Постанова № 22467493, 09.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12441/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

за участю

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Басик Н.О.

представника відповідача: Марченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень № 0000181743-106 від 12.04.2011 року та № 0000351743-220 від 07.07.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень № 0000181743-106 від 12.04.2011 року та № 0000351743-220 від 07.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 09.03.2011 року по 28.03.2011 року працівниками Шахтарської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ФОП - ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2011 року за № 290/17-111-1/2231912615.

На підставі висновків, встановлених актом перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення рішення:

- від 12.04.2011 року за № 0000191743-105 на підставі порушення ст.. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затверджено наказом ДПА України від 21.04.1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436ІV (чинний на час здійснення господарської операції, вказані вимоги передбачені п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.5, ст.. 177, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України) у звязку із чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності на суму 205536,9 (за основним платежем) та в сумі 51384,22 грн. (за штрафними санкціями).

-від 12.04.2011 року за № 0000181743-106 на підставі порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чинного на час здійснення господарської операції, вказані вимоги передбачені п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у звязку із чим було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 157975,00 грн. за основним платежем та на суму 39493,75 грн.;

-від 07.07.2011 року за № 0000351743-220 на підставі порушення ст.. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затверджено наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64. (винесене при перегляді скарги ДПА у Донецькій області на податкове повідомлення - рішення від 12.04.2011 року за № 0000191743-105)

Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення рішення не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, грубо порушують його права та законні інтереси, у звязку із чим підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав суду заперечення у письмовому вигляді.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в Шахтарській міській раді отримав свідоцтво про державну реєстрацію 24.05.2002 року за № 04053074ф0011374. На податковому обліку перебуває в Шахтарській ОДПІ з 24.05.2002 року, є платником податку на додану вартість.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України , відповідно до наказу № 124 від 17.02.2011 року, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на І квартал 2011 року, направлень, виданих Шахтарською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи ДПС фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, про що було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 290/17-111-1/2231912615 від 04.04.2011 року.

Зазначеним актом перевірки були встановлені наступні порушення:

-п. 2 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат громадян субєктів підприємницької діяльності за формою № 10, згідно з інструкцією «Про прибутковий податок з громадян», затвердженою Наказом ДПА № 17-0117/10-8886 від 05.11.1997 року, вказані вимоги передбачені пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України не відображені у графі 7 витрати сплачених за товар готівкою у книзі обліку доходів та витрат № 394 від 04.06.2003 року у 2010 році;

-ст.. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, зі змінами та доповненнями, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» із змінами та доповненнями, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64 (внесені зміни наказом ДПА від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованого Мін`юстом України 08.08.2003 року за № 701/802) та визначеного у листі ДПА України від 05.11.1997 року № 17-011/10-8886), п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436ІV, ст.. 15 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року № 435/ІV (чинний на час здійснення господарської операції, вказані вимоги передбачені п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.5 ст. 177, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України) у разі чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період перевірки з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 205536,90 грн.

-пп. «а» п. 19.1 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, п. 2, п. 3 «Порядку заповнення та надання податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку», затверджений Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 року ненадання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку, за формою 1- ДФ та не відображені суми виплачених доходів само зайнятим особам за ознакою доходу «42» за 1 квартал, 2 квартал, 4 квартал 2010 року;

-пп. «а» п. 19.1 ст. 19, ст.. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, з урахуванням п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436 ІV у декларації про одержані доходи (вхід. № 9006629187 від 01.02.2011 року) за 2010 пік було заниження валових доходів на суму 26886,78 грн., за рахунок не включення до валового доходу відсотків банку за користування вклада та завищення валових витрат на суму 1370246,0 грн. у разі включення до валових витрат сум, вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності;

-ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» чинний на час здійснення господарської операції, вказані вимоги передбачені п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2000 року у результаті чого занижено податок на додану вартість, у періоді, що перевірявся на загальну суму 157975,00 грн., у тому числі у січні 2010 року 12075,00 грн., у лютому 26417,00 грн., у березні 2010 року 25000,00 грн., у квітні 2010 року 33150,00 грн., у серпні 2010 року 61333,00 грн., згідно податкових накладних, отриманих від контрагентів, а саме від ТОВ «Центуріон-Трейд», від ТОВ фірма «Гранш», від ТОВ «Сігма Трейд-2009», від ПП «Баланс плюс ЛТД» при здійсненні нікчемних правочинів, які відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків.

