Постанова № 22471588, 02.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5015/4372/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. головуючий

Бернацька Ж.О.

Кривда Д.С.

за участю представників:

позивачане зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

Генеральної прокуратури України Ступак Д.В., прокурор відділу

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуЗаступника прокурора Львівської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року

у справі№ 5015/4372/11 господарського суду Львівської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Львівській області

доКомунального підприємства "Бориславводоканал"

простягнення збитків у розмірі 1498440, 60 грн., ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 30.03.2012 року, у звязку з виходом з лікарняного судді Бернацької Ж.О., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 № 95-р, призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач) для перегляду у касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у справі № 5015/4372/11 господарського суду Львівської області.

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Бориславводоканал" про стягнення на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитків в розмірі 1498440, 60 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.09.2010 року (суддя Желік М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року (головуючий суддя Юрченко Я.О., судді: Давид Л.Л., Якімець Г.Г.), у справі № 22/156 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Бориславводоканал" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 1 498 440, 60 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з Комунального підприємства "Бориславводоканал" в доход державного бюджету 14984, 40 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року у справі № 22/156 господарського суду Львівської області постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року та рішення господарського суду Львівської області від 16.09.2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року (суддя Матвіїв Р.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року (головуючий суддя Данко Л.С., судді: Скрипчук О.С., Процик Т.С.), у справі № 5015/4372/11 в позові відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 13 Конституції України, статей 68, 69 Господарського кодексу України, статей 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, статей 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 27, 41-43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, з 21 по 26 травня 2010 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області було проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт № 100 від 21-26.05.2010 року.

Актом перевірки встановлено, що в період з 02.01.2010р. по 21.05.2010р. відповідач здійснював самовільний забір поверхневих вод з локального водозабору “Рибник” без дозволу на спеціальне користування. За цей період відповідач відібрав та використав з водозабору “Рибник” 418,700 тис. м3 води, що є порушенням ст.ст.44, 48, 49 Водного кодексу України, ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Дія дозволу, виданого відповідачу на спеціальне водокористування, закінчилась 01.01.2010 року, та станом на 02.01.2010 року і до моменту виявлення порушення перевіркою, проведеною позивачем, підприємство діяло без дозволу на спеціальне водокористування.

Розмір відшкодування збитків, заподіяних державі відповідачем, внаслідок самовільного водокористування з водозабору "Рибник" з 02.01.2010р. по 21.05.2010р. розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2009р. за № 767/16783, та склав, згідно розрахунку позивача, 1498440,60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди зазначили, що згідно статті 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Як зазначено судами, матеріалами справи не встановлено, що у даному випадку мало місце забруднення водних об'єктів чи поверхневих та підземних вод, що унеможливлює застосування санкцій на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (у відповідній редакції). Зокрема, судові рішення мотивовані недоведеністю наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено господарськими судами, позивачем під час перевірки виявлено, що відповідач здійснював діяльність, пов'язану з водопостачанням населених пунктів м. Борислав та смт. Східниця, після закінчення терміну дії дозволу № Укр 890/Льв, при цьому вживши заходів для отримання нового дозволу (договір № 03-40 від 09.12.2009 року на розроблення нового дозволу на спеціальне водокористування з врахуванням локальних водозаборів м. Борислав та смт. Східниця).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" державна політика у сфері питної води і питного водопостачання будується, зокрема, на принципах: пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування, а також, гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання, зокрема, шляхом забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання (ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання").

Відтак, оскільки комунальне підприємство здійснює господарську діяльність за рахунок дотацій з місцевого бюджету та забезпечує водопостачання населенню, підприємствам, організаціям, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів при новому розгляді справи про те, що комунальне підприємство "Бориславводоканал" не вправі було припиняти діяльність пов'язану з водопостачанням населення, підприємств і організацій питною водою для питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, а отже, і здійснення забору води з локального водозабору "Рибник", у зв'язку з непродовженням дії дозволу на спеціальне водокористування.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованою в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі - Методика).

Пунктом 1.2. Методики в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних обєктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.

При цьому, пунктом 9.1 розділу ІХ Методики-2 передбачений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористуваннята порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), який здійснюється за формулою: 3 сам = 100 *W * Тар, де, W - обєм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3. Тар норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, як зазначено судами, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Водночас, згідно з п. 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість проведення розрахунку збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2009р. за № 767/16783, оскільки ані позивачем, ані прокурором у справі не доведено факту забруднення відповідачем водозабору "Рибник" внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (здійснення забору води без дозволу на спеціальне водокористування). Отже, нанесення відповідачем збитків державі, не підтверджено жодними у справі доказами, в тому числі й актом № 100 від 21-26.05.2010 року.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

З приводу посилання скаржника щодо невзяття до уваги господарськими судами того, що розгляд даної справи має здійснюватись в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржується акт Державної екологічної інспекції, яка діяла при його складанні як суб'єкт владних повноважень, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймається, оскільки спір про стягнення збитків, згідно з пунктом 19 рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" та відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, віднесений до компетенції господарських судів.

Згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у справі № 5015/4372/11 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда