДРПОУ 37018301, р/р 26008055123501 в ПАТ «Сведбанк», МФО 300164) суму отриманої передоплати за невиконаною частиною договору у розмірі 750000,00 грн., суму сплати за користування з 13.10.2010 року по 26.12.2011 року грошовими коштами у розмірі 30 161,62 грн., суму штрафних санкцій за порушення зобовязання за договором у розмірі 58701,67 грн., а всього 838 863,29 грн.

3.Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Повер» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпропетровська, 334а/1а (офіс),код ЄДРПОУ 30669392, р/р 26005050212664 в відділені Павлоградської філії Приватбанка м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроСоюзБуд» (99024, м.Севастополь, Бухта Казачя, буд. 9, кв. 30, код ЄДРПОУ 37018301, р/р 26008055123501 в ПАТ «Сведбанк», МФО 300164) судовій збір у розмірі 16777,26 грн. а також оплату послуг адвоката у розмірі 17000,00 грн.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.В інший частині позову відмовити.

6.В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПродСервіс» відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГаврилюк М.П.