Ухвала суду № 22472577, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"04" квітня 2012 р. Справа № 2-17/5454-2009 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Азовського споживчого товариства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 року та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року

у справі № 2-17/5454-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Азовського споживчого товариства

до Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим

про визнання рішення 26 сесії 5 скликання Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 року № 5/26-03 про видачу дозволу Азовському споживчому товариству на виробництво робіт по виготовленню технічної документації на земельну ділянку площею 0,0230 га незаконним, та відміну його; про зобов'язання Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим винести рішення, яким дозволити Азовському споживчому товариству виробництво робіт по виготовленню технічної документації на оренду земельної ділянки площею 0,746 га за адресою: смт. Азовське, вул. Леніна, 24а, який використовується для розміщення ринку Азовського споживчого товариства

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Азовське споживче товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим, просило визнати рішення 26 сесії 5 скликання Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 року № 5/26-03 про видачу дозволу Азовському споживчому товариству на виконання робіт по виготовленню технічної документації на земельну ділянку площею 0,0230 га незаконним, та відміну його; зобов'язати Азовську селищну раду Джанкойського району Автономної Республіки Крим винести рішення, яким дозволити Азовському споживчому товариству виконання робіт по виготовленню технічної документації на оренду земельної ділянки площею 0,746 га за адресою: смт. Азовське, вул. Леніна, 24а, яка використовується для розміщення ринку Азовського споживчого товариства.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 року у справі № 2-17/5454-2009 у позові відмовлено (а.с. 167-169, т. 1).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року апеляційну скаргу Азовського споживчого товариства залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 року у справі № 2-17/5454-2009 –без змін (а.с. 37-43, т. 2).

Не погоджуючись із постановленими судовими актами, Азовське споживче товариство звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року в частині, що стосується скасування рішення 26 сесії 5 скликання Азовської селищної ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 року № 5/26-03 та прийняти нове рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 року касаційну скаргу Азовського споживчого товариства повернуто на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 48, т. 2).

30.01.2012 року Азовське споживче товариство повторно звернулось із касаційною скаргою, підтримавши вимоги, викладені вище.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскільки оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного господарського суду набрала законної сили 12.09.2011 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 03.10.2011 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 30.01.2012 року, про що свідчить штамп на конверті, адресованому Севастопольському апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

Скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги, скаржник зазначає, що копія постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року по даній справі направлена з порушенням строку та отримана представниками Азовського споживчого товариства лише 22.09.2011 року.

Враховуючи, що вступна та резолютивна частини оскарженої постанови проголошена у судовому засіданні у присутності представника Азовського споживчого товариства Скачихіна С.А., що підтверджується протоколом судового засідання від 12.09.2011року, Азовське споживче товариство не було позбавлено можливості звернутись до суду з клопотанням про видачу постанови суду нарочно.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, враховуючи, що Азовське споживче товариство в касаційній скарзі не зазначило поважних причин пропуску строку, оскільки можливість вчасного подання касаційної скарги на оскаржуваний судовий акт залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання, а тому згідно приписів ст.53 Господарського процесуального кодексу України слід відмовити у відновленні пропущеного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно ч.2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Зокрема, приписами підпункту “5” пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що із касаційних скарг на рішення суду, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки судового збору складає 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому слід врахувати, що предметом спору є дві немайнові вимоги.

До матеріалів касаційної скарги додано квитанцію № 118 від 10.10.2011 року, за якою сплачено 43,00 грн. державного мита.

До касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, частинами першою і другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Основні вимоги, що пред’являються до форми і змісту касаційної скарги, визначені у статті 111 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 4 вказаної норми, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

В касаційній скарзі Азовського споживчого товариства не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права було порушено чи застосовано неправильно і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 “Про державне мито”, ст. 53, 86, 110, п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

У Х В А Л И В :

1. Повернути касаційну скаргу Азовського споживчого товариства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 року та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року у справі № 2-17/5454-2009 (з доданими до неї документами).

2. Справу № 2-17/5454-2009 повернути до господарського суду Автономної Республіки Крим.

3. Повернути Азовському споживчому товариству (місцезнаходження: 96178, Автономна Республіка Крим, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна, б. 2; код ЄДРПОУ 01757455) з Державного бюджету України 43 (сорок три) грн. 00 коп. державного мита, сплаченого квитанцією № 118 від 10.10.2011 року.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.В. Попікова