Постанова № 22469671, 21.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1126/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діовен"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Діовен "(далі по тексту - позивач, ТОВ "Діовен") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 № 0002102301/268 та № 0002142301/269.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ТОВ "Діовен" податку на прибуток за квітень 2011 року у розмірі 16283,00 грн та завищення податку на додану вартість у розмірі 6436,00 грн вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ТОВ "Діовен" вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 16283, 00 грн та занижено податок на додану вартість у розмірі 6436,00 грн (а.с. 63-66). Зазначав, що до перевірки не надано доказів перевезення та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Наголошував на непідтвердженості договорів, що були укладені між позивачем та вказаним контрагентом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діовен" зареєстроване як юридична особа 20.06.2001 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 120 0000 003103, ідентифікаційний код 31574438, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 681408.

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 23549676 від 26.06.2001 НБ № 175179 є платником податку на додану вартість.

В період з 11.01.2012 по 17.01.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено документальну виїзну планову перевірку по питанню о взаємовідносин з ТОВ «Еспекар»за період квітень 2011 року у звязку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 28.11.2011 № 46161/10/15-777. За результатами перевірки складено акт № 382/23-209/31574438 від 01.02.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16283,00 грн, у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 16283,00 грн, а також підпунктів 198.1, 198.2 статті 198, підпунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6436,00 грн, у тому числі за квітень 2011 року в сумі 6436,00 грн (а.с.9-20).

Не погодившись з винесеними актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Відповіддю від 06.02.2012 № 4574/10/23 на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Діовен»(вх. № 4377/10 від 30.01.2012) до акту виїзної позапланової перевірки рід 24.01.2012 № 82/23-209/31574438 висновки акту перевірки визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 25-34).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07.02.2012 було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002102301/268, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 16284,00 грн, з яких 16283,00 грн за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002142301/269, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 6437,00 грн, з яких 6436,00 за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21-24).

Не погодившись з винесеними актом перевірки, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що між ТОВ "Еспекар" (далі по тексту - Продавець) та "ТОВ "Діовен" (по тексту договору - Покупець) укладено договір поставки на умовах відстрочки платежу № 04/04-1 від 04.04.2011, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (продукцію), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Предметом поставки є запасні частини до вантажних автомобілів та інші товари виробничого призначення. Реалізація Товару по даному Договору здійснюється Покупцю на умовах товарного кредиту. Отправка продукції здійснюється на умовах: самовивоз на умовах FСА за Міжнародними правилами Інкотермс-2000 року, або по рішенню сторін продукція відправляється транспортом Продавця чи відправка багажем. Товар супроводжується рахунком, видатковою накладною, податковою накладною. Моментом виконання зобов'язання по передачі Товару вважається дата підписання видаткової накладної. Накладна повинна бути підписана вповноваженими представниками Сторін, особи яких підтверджуються паспортом або документом що його заміняє. Сума договору становить 100000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок), сума даного договору включає суму видаткових накладних на всі партії товарів на момент дії договору. Оплата вартості партії Товару, зазначеної відповідно до пункту 1.1 даного договору, здійснюється на умовах відстрочення платежу, у гривнях, прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок Постачальника протягом місяця з моменту передачі Товару. Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної. Датою оплата вважаться дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунковий рахунок Продавця. Договір вступає в силу з моменту підписання. Закінчення терміну ДІЇ договору настає у випадку, якщо одна із сторін заявить про свій намір розірвати або змінити договір за письмовою згодою іншої сторони про його закінчення. У разі відсутності в письмовій формі розірвання або змін договору, даний договір вважається пролонгованим до моменту його розірвання. Також, до матеріалів справи долучено Додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якого сторони узгодили, що відповідальними особами за здійснення господарських операцій за Договором і правильність їх документального оформлення є: з боку Продавця: директор ТОВ «Еспекар»Марченко Андрій Володимирович, а з боку Покупця: директор ТОВ «Діовен»Івко Юрій Володимирович. Дана Додаткова угода с невід'ємною частиною Договору поставки № 04/04-1 від 04.04.2011 на умовах відстрочки платежу (а.с. 99-100).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано належним чином завірені копії наступних первинних документів за період, що перепвірявся: рахунки-фактури № 14 від 05.04.2012, № 18 від 06.04.2012, № 19 від 06.04.2012, № 20 від 07.04.2012; видаткові накладні № 14 від 05.04.2012, № 18 від 06.04.2012, № 19 від 06.04.2012, № 20 від 07.04.2012; податкові накладні № 14 від 05.04.2012, № 18 від 06.04.2012, № 19 від 06.04.2012, № 20 від 07.04.2012 (а.с. 35-46).

Порушень в оформленні вказаних документів судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

Стосовно оплати наданих послуг по вказаному договору представником позивача надано повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулось № 1/3006 від 30.06.2011 та договір про відступлення права вимоги № 1 від 30.06.2011, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСПЕКАР»(по тексту договору - Фірма) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ПРАЙМ»(по тексту договору - Підприємство) приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору № 04/04-1 від 04.04.2011 між Фірмою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діовен»(по тексту договору -Боржник). За даним Договором Підприємство одержує право (замість Фірми) вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: оплати кредиторської заборгованості, яка виникла внаслідок відвантаження запасних частин, згідно вищевказаного договору, у сумі 38615,40 грн (а.с. 48, 101). Погашення вказаної суму підтверджується платіжним дорученням № 1930 від 20.07.2011 з відміткою банківської установи (а.с. 47, 137).

Зафіксоване актом перевірки порушення щодо ненадання дорожнього листа вантажного автомобіля, суд зазначає наступне. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних та подорожніх листів для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Тобто норма вказаного положення Правил не поширюється на позивача. Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання перевіряючих на відсутність у ТОВ «Еспекар»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а також зроблений л висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність та відповідно договір між ТОВ "Діовен" та ТОВ «Еспекар»був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відсутність у декларації з податку на прибуток спірного контрагента відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів, а інформації про проведення зустрічної перевірки вказаного підприємства відповідачем не надавалось. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на підставі якого зроблено такі висновки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діовен" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 № 0002102301/268, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 16284,00 грн та № 0002142301/269, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6437,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діовен" витрати у вигляді судового збору у розмірі 227 гривень 22 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 26 березня 2012 року.

СуддяК.Ю. Гарник