Постанова № 22469266, 17.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2012 року 2а-5131/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача Пасулько О.М.,

від відповідача не зявився,

від третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «БІП «Монолітвисотспецбуд»

третя особа Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

провизнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІП «Монолітвисотспецбуд», третя особа без самостійних вимог Державний реєстратор Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, - про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації позивача та про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів.

Ухвалами суду від 23 листопада 2011 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 6 грудня 2011 року.

В судове засідання 6 грудня 2011 року представники сторін не зявились, справа була відкладена двічі для забезпечення явки сторін. В судове засідання 17 лютого 2012 року зявився представник позивача, відповідач по справі в судове засідання не зявився, від відповідача повернулись двічі конверти з судовими повістками на конвертах проставлена відмітка пошти, про відмову адресата одержати рекомендований лист з повісткою.

Відповідно до статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Зважаючи на вищезазначене, суд ухвалив розглядати справу без участі відповідача по справі.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився. Від третьої особи на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив: визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Монолітвисотспецбуд»(код 36824832) та визнати недійсними установчі (засновницькі) документи з моменту призначення директором ОСОБА_2 (25.10.2010 через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач по справі не знаходиться за адресою, яка зазначена в ЄДРПОУ як адреса місцезнаходження юридичної особи, а також тим, що відповідно до пояснень ОСОБА_2, наданих начальнику ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі, а також відповідно до висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в м. Києві, - фінансово-господарські документи, а також господарська діяльність відповідача є фіктивними. Підтвердженням своїх повноважень щодо звернення до адміністративного суду представник позивача вважає статтю 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та п.п. 12 п.1 статті 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №343733 відповідача було зареєстровано 14 січня 2010 року Дарницькою районною в місті Києві Державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 36824832, за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, будинок №62, квартира №42. Зазначене свідоцтво про державну реєстрацію було замінено 5 січня 2011 року у звязку зі зміною місцезнаходження. Так, за новим свідоцтвом за №345404 юридична адреса відповідача: місто Бориспіль, вулиця Ватутіна, будинок №99.

Відповідно до Наказу №1-к від 25 жовтня 2010 року та на підставі протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд»від 22 жовтня 2010 на посаду директора ТОВ був призначений ОСОБА_2

На виконання постанови старшого слідчого прокуратури Дарницького району м. Києва від 8 серпня 2011 року про призначення по кримінальній справі №52-3313 документальної перевірки ТОВ «БІП «Монолітвисотспецбуд»з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2010 року по 31 січня 2011 року було виписано наказ №1962-П від 23 вересня 2011 року щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Монолітвисотспецбуд».

Працівниками відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 23 вересня 2011 року для вручення копії наказу на проведення перевірки №1962-П від 23 вересня 2011 року було здійснено вихід на юридичну адресу за місцезнаходженням відповідача по справі - місто Бориспіль, вулиця Ватутіна, будинок №99. В ході зазначеної перевірки було встановлено, що посадові особи підприємства (відповідача) за зазначеною адресою не знаходяться, про що складено акт обстеження місцезнаходження підприємства від 23 вересня 2011 року.

З пояснень ОСОБА_2, наданих начальнику Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва слідує, що він не має відношення до господарської діяльності відповідача та складення фінансово-господарських документів, складених від його імені як директора відповідача.

З висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у м. Києві слідує, що підпис на протоколі №6 загальних зборів учасників відповідача виконано вірогідно не ОСОБА_2, а іншою особою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Зі змісту позову слідує, що позивач просить визнати недійсними установчі (засновницькі) документи у звязку з нікчемністю їх як правочину. При цьому позивач вважає, що його право на звернення з позовом до суду про визнання установчих документів недійсними слідує з норми частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що вимога про застосування наслідків правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Зі змісту статті 202 Цивільного кодексу України та статті 57 Господарського кодексу України, слідує що установчі (засновницькі) документи є правочинами та регулюються, відповідно нормами приватного права Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а тому відносини з приводу визнання установчих документів недійсними теж регулюються нормами приватного права і, відповідно, - Цивільним та Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції - є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Тобто, для визначення судової справи за позовом субєкта владних повноважень, як справи адміністративної юрисдикції необхідно дві обовязкові умови:

- предметом такої справи мають бути правовідносини з приводу здійснення субєктом владних повноважень владних управлінських функцій;

- право на звернення позивача до суду має бути передбачене законодавством.

Позов про визнання недійсними правочинів, в тому числі і установчих (засновницьких) документів не є публічно-правовим спором, оскільки правовідносини за цим спором не засновані на принципі влади-підпорядкування, що має місце у відносинах з приводу реалізації владних управлінських функцій, і - регулюється, відповідно, нормами не публічного (в тому числі адміністративного), а приватного права.

Зі статті 1, 2 та 12 Господарського процесуального кодексу України слідує, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, і, що - господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Пунктом 20.1.12. Податкового кодексу України передбачено право податкових органів звертатися до суду з заявою про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то така справа підлягає закриттю.

Зважаючи на те, що право позивача на звернення до суду з позовом про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання передбачено законом, а також на те, що предмет такого позову складають не публічно-правові, а господарські правовідносини, - суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання установчих (засновницьких) документів відповідача недійсними.

В порядку забезпечення виконання частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне розяснити позивачу, що дана справа в частині позовних вимог про визнання недійсними установчих документів має бути розглянута за правилами господарського судочинства господарським судом відповідно до територіальної підсудності такої справи на момент подання відповідного позову.

Щодо решти позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що субєкти владних повноважень можуть бути позивачами за позовами до осіб, які не є субєктами владних повноважень, лише у випадках, встановлених законом.

Зважаючи на зазначене, - суд може задовольнити позовні вимоги субєкта владних повноважень лише в тому випадку, коли можливість заявити такі позовні вимоги прямо передбачена законом, в протилежному випадку позовні вимоги субєкта владних повноважень заявлені з перевищенням його дискреційних повноважень, є незаконними, а тому не підлягають задоволенню

Чинним законодавством не передбачено безпосередньо право позивача звертатись до суду з позовною заявою про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації.

Тому, позовні вимоги щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача є незаконними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про припинення особи відповідача суд виходить з наступного.

Зі змісту позову слідує, що підставою для заявлення позовних вимог про припинення особи відповідача є встановлення факту відсутності відповідача за юридичною адресою, яка вказана як місцезнаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що зафіксовано в «акті обстеження місцезнаходження підприємства»від 23 вересня 2011 року.

При цьому, до позовної заяви зазначений акт позивачем не долучався, і в судове засідання не подавався ні оригінал ні навіть копія цього акта.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

З тексту позовної заяви невідомо як саме називається акт від 23 вересня 2011 та ким він складений, тому суд був позбавлений можливості визначити точну назву документу, і відповідно можливості витребувати його як доказ по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у позивача доказів щодо підстав припинення особи відповідача, а тому про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про припинення юридичної особи відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог позивача щодо визнання недійсними установчих (засновницьких) документів Товариства з обмеженою відповідальністю «БІП «Монолітвисотспецбуд» з моменту призначення директора ОСОБА_2, через порушення закону, допущених при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивн

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 лютого 2012 р.