Постанова № 22470751, 27.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. № 2-а- 17639/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Фахрієва С.М.

відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат"Велес"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат «Велес», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 26.12.2011р. № 0009622305 та № 0009622305.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є припущеннями і не підтверджуються обєктивними даними.

Крім того, позивачем в позові зазначається, що керівником ТОВ "СПК Велес" на запит податкового органу надавались письмові пояснення про реальність операцій із контрагентом ТОВ «Універсалсервіс» та в якості доказів щодо їх документального підтвердження надані необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують цей факт. Позивачем також зазначається, що, в свою чергу, і керівником ТОВ „Універеалсервіс" надані пояснення про реальність господарських операцій з підприємством позивача та надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що це підтверджують.

Згідно ухвали суду від 27.03.2012р. замінено відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, представником позивача було зазначено, що на даний час відсутнє таке, що набрало законної сили, рішення компетентного суду про визнання договору, укладеного сторонами, нікчемним, або якимось іншим чином скасована чинність зазначеного договору.

Відповідач з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту перевірки позивачем допущені порушення вимог ст. 1, п. 2, ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п.2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обовязковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Відповідач вважає, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій у червні 2011 року між підприємством позивача та ТОВ «Універсалсервіс», тобто ТОВ «СПК «Велес» порушені вимоги п. 138.2, п.п 138.10.3 п. 138.10, ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 1726775 грн., та допущено заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 105695 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "Велес" перебував на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 08.12.2011 № 2613, виданого ДПА у Харківській області фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, із змінами та доповненнями, проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований птахопереробний комбінат «Велес» (далі по тексту ТОВ «СПК «Велес») щодо підтвердження відомостей, отриманих від отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Універсалсервіс" код ЄДРПОУ 24478367 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011.

З акту перевірки вбачається, що направлення від 07.12.2011 № 2421 та копія наказу від 08.12.2011 № 2613 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про проведення позапланової перевірки ТОВ «СПК «Велес», код ЄДРПОУ 35698538, вручено 08.12.2011 під розписку директору ОСОБА_4 (т. 1 а.с.100).

Перевірка проводилась з 08.12.2011 по 09.12.2011 року, за результатами якої складений акт від 12.12.2011р. за № 5897/2305/35698538.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «СПК «Велес» вимог п. 138.2, п.п 138.10.3, п. 138.10, ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 1726775 грн., та допущено заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 105695 грн.

Відповідач в висновках акту перевірки ТОВ «СПК «Велес» зазначає, що факт реального вчинення господарських операцій у червні 2011 року з підприємством ТОВ «Універсалсервіс», відсутній.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 5897/2305/35698538 від 12.12.2011р. позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подані заперечення (вх. ДПІ 16.12.2011 року) на вищезазначений акт перевірки, в яких обґрунтовуючи свою позицію, позивачем зазначається, що висновки акту перевірки є хибними, ґрунтуються на припущенні спеціаліста ДПІ, не підтверджуються об'єктивними даними, не містять посилання на жодні докази порушень, що ставляться. При цьому інспектором спростовуються викладені ним висновки, а саме: в абз. 8 сторінки 4 акту перевіряючим зазначається, що згідно отриманих документів ТОВ «Універеалсервіс» надавало на адресу ТОВ «СПК «Велес» транспортні послуги по перевезенню товарів зі складу ТОВ «СПК «Велес» до складів покупців. Крім того, керівником ТОВ "СПК «Велес» надані пояснення про реальність господарських операцій та надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують цей факт.

За результатом розгляду заперечень та на підставі акту перевірки від 12.12.2011р. № 5897/2305/35698538 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення - рішення №0006922305 та № 0006932305 від 26.12.2011 року, відповідно до яких за порушення вимог п. 138.2, п.п 138.10.3, п. 138.10, ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 1726775 грн., та допущено заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 105695 грн., визначені суми податкових зобовязань в розмірі 1726775 грн. та 105695 грн. відповідно.

Відповідачем зазначається, що за період з 01.04.2011 по 3.06.2011 позивачем задекларовані валові витраті у сумі 63007654 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат (витрати на збут) за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 встановлено їх завищення всього у сумі 2186317 грн., у т.ч. в 2 кварталі 2011 у розмірі 2186317 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СПК «Велес» (Відправник) та ТОВ «Універеалсервіс» (Перевізник) було укладено договір перевезення вантажу від 01.06.2011 б/н (т. 1 а.с. 23-28). Вищезазначений договір було підписано : з одного боку директором ТОВ «Універсалсервіс» ОСОБА_3 та з другого боку директором ТОВ «СПК «Велес» ОСОБА_4 Підпунктами 2.1 та 2.2 пункту 2 зазначеного Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобовязується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (Відправник) зобовязується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в додатках (товарно-транспортних накладних) до цього Договору.

Відповідно до пп. 4.8. вищезазначеного Договору оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється Відправником безготівково в національній валюті України гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту одержання рахунку, виставленого Перевізником за фактично надані послуги.

Судом встановлено, що на момент укладання вищезазначеного договору та у періоді його виконання сторони договору ТОВ «СПК «Велес» та ТОВ «Універсалсервіс» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1 а.с. 14-15, а.с. 20-21), перебували на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та є платниками податку на додану вартість (т. 1 а.с. 16, 17, 22).

На виконання умов договору виписана податкова накладна № 149 від 30.06.2011 року (т. 1 а.с. 29), з якої вбачається, що обсяги постачання, що підлягають оподаткуванню за 20 відсотковою ставкою складають 2623580,00 грн. (2186316,67 грн. сума за перевезення вантажів замовника та сума ПДВ 437263,33 грн.).

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Універсалсервіс» надавало на адресу ТОВ «СПК «Велес» транспортні послуги по перевезенню товарів зі складу ТОВ «СПК «Велес» до складів покупців (т. 1 а.с. 104).

Статтею 198 ПК України зокрема встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Універсалсервіс", як постачальник, включив до податкових зобов'язань відповідного періоду суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, збільшив суму податкового зобов'язання та сплатив позитивне значення ПДВ до державного бюджету України. Також ТОВ "Універсалсервіс" відобразило зазначену податкову накладну у реєстрі виданих податкових накладних та включило її в додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, за червень 2011 року.

Згідно ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виконання договору перевезення вантажу, укладеному між позивачем та ТОВ "Універсалсервіс" підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, актом прийому-здачі виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Як підтверджено матеріалами справи, договор, укладений між позивачем та ТОВ ТОВ "Універсалсервіс", виконаний кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджуються відповідною податковою накладною, складеною контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

При цьому твердження відповідача, що в ході перевірки не встановлені відповідні первинні документи, що підтверджують факт відвантаження товарів, не відповідають дійсним обставинам справи.

Факт надання послуг з перевезення вантажу, відповідно до умов укладеного між сторонами договору перевезення вантажу від 01.06.2011 б/н підтверджується складеним актом прийому-здачі виконаних робіт від 30.06.2011 (т. 1 а.с. 30).

Суд вважає доцільним зазначити, що єдиним документом, який дає право на віднесення витрат на придбання послуг до валових - акт виконаних робіт. Такий акт, складений у відповідності до чинного ПКУ, особою яка мала право складати такий документ, був наданий під час перевірки, він був досліджений та визнаний фахівцем податкового органу таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд також вважає, що вищезазначений акт прийому здачі виконаних робіт відповідає вимогам чинного ПКУ, не має дефекту форми, змісту або походження.

Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Універсалсервіс" судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що транспортні послуги товариством «Універсалсервіс» надавались згідно товарно-транспортних накладних. Транспортування здійснювалось за допомогою двох транспортних засобів, а саме: вантажівки марки «Іsuzu» з номерним знаком НОМЕР_1, та вантажівки марки «Renault» з номерним знаком НОМЕР_2. Водіями, згідно зазначених вище ТТН та інших документів, що містяться в матеріалах справи були - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 159-161).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Судом встановлено, що саме такі накладні в кількості 66 штук надавались до перевірки, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 31-97).

Підставами для встановлення п. 138.2, п.п 138.10.3, п. 138.10, ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 1726775 грн., та допущено заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2011 на суму 105695 грн., стало не підтвердження відповідачемфакту реальності здійснення операцій згідно договору перевезення вантажу від 01.06.2011 б/н.

Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі пояснень сина громадянина ОСОБА_5 (водія перевезення вантажу) громадянина ОСОБА_7, який проживає разом з батьком та матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. З наданих пояснень, між тим, зясовано, що ОСОБА_5 машину орендує у ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 156-157). Також відповідачем в акті перевірки зазначається, що водій ОСОБА_6, зареєстрований як приватний підприємець у ДПІ у Краснокутському районі Харківської області, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, знідно податкової звітності за 2011 рік - підприємницької діяльності взагалі не здійснював.

На підставі наведених обставин, відповідачем робиться висновок, що за період червень 2011 року господарська діяльність ТОВ «Універсалсервіс» має ознаки нереальності здійснення по взаємовідносинам з ТОВ «СПК «Велес».

Суд, зазначає, що відповідно до вимог п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Відповідно до п.п. 138.10.3. пункту 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послу, зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідач вважає, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій у червні 2011 року між підприємством позивача та ТОВ «Універсалсервіс», тобто ТОВ «СПК «Велес».

Суд зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що в якості доказів транспортування підприємством позивача надано до суду товарно-транспортні накладні, податкові накладні, що свідчать про отримання товару від підприємства позивача іншими підприємствами (ТОВ «Чудо база», ТОВ «Торговий дім «Ірина», ТОВ «Салтівський мясокомбінат», ТОВ «Магрок» та інші) ( т. 1 а.с. 168-229), акти звірок між ТОВ «СПК «Велес» та його контрагентами, які отримували поставляємий позивачем товар (т. 1 а.с. 230-243), видаткові накладні (т. 2 а.с. 80 -128).

Також суд звертає увагу на те, що в підтвердження сплати коштів за отриману від ТОВ «СПК «Велес» продукцію, позивачем надані виписки з банківського рахунку за відповідній період (т. 2 а.с. 1- 57).

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що в матеріалах справи містяться копії снітарних паспортів на транспорт по перевезенню харчових продуктів: вантажівки марки «Іsuzu» з номерним знаком НОМЕР_1 та вантажівки марки «Renault» з номерним знаком НОМЕР_2 (т. 1 а.с.156-157).

Тобто, суд зазначає, що вказані умови договору перевезення вантажу від 01.06.2011 року б/н, виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться особисті пояснення водія ОСОБА_5., в яких зазначається, що дійсно ним здійснювалося перевезення харчових продуктів протягом червня 2011 року. Крім того, з наданих пояснень вбачається, що його син ОСОБА_7, в його діяльність не втручається та інформацією щодо цієї діяльності не володіє. На всі питання сам водій ОСОБА_5. у телефонних розмовах вважає доцільним відповідати негативно, з метою уникнення подальших опитувань (т. 2 а.с. 133-135 ).

Також в матеріалах справи містяться пояснення другого водія ОСОБА_6, з яких вбачається, що ним здійснювалась діяльність по перевезенню харчових продуктів (зокрема м'яса) на автомобілі, що належить громадянці ОСОБА_8

Вивчивши зміст акту перевірки № 5897/2305/35698538 від 12.12.2011р., суд зазначає, що єдиним мотивом винесення спірних податкових повідомлень рішень було судження податкового органу, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, де на обліку знаходяться позивач та його контрагент - ТОВ «Універсалсервіс» про нікчемність правочину, котрий було укладено згаданим субєктом господарювання.

Суд зазначає, що висновки перевіряючого, які були зроблені саме на підставі пояснень сина водія ОСОБА_7 - Дениса та даних ДПІ у Краснокутському районі Харківської області, де перебуває на обліку інший водій ОСОБА_6, що останнім підприємницька діяльність протягом 2011 року не велась не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу, що за період червеня 2011 року господарська діяльність ТОВ «Універсалсервіс» має ознаки нереальності здійснення по взаємовідносинам з підприємством позивача - ТОВ «СПК «Велес» (т. 1 а.с. 104), суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Універсалсервіс», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за згаданим вище правочином, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не предявлялось.

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочину слід визнати необґрунтованим. Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірного правочину недійсними.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Універсалсервіс» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірним правочином в повному обсязі. Долучені до матеріалів справи первинні і розрахункові документи відповідають положенням ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, вимогам Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, надають первинним документам юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом зясовано, що ТОВ "СПК Велес" на момент перевірки надавало відповідачу акт виконаних робіт та інші первинні бухгалтерські документи, зокрема, товарно- транспортні накладні. Таким чином, ТОВ "СПК Велес", як платник податку, мав право включати зазначені суми до складу витрат операційної діяльності зазначеного періоду.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що не були використані в господарської діяльності позивача відповідачем не надано.

Судом під час розгляду справи також було встановлені ознаки реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами. Зокрема, товарно-матеріальні цінності вивозились зі складських приміщень, орендованих позивачем у АО ЗТ «Гонг» на підставі договору оренди № 10/К-15-01/11 від 01.01.2011 р., копія якого разом з актом приймання-передачі приміщень в оренду знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 138-154).

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Універсалсервіс», та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З огляду на вище викладене, керуючись вимогами діючого законодавства суд вважає, що податкові повідомлення рішення відповідача від 26.12.2011 року № 0006922305 та № 0006932305 підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізований птахопереробний комбінат "Велес" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат "Велес", а саме: № 0006922305 та № 0006932305 від 26.12.2011р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2012р.

Суддя Заічко О.В.