Постанова № 22471989, 12.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. Справа № 62/60 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу Фонду державного майна України (далі - Фонд)

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від06.12.11

у справі№ 62/60

господарського судуміста Києва

за позовомОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.),

ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.),

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.),

ОСОБА_7

(далі - ОСОБА_7.),

ОСОБА_8 (далі ОСОБА_8),

ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9.),

ОСОБА_10 (далі ОСОБА_10.),

ОСОБА_11

(далі ОСОБА_11.),

ОСОБА_12

(далі ОСОБА_12.),

ОСОБА_13 (далі ОСОБА_13),

ОСОБА_14

(далі - ОСОБА_14.),

ОСОБА_15

(далі ОСОБА_15.)

доФонду,

третя особа:відкрите акціонерне товариство "Одеський завод "Центролит" (далі Товариство),

провизнання недійсним наказу,

В засіданні взяли участь представники:

- позивачів:ОСОБА_4 - ОСОБА_4 (особисто);

\

ОСОБА_5 не з'явилась;

ОСОБА_6 ОСОБА_4 (за дов.);

ОСОБА_7 (ОСОБА_4 за дов.);

ОСОБА_8 ОСОБА_4 (за дов.);

ОСОБА_9 не з'явився;

ОСОБА_10 ОСОБА_4 (за дов.);

ОСОБА_11 не з'явився;

ОСОБА_12 не з'явилась;

ОСОБА_13 не з'явилась;

ОСОБА_14 не з'явився;

ОСОБА_15 не з'явився; - відповідача:ОСОБА_16 (за дов. № 41 від 12.01.12); - третьої особи:не з'явились. Ухвалою від 16.02.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Фонду № 10-25-176711 від 26.12.11 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.03.12. Ухвалою від 23.02.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. розгляд справи відкладено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.03.12. Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 12.03.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 12.03.12 представники ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та Товариства не з'явились. Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 12.03.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та Фонду. Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 12.03.12. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.03.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 21.10.11 господарського суду міста Києва (суддя Любченко М.О.) позовні вимоги позивачів до Фонду задоволено частково.

Скасовано наказ № 930 від 05.07.10 Фонду "Про звільнення в.о. голови правління ВАТ "Одеський завод "Центролит".

Стягнуто з Фонду на користь кожного позивача державне мито в сумі 3,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 9,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 06.12.11 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Отрюха Б.В., суддів ОСОБА_17, ОСОБА_18.) апеляційну скаргу Фонду залишено без задоволення, а рішення від 21.10.11 господарського суду міста Києва без змін. Попередні судові інстанції в основу рішення та постанови поклали правові позиції, які визначенні в постанові Кабінету Міністрів України від 03.09.08 № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання", якою керувався Фонд під час винесення наказу від 05.07.10 № 930 "Про звільнення в.о. голови правління ВАТ "Одеський завод "Центролит", якою не встановлено повноважень Фонду на здійснення одноособового керівництва Товариством.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 21.10.11 господарського суду міста Києва та постанову від 06.12.11 Київського апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 159 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві та додатковому письмовому поясненні ОСОБА_4 на касаційну скаргу вказано про залишення рішення від 21.10.11 господарського суду міста Києва та постанови від 06.12.11 Київського апеляційного господарського суду без змін, а касаційної скарги Фонду без задоволення, з посилання на те, що у Фонду не було повноважень для прийняття спірного наказу.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує встановлені попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи обставини, зокрема, що наказом Фонду № 333 від 24.02.98 засновано відкрите акціонерне товариство "Одеський завод "Центролит", шляхом перетворення державного підприємства "Одеський завод "Центролит" у відкрите акціонерне товариство, а 26.03.98 Виконкомом Одеської міської ради здійснено реєстрацію статуту Товариства (далі Статут).

Судовими інстанціями встановлено, що договором № 12/09-ВР від 27.10.09 визначено, що ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює товариство з обмеженою відповідальністю "Квадро" і на виконання умов договору 16.12.09 було складено реєстр акціонерів Товариства.

Попередні судові інстанції врахували, що згідно п. 4.1 Статуту Товариства засновником його є держава в особі Фонду, а акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, які набули права власності на акції Товариства у процесі приватизації випуску нових акцій та на вторинному ринку цінних паперів.

На підставі реєстру акціонерів Товариства акціонерами з відповідною кількістю акцій є:

-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області 40503011 штук,

-ОСОБА_6 1703 штук,

-ОСОБА_19 40 штук,

-ОСОБА_20 2000 штук,

-ОСОБА_12 2000 штук,

-ОСОБА_11 2000 штук,

-ОСОБА_13 2000 штук,

-ОСОБА_14 2000 штук,

-ОСОБА_15 2000 штук,

-ОСОБА_4 2400 штук,

-ОСОБА_10 100 штук,

-ОСОБА_9 100 штук,

-ОСОБА_7 2 000 штук та інші.

Попередні судові інстанції враховуючи вимоги п. 8.2 Статуту правомірно прийшли до висновку, що загальні збори є вищим органом акціонерного Товариства.

Оскільки Статутом передбачено, що в період до проведення перших загальних зборів та набуття в процесі приватизації прав власності Товариства іншими акціонерами вищим органом товариства є засновник, який здійснює управління Товариством шляхом прийняття рішень (розпоряджень) з питань, що віднесені до компетенції вищого органу Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що попередні судові інстанції встановили, що при проведені 14.03.00 загальних зборів акціонерів Товариства визначено, що статутний фонд Товариства становить 14 484 700,00 грн. і його поділено на 57 938 800 голосуючих акцій.

На момент проведення зборів було зареєстровано 70,49 % голосуючих акцій, з яких 69,9 % голосуючих акцій належало Фонду, а повідомлення про проведення зборів за 45 діб було опубліковано в газетах "Цінні папери" № 3 від 20.01.00 та "Одеські вісті" № 6 від 14.01.00, що свідчить про те, що кожен з акціонерів про проведення зборів був повідомлений належним чином.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.07 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.07 по справі № 6/148-07-3597 було встановлено факт проведення перших загальних зборів Товариства, а тому Фонд втратив право на здійснення управління Товариством.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Фонду № 930 від 05.07.10 "Про звільнення в.о. голови правління ВАТ "Одеський завод "Центроліт" з 30.06.10 припинено виконання обов'язків голови правління Товариства ОСОБА_4 та покладено виконання обовязків голови правління Товариства на ОСОБА_21

Матеріалами справи підтверджено, що при видачі спірного Наказу, Фонд керувався постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 03.09.08 "Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання" та Законами України "Про управління об'єктами державної власності" та "Про господарські товариства", а також протоколом засідання конкурсної комісії Фонду з проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади керівника Товариства № 2 від 30.06.10. Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що оскаржений Наказ визначає питання припинення дії трудового договору, а не питання управляння діяльністю Товариства.

В той же час судові інстанції визнаючи недійсним вказаний Наказ не з'ясували правову природу вказаного акту та обставини щодо визначення порядку прийняття справ по управлінню та складанню акту приймання-передачі, а також щодо заборони в.о.голови правління Товариства ОСОБА_21 вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження необоротними активами Товариства, встановлення зобовязань, гарантування зобовязань Товариства або гарантування зобовязань третіх осіб.

Нез'ясування та невстановлення вказаних обставин позбавляє касаційну інстанцію можливості прийняти рішення щодо правомірності застосування норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України попередні судові інстанції не визначили які конкретно права членів Товариства були порушенні.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Наказ підлягає скасуванню на підставі того, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що спірний Наказ стосується припинення трудового договору (звільнення особи з займаної посади), котрий укладений між ОСОБА_4 та Товариством, що за своєю природою є трудовим договором. Також суди попередніх інстанцій остаточно не встановили, чи мав право Фонд видавати накази такого роду, що дає підстави для скасування прийнятих ними рішень у даній справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, але в даній справі суди не дослідили правову процедуру оскарження даного роду наказів, та віднесли спір до корпоративних відносин, що регулюється господарським законодавством, але касаційна інстанції не може погодитися з даними твердженнями, оскільки предметом спору є визнання недійсним Наказу, яким припинено дію трудового договору та визначено питання звільнення, на підставі такого Наказу, з посади в.о. голови правління ОСОБА_4

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що накази про прийняття на роботу та звільнення з посади є актами волевиявлення підприємства, спрямованими на встановлення або припинення трудових відносин між підприємством та конкретним працівником. Тому спори, пов'язані із скасуванням (визнанням недійсними) наказів про прийняття на роботу, звільнення з посади, належать до трудових спорів і непідвідомчі господарським судам.

Разом з тим, справи у трудових спорах між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства - фізичною особою і господарським товариством є підвідомчими (підсудними) загальним судам, що дає підстави для господарського суду першої інстанції припинити провадження у справі у разі встановлення відповідних обставин.

Як випливає зі змісту ст. 3 Кодексу законів про працю України, до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. А згідно з ч. 6 вказаної статті керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

При вирішенні питання про те, чи є спір, який виник між вказаними особами, трудовим, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України "Індивідуальні трудові спори". У зв'язку з цим спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також тими членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку позовного провадження загальними судами як трудові спори.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. У цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Однак, при винесенні оскаржених судових рішень судами першої та апеляційної інстанції зазначеного не враховано та правової оцінки не надано, однак визначення таких обставин є суттєвим для вирішення спору у даній справі по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України № 10-25-176711 від 26.12.11 задовольнити частково.

Рішення від 21.10.11 господарського суду міста Києва та постанову від 06.12.11 Київського апеляційного господарського суду у справі № 62/60 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська