Постанова № 22469256, 05.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 року 2а-6073/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астана К»

простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астана К»про стягнення податкового боргу у розмірі 727704, 62 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва вказану справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду на підставі пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 прийнято вказану справу до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 5 березня 2012 сторони не зявились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 05.03.2012 № 3611 про уточнення позовних вимог, у звязку з чим представник позивача просив суд стягнути з будь-якого рахунку відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 727704, 62 грн.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заперечень чи відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвали та повістки суду направлялись відповідачу за адресою вказаною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 08600, Київська область, місто Васильків, вул. Соборна, буд. 72.

Однак, конверти якими направлялись відповідачу ухвали та повістки суду, повернулись до суду з довідкою пошти ф. 20 «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 727704, 62 грн. Вказаний борг утворився у звязку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Астана К»зареєстроване Державною адміністрацією у Шевченківському районі міста Києва як юридична особа.

У травні 2011 року відповідачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (а.с.16). У вказаній декларації відповідачем визначено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 82230, 00 грн.

18.05.2011 податковим органом, за порушення відповідачем пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0075871502 на суму 1190, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення вручено уповноваженій особі відповідача 03.06.2011, про, що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого листа (а.с. 28).

Отже, сума заборгованості відповідача по сплаті податку на прибуток підприємств та суми нарахованої відповідно до податкового повідомлення рішення становить - 83420, 00 грн.

У травні та червні 2011 року відповідачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість № 258496 та № 284581.

Згідно вказаних декларацій у відповідача виникла недоїмка по сплаті узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 567516, 67 грн. Крім того відповідачеві в автоматичному режимі було нараховано пеню в сумі 2594, 65 грн.

Згідно податкового повідомлення рішення від 13.05.2011 0070341502 відповідачеві нараховано суму до сплати податкового зобовязання у розмірі 74003, 30 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18.05.2011 0074621502 відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170, 00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення вручені уповноваженій особі відповідача 03.06.2011, про, що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого листа (а.с. 28).

Оскільки, відповідачем не сплачувалось узгоджене податкове зобовязання, позивачем надіслано було відповідачу податкову вимогу від 21.04.2011 № 4324 . Вказана вимога надіслана позивачем на адресу відповідача.

За даними податкового органу, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість становить 727704, 62 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1 265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Щодо уточнених вимог позивача з приводу стягнення з будь-якого рахунку відповідача суми заборгованості у розмірі 727704, 62 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до норми п. п. 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Однак, згідно з статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII відповідач, - є органом державної влади.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Позивач по справі надав не надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача в уточненнях до позовної заяви, а також такий перелік не містять і матеріали адміністративної справи.

Відсутність конкретизації щодо банківських рахунків (номер, вид валюти тощо) унеможливлює задоволення позову в частині щодо стягнення грошових коштів з банківських рахунків.

Однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астана К» (код ЄДРПОУ 37270449) до Державного бюджету України податковий боргу у сумі 727 704 (сімсот двадцять сім тисяч сімсот чотири) грн. 62 коп.

3.В решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.