Постанова № 22469099, 22.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року о 17-59 годині Справа № 2а-0870/11060/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Рожик О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ТОВ «Проммонтажвентиляція»

до Енергодарської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що 11.07.2011 було складено акт «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Проммонтажвентиляція» № 219/16-011/32715691 з питань задекларованих у податковій звітності податкових зобов'язань з ПДВ».

В акті перевірки зазначено порушення несвоєчасного віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2008 року податкової накладної на загальну суму 295 334 гривень ( ПДВ - 59 066,8 гривень).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Енергодар Запорізької області було винесено податкове повідомлення-рішення № 000121601 від 28.07.2011 про визначення зобов'язання з ПДВ та штрафної санкції на загальну суму 73 833,75 гривень.

Позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення, в процесі адміністративного оскарження скарги були залишені без задоволення, а рішення - без змін.

У позові зазначено, що строк подачі уточнюючого розрахунку не є пропущеним та складає 1095 днів, а ні 365 днів, як стверджує відповідач в вищевказаному акті перевірки, у звязку з тим, що у грудні 2008 року ТОВ «Проммонтажвентиляція» сформував податковий кредит з врахуванням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на той час, з врахуванням суми, зазначеної в акті перевірки.

Просить позов задовольнити, а саме визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001201601 від 28.07.2011.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просить задовольнити позов, скасувавши оскаржуване рішення.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення, в яких зазначає, що ТОВ «Проммонтажвентиляція» в декларації за грудень 2008 року не включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «РЕДІЛ-1» на суму 282 284 гривень ( ПДВ - 56456,8 гривень ) та ТОВ «МР» на суму 13 050 гривень (ПДВ 2610 гривень). В свою чергу в відповідній декларації позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на основі оформленої неналежним чином податкової накладної, виписаної приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ» на суму 295 334 гривень ( ПДВ 59066,8 гривень).

При цьому, приватне підприємство «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ» - це вигодонабувач у схемах мінімізації податку на додану вартість та формування податкового кредиту інших фіктивних підприємств для отримання доходу злочинним шляхом, й з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту третім особам воно здійснювало взаємовідносини з покупцями без мети настання правових наслідків.

Відповідно до вироку Василівського районного суду Запорізької області від 24.11.2009 у справі №1-627/2009, діяльність ПП «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ» визнана фіктивною.

В червні 2011 року ТОВ «Проммонтажвентиляція» надало уточнюючі розрахунки, де суми задекларованого податкового кредиту по взаємовідносинах з фіктивним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ» за 2008-2009 роки були скориговані на іншого контрагента - ТОВ «РЕДІЛ-1».

В свою чергу, у ТОВ «РЕДІЛ-1» також відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. У відношенні до керівника ТОВ «Реділ-1» була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст 212, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України, за результатами розгляду якої Енергодарським міським судом Запорізької області винесено вирок, згідно якого останнього визнано винним в скоєнні злочинів.

ТОВ «РЕДІЛ-1» за адресою не знаходилось, адміністративно-господарських можливостей на здійснення певних видів операцій не мало, звітність не надавало.

Згідно актів перевірок ТОВ «РЕДІЛ-1», у тому числі в зв'язку з припиненням, аналізу руху коштів на рахунках, згідно матеріалів кримінального провадження, фактів здійснення операцій з ТОВ «Проммонтажвентиляція» не встановлено.

10.05.2011 в виконавчому комітеті Енергодарської міської ради скасовано реєстрацію ТОВ «РЕДІЛ-1» та 03.06.2011 ліквідовано як платника податків.

Тобто, на момент віднесення до складу податкового кредиту «прострочених» податкових накладних ТОВ «РЕДІЛ-1» взагалі не являвся платником податків.

Отже, ТОВ «Проммонтажнентиляція» включено у термін, що перевищив 365 календарних днів з дати виписки, податкові накладні, виписані ТОВ «РЕДІЛ-1» на суму 282 284 гривень ( ПДВ - 56456,8 гривень) та ТОВ «МР» на суму 13 050 гривень (ПДВ - 2610 гривень), чим порушено підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР ( далі Закон № 168/97-ВР ) та абзац 3 пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України.

У звязку із вищевикладеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, й відповідач просить відмовити у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.07.2011 відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ «Проммонтажнентиляція», за результатами якої складено акт № 219/16-011/32715691 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Згідно висновків акту, встановлено завищення суми податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року № 9003936424 від 17.06.2011 в частині неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок «прострочених» податкових накладних у розмірі 59066,8 гривень.

На підставі вищевказаного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001201601 від 28.07.2011 про збільшення ТОВ «Проммонтажнентиляція» суми грошових зобовязань з ПДВ на загальну суму 73 833,75 гривень ( 59067 гривень за основним платежем, 14766,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження спірного рішення, за результатами якого скаргу було залишено без задоволення, а рішення - без змін.

15.11.2011 ТОВ «Проммонтажвентиляція» отримало рішення ДПА України № 4673/6/10-2115 від 01.11.2011 про результати розгляду скарги й 28.11.2012 звернулось до суду з позовом.

Судом встановлено, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.2 пп. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Вказане порушення виникло у звязку з тим, що в червні 2011 року в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок позивач виправив помилки за 2008 рік, а саме ним було віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2008 року податкові накладні на суму 295 334 гривень (ПДВ - 59066, 8 гривень) за період, що перевищив 365 днів, виписані в грудні 2008 року постачальниками: ТОВ «РЕДІЛ-1» на суму 282284 гривень (ПДВ - 56456,8); та ТОВ «МР» на суму 13050 гривень (ПДВ - 2610 гривень), що свідчить про завищення суми податкового кредиту.

На момент віднесення позивачем до податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ «РЕДІЛ-1», останній не являвся платником податків, оскільки 10.05.2011 було скасовано його державну реєстрацію, а 03.06.2011 - ліквідовано як платника податків.

Судом встановлено, що у січні 2009 року позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ на основі оформленої у грудні 2008 році податкової накладної, виписаної приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ», на суму 295334 гривень (ПДВ -59067 гривень), діяльність якого була визнана фіктивною.

У червні 2011 позивач надав уточнюючий розрахунок, в якому змінив податкову накладну, виписану приватним підприємством «ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ», на суму 295334 гривень (ПДВ - 59067 гривень), на двох інших контрагента, якими були виписані податкові накладні у грудні 2008 року, а саме ТОВ «РЕДІЛ-1» та ТОВ «МР», на загальну суму 295 334 гривень (ПДВ - 59066, 8 гривень).

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 вказаного пункту, платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримує право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених положень Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі Закон № 2181-III ) визначено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно до п. 5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Наведеною нормою також встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 15 Закону № 2181-III встановлений строк давності - 1095 днів.

Відповідно, саме з моменту виписки податкової накладної, тобто з 2008 року у позивача виникло право на податковий кредит, яке він мав право реалізувати протягом 1095 днів, шляхом включення цієї податкової накладної до податкової декларації та саме протягом цього періоду вносити уточнення до податкової декларації.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що дійсно право на подачу уточнюючого розрахунку по податковим накладним, які виписані до набрання чинності Податковим Кодексом України, зберігається протягом 1095 днів. Однак не погоджується з тим, що позивач мав право включити до уточнюючого розрахунку податкові накладні, які не були підставою для формування податкового кредиту в раніше поданій декларації за грудень 2008 року.

Стаття 50 Податкового Кодексу України передбачає загальні підстави внесення змін до податкової звітності. Так, пунктом 50.1 вищенаведеної статті передбачено, що «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.»

З аналізу даної норми зрозуміло, що уточнюючий розрахунок подається лише у випадку, коли була виявлена помилка.

Згідно Розділу 4 Наказу № 41 Державної податкової служби України від 25.01.2011 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який діяв на час подання позивачем у червні 2011 року - уточнюючого розрахунку:

«1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

2. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

3. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.»

З аналізу вищезазначеного вбачається, що уточнюючий розрахунок подається в тому випадку, коли виявлені помилки, які містяться у раніше поданих деклараціях.

Що вважати помилкою, законодавець чіткого визначення не надає, однак поняття термінів «арифметична та методологічна помилка» були викладені в листах Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 №06-10/167 і ДПА України від 06.07.2001 №9018/7/23-3317, згідно з якими під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо). Під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

В уточненому розрахунку, який був поданий у червні 2011 року позивачем, було замінено одного контрагента на двох інших контрагентів, а також зазначені раніше податкові накладні замінено на інші податкові накладні, що, на думку суду, не вважається виправленням помилок, а є зміною підстав для нарахування податкового кредиту.

Також податкові накладні відповідного контрагента, які раніше не були використані як підстава для нарахування податкового кредиту у податкових деклараціях, можуть бути віднесені до складу податкового кредиту в іншій декларації протягом встановленого законодавством строку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем порушений пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час подання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, оскільки в червні 2011 року ТОВ «Проммонтажвентиляція» зазначило в уточненому розрахунку нові податкові накладні, виписані в грудні 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 59067 гривень є обґрунтованим.

Що стосується нарахування штрафних санкцій, то суд прийшов до висновку, що ДПІ мало застосувати її у розмірі 1 гривні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України № 1/99-рп від 09.02.1999, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Згідно із п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, оскільки порушення податкового законодавства позивачем відбулося у червні 2011 року, відповідач мав застосувати до нього штрафну (фінансову) санкцію у розмірі однієї гривні, а не 14766,75 гривень.

У звязку із вищевикладеним, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.17,158-167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001201601 від 28.07.2011, винесене ДПІ у м. Енергодар Запорізької області у відношенні ТОВ «Проммонтажвентиляція» щодо збільшення грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в частині нарахування штрафних ( фінансових ) санкцій у розмірі 14 765 (чотирнадцяти тисяч семиста шістдесяти пяти) гривень 75 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Проммонтажвентиляція» судовий збір у розмірі 5 (пяти) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.03.2012.

Суддя О.В. Матяш