На підставах, визначених в акті перевірки податковим органом 12.04.2011 року були винесені податкові повідомлення рішення за № 0000191743-105 із визначенням порушень ст. 13, 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затверджено наказом ДПА України від 21.04.1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436ІV (чинний на час здійснення господарської операції, вказані вимоги передбачені п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.5, ст.. 177, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України) у звязку із чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності на суму 205536,9 (за основним платежем) та в сумі 51384,22 грн. (за штрафними санкціями) та податкове повідомлення рішення за № 0000181743-106 із визначенням порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чинного на час здійснення господарської операції, вказані вимоги передбачені п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у звязку із чим було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 157975,00 грн. за основним платежем та на суму 39493,75 грн.

Позивач, не погодившись із висновками податкового органу звертався зі скаргами до Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 17.06.2011 року за № 11294/10/25-213-2, керуючись ст.. 12 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» та ст.. 55 Податкового кодексу України і підпунктами «а», «б» і «г» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 було залишено без змін податкове повідомлення рішення д 12.04.2011 року № 0000181743-106 про збільшення грошових зобовязань з податку на додану вартість та збільшила податкове повідомлення рішення від 12.04.2011 року № 0000191743-105 про збільшення грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб в частині 8164,87 грн. основного платежу і скасувала в частині 51384,22 грн. штрафних санкцій, в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

07 липня 2011 року Шахтарською ОДПІ за результатами розгляду ДПА у Донецькій області скарги ОСОБА_1 прийняло нове податкове повідомлення рішення № 0000351743-220 із зазначенням порушення ст.. 13,14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року зі змінами та доповненнями, п. 22.10 ст. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» із змінами та доповненнями, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, який зареєстровано в МЮ України 09.06.1993 року за № 64 (внесені зміни наказом ДПА України від 16.07.2003 року № 352), зареєстрованого МЮ України 08.08.2003 року за № 701/802) та визначеного у листі ДПА України від 05.11.1997 року № 17-011/10-8886.

Державна податкова адміністрація України рішенням про результати розгляду скарги від 07.07.2011 року за № 5955/ф/23-0315 залишила без змін податкові повідомлення рішення Шахтарської ОДПІ від 12.04.2011 року № 0000181743-106 про сплату податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції та № 0000191743-105 про сплату податку з доходів фізичних осіб з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області від 17 червня 2011 року № 11294/10/25-213-2, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач знаходився у правових відносинах з ТОВ «Центуріон-Трейд», ТОВ фірма «Гранш», ТОВ «Сігма Трейд-2009», ПП «Баланс плюс ЛТД», ТОВ ЛКФ «Ареал-Ресурс», ТОВ КФ «Донпромторг» на підставі договорів. З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснює оптову торгівлю вугіллям та надає послуги по зберіганню та відправці вантажів. Згідно договорів на постачання вугілля, специфікацій до договорів, відвантаження вугілля здійснювалось за умовами поставки «Інкотермс - 2000» та самовивозом зі складу підприємства.

04.03.2010 року за № 43 позивачем був укладений договір, відповідно до умов якого ТОВ «Фірма «Гранш» (постачальник) зобовязується поставити фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 (покупець) на протязі строку дії договору вугілля марки АШ у кількості 500т. за ціною 300,00 грн. на загальну суму 150000,00 грн. в тому числі ПДВ 25000,00 грн.

02.04.2010 року за № б/н також був укладений договір, відповідно до умов якого ТОВ «Фірма «Гранш» (постачальник) зобовязується поставити фізичній особі підприємцю ОСОБА_5 (покупець) на протязі строку дії договору вугілля марки АШ у кількості 650т. за ціною 306,00 грн. на загальну суму 198900,00 грн.

На виконання умов вказаних договорів продавцем товару були видані накладні за № 3411 від 04.03.2010 року, № 516 від 05.04.2010 року, рахунки за № б/н від 04.03.2010 року, за № б/н від 02.04.2010 року, податкові накладні від 04.03.2010 року за № 3411 на суму 150000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 25000,00 грн., від 05.04.2010 року за № 516 на суму 198900,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 33150,00 грн.

Плата за товар здійснювалась готівкою за допомогою квитанцій до прибуткових касових ордерів, що наявні в матеріалах справи.

30.08.2010 року за № 308 був укладений договір на постачання продукції між позивачем (покупець) та ТОВ «ЛКФ «Ареал-ресурс» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити на протязі строку дії договору, а покупець прийняти та сплатити вугілля марки АШ у кількості 1100 тон за ціною 250 грн./т на загальну суму 275000,00 грн.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару було видано позивачу рахунок фактуру № б/н від 03.09.2010 року, податкову накладну за № 39057 від 03.09.2010 року на суму 260000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 43333,33 грн., видаткову накладну № б/н від 03.09.2010 року та видані квитанції до приходних касових ордерів, що підтверджували сплату за товар готівкою.

02.09.2010 року № б/н був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «КФ «Донпромторг» (продавець) зобовязується передати у власність ФОП ОСОБА_5 (покупець) вугілля марки АШ, а покупець прийняти та сплатити товар.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару було видано позивачу податкову накладну за № 02/08-3 від 02.08.2010 року за № 260000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 43333,33 грн., акт приймання передачі вугілля від 02.08.2010 року, накладну від 02.08.2010 року № б/н та видані квитанції до прибуткового касового ордеру, що стверджували про сплату за наданий товар готівкою.

13.08.2010 року № б/н між позивачем (покупець) та ПП «Баланс Плюс ЛТД» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПП «Баланс Плюс ЛТД» зобовязується передати у власність покупця вугілля марки ТР у кількості 300т. за ціною 360,00 грн. за одну тону, а покупець прийняти та сплатити її. Після підписання специфікацій, що наявні в матеріалах справи, договір вважався укладеним.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару було видано позивачу рахунок - фактуру від 18.08.201 0 року № б/н, податкову накладну за № 18833 від 18.08.2010 року на суму 108000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 18000,00 грн., акт приймання передачі продукції від 18.08.2010 року № б/н, видаткову накладну № б/н від 18.08.2010 року та видані квитанції до прибуткового касового ордеру, що стверджували про сплату за наданий товар готівкою.

Позивачем також був укладений Договір купівлі продажу з ТОВ «Сігматрейд-2009» (продавець), відповідно до умов якого позивач приймає та сплачує продукцію.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару було видано позивачу податкову накладну від 02.08.2010 року за № 0208-1 на суму 260000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 43333,33 грн., накладну від 02.08.2010 року № б/н, акт приймання-передачі вугілля від 02.08.2010 року та видані квитанції до прибуткового касового ордеру, що стверджували про сплату за наданий товар готівкою.

01.10.2009 року № б/н був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 (покупець) приймає вугілля та сплачує за нього грошові кошти від постачальника вугілля ТОВ «Центуріон-Трейд». Марка, сорт, кількість, якість, строки постачання вугілля, що постачається обумовлюються специфікаціями (наявні в матеріалах справи), що є невідємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору позивачу було видано продавцем товару рахунки за № 1111 від 11.01.2010 року, № 1121 від 12.01.2010 року, № 1291 від 29.01.2010 року, № 2012 від 01.02.2010 року, № 2021 від 02.02.2010 року, податкову накладну від 11.01.2010 року за № 1111 на суму 36225,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 6037,50 грн., № 1121 від 12.01.2010 року на суму 36225,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 6037,50 грн., № 1291 від 29.01.2010 року на суму 7500,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1250,00 грн., № 2012 від 01.02.2010 року на суму 18500,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 3083,33 грн., № 2021 від 02.02.2010 року на суму 140004,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 23334,00 грн., накладні за № 1291 від 29.01.2010 року, № 2012 від 01.02.2010 року, № 2021 від 02.02.2010 року, акти приймання-передачі вугільної продукції до договору б/н від 01.10.2009 року, від 01.10.2009 року.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «Центуріон-Трейд» було перераховано грошові кошти в сумі 18500,00 грн. платіжним дорученням за № 16 від 01.02.2010 року, в сумі 140000,00 грн. платіжним дорученням № 30 від 16.02.2010 року, в сумі 209500,00 грн. платіжним дорученням № 39 від 25.03.2010 року.

В період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 орендував промплощадку у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди б/н від 01.01.2007 року, де зберігався товар, отриманий від постачальників, про що також стверджують картки складського обліку матеріалів та акти приймання вугільної продукції.

Вугільна продукція постачалась вантажним транспортом - камазом 5511 № 64-12 АТ (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір доручення від 21.11.2008 року).

В акті перевірки відповідач посилається на акти зустрічних перевірок ДПІ Калінінського району м. Донецька відносно ТОВ «Центуріон Трейд» (акти про неможливість проведення перевірки з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП ОСОБА_1 за період грудень 2009 року, лютий 2010 року за № 617/23-313/36551902 від 13.08.2010 року, за № 23-1 від серпня 2010 року за період грудень 2009 року, січень лютий 2010 року, за № 2106/23-1 від 07.09.2010 року за період січень 2010 року), ДПІ у Кіровському районі м. Донецька відносно ТОВ фірма «Гранш» (довідка про неможливість проведення перевірки з питань взаємовідносин з контрагентами згідно таблиці відомостей за квітень 2010 року від 02.08.2010 року за № 433/15-213_/34876496, акт про неможливість проведення перевірки з питань підтвердження отриманих від платника податків ФОП ОСОБА_1 за період березень 2010 року за № 299/23-2/36559791 від 08.10.2010 року), Ленінської МДПІ у м. Луганську відносно ПП «Баланс Плюс ЛТД» (акт про неможливість проведення перевірки з питань підтвердження отриманих від платника податків СГ ОСОБА_1 за серпень 2010 року за № 2628/23-709/36638731 від 08.12.2010 року) та ТОВ ЛКФ «Ареал-Ресурс», ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька відносно ТОВ «Сігматрейд-2009» (акт про неможливість проведення перевірки з питань правових відносин з ФОП ОСОБА_1 за період серпень 2010 року за № 867/23-1/36444376 від 20.10.2010 року), ДПІ у Калінінському районі м. Донецька відносно ТОВ КФ «Донпромторг» (акт про неможливість проведення зустрічної звірки даних бухгалтерських та інших документів з ФОП ОСОБА_1 за № 912/7/23-1 від 20.06.2011 року), де зазначено про нікчемність угод на підставі ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

В результаті нікчемності угод, як зазначив відповідач, на підставі ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, позивачем безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у січні 2010 року у розмірі 13325,00 грн., згідно податкової накладної, отриманої у лютому 2010 року у розмірі 26423,33 грн. від ТОВ «Центуріон Трейд», у березні 2010 року у розмірі 25000,00 грн., згідно податкової накладної, отриманої у березні 2010 року, у квітні 2010 року у розмірі 33150,00 грн., згідно податкової накладної отриманої у квітні 2010 року від ТОВ фірма «Гранш», у розмірі 18000,00 грн., згідно податкової накладної, отриманої у серпні 2010 року від ПП «Баланс Плюс ЛТД», у розмірі 43333,33 грн., згідно податкової накладної, отриманої у серпні 2010 року від ТОВ «Сігматрейд-2009», у розмірі 43333,33 грн., згідно податкової накладної, отриманої у вересні 2010 року від ТОВ ЛКФ «Ареал-Ресурс».

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися, оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Отже, стосовно посилань представника відповідача на нікчемність укладених угод, суд зазначає наступне.

Частина перша, пята ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається та відповідно до частини першої вказаної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори саме порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та його контрагентами правочинів, фактично керувався лише припущенням щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів.

Його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» за № 13-92 від 26.12.1992 року (чинний на момент проведення перевірки) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Декрету, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Підпунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті., при чому пп. «б» п. 20.2 ст. 20 визначено, що фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на їх вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В акті перевірки відповідач посилається на деталізовану інформацію по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно якої виявлено розбіжності показників податкового кредиту з контрагентом ПП «Баланс Плюс ЛТД», ТОВ «Сигма Трейд - 2009» та ТОВ фірма «Гранш» декларації з податку на прибуток за спірний період не надавали, а в деклараціях по ПДВ існують розбіжності, ТОВ «Центуріон Трейд» декларацію з податку прибуток за 1 півріччя надано 10.12.2009 року (К1 не надавався), декларація з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року та 1 квартал 2010 року не надана, декларації по ПДВ за лютий 2010 року надана 22.03.2010 року, окрім того, у зазначених контрагентів на балансі відсутні транспортні засоби, складські приміщення, технічний персонал, що вказує на відсутність товарного руху.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством, що діяло на час вчинення правочинів не передбачалась відповідальність субєкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобовязань та не покладався обовязок з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету, знаходження або незнаходження їх за юридичною адресою та наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, що також підтверджується Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на період, за який проводилась перевірка), яким визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Стосовно обставини незнаходження ТОВ ЛКФ «Ареал-Ресурс», ТОВ «Сигма Трейд - 2009», ПП «Баланс Плюс ЛТД», ТОВ фірма «Гранш», ТОВ «Центуріон Трейд» за юридичною адресою на момент проведення перевірки слід зазначити, що вказана обставина вказує саме на факт неможливості підтвердження формування податкових зобовязань та податкового кредиту при перевірці податковим органом, а зовсім не на нікчемність укладених угод та на здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, тобто без наміру створення правових наслідків, оскільки первинні документи не досліджені та не співпоставлені в розрізі контрагентів, що не дає можливості зробити висновки про факти порушення, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Отже позивач жодним чином не міг передбачати та відповідати за подальше знаходження своїх контрагентів за юридичною адресою, за якою вони знаходилися на час укладення з ними угод на постачання вугілля, а негативні наслідки, які виникають при недекларуванні контрагентами зобовязань перед бюджетом, жодним чином не можуть впливати на добросовісного платника податків, який фіксує факти здійснення всіх господарських операцій у належно оформлених первинних документах.

Вищезазначене також стосується і посилань представника відповідача відносно контрагента позивача ПП «Баланс Плюс ЛТД», у відношенні якого 23.11.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство, знято з обліку 16.11.2010 року, контрагента - ТОВ фірми «Гранш», якого знято з обліку платників податків 01.02.2011 року, контрагента - ТОВ КФ «Донпромторг» свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано 09.07.2010 року, а державна реєстрація скасована 08.12.2010 року, оскільки на момент укладання угоди ПП «Баланс Плюс ЛТД» (договір від 13.08.2010 року) , ТОВ фірма «Гранш» (договори від 04.03.2010 року та від 02.04.2010 року), ТОВ КФ «Донпромторг» (договір від 02.09.2010 року) здійснювали підприємницьку діяльність, були включені до Державного єдиного реєстру підприємств і організацій, а ПП «Баланс Плюс ЛТД» не був визнаний банкрутом у судовому порядку.

Також відповідач зазначив, що договір, укладений між позивачем та ТОВ КФ «Донпромторг» не містить номеру, кількості товару та його ціни, не зазначено спосіб та транспортування товару, адреса приймання продукції, специфікація, загальні та особливі умови, у податковій накладній № 02/08-3 від 02.08.2010 року невірний індивідуальний податковий номер продавця та номер свідоцтва ПДВ ТОВ КФ «Донпромторг», а в актах приймання передачі товару та накладних, що заважає ідентифікувати документ за який було проведено оплату.

У договорі позивача із ТОВ «Сігма Трейд 2009» також не зазначено дати та номеру угоди, кількості вугілля, вартості за 1 тону, загальна сума договору, спосіб постачання та транспортування вугілля, адреса приймання продукції, а у квитанціях до прибуткових ордерів немає номерів по жодному договору, укладеному із контрагентами, що також позбавляє можливості ідентифікувати договір.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

Статтею 67 ч. 2 передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Таким чином, діючим законодавством передбачено вільне волевиявлення (тобто саме право, а не обовязок) визначення умов договору з урахуванням бажання обох сторін та їх взаємної згоди, що вбачається в даному випадку та підтверджується сплатою за наданий товар.

Щодо посилань відповідача на той факт, що згідно договору б/н від 13.08.2010 року, укладеного між ПП «Баланс Плюс ЛТД» та позивачем у п. 3.1 п. 3 «права та обовязки сторін» зазначено, що продавець зобовязаний після підписання договору у термін не пізніше 3 днів передати покупцю товар, проте фактично всі документи, а саме податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна, акт приймання-передачі товару виписані 18.08.2010 року, тобто через 5 днів, а оплата відбулася не в момент здійснення угоди, як то передбачено п. 4.1 договору, а в період з 18.08.2010 року по 31.08.2010 року, суд зазначає, що дані посилання взагалі жодним чином не можуть вказувати на фактичне неотримання товару ФОП ОСОБА_1, як то вважає відповідач.

В акті перевірки відповідач посилається на той факт, що позивачем до перевірки по жодному договору не було надано первинних документів, що підтверджують транспортування вугілля , а саме товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання вугілля, сертифікат якості на товар, а також документального підтвердження щодо транспортування товару: договорів перевезення, договорів зберігання товарів, чиїм транспортом перевозився товар, яким є розмір витрат на перевезення.

Відповідно до частини 1 статі 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); Реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, тільки відсутність сукупних показників виконання умов договору, може вказувати на нікчемність правочину, а не тільки відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів.

Крім того, суд зазначає, що рух товару відображений у книзі обліку доходів та витрат, в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, квитанції про сплату готівкою, картки складського обліку матеріалів та акти приймання вугільної продукції, а також дорожні листи вантажного автомобіля камазу 5511 № 64-12 АТ, яким перевозився товар.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частинами 1,2 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Факт отримання вугілля від постачальників та нікчемність укладених правочинів із постачальниками, крім того, підтверджується подальшим здійсненням господарської діяльності та отриманням прибутку з постачання та продажу вугілля із такими контрагентами як ТОВ «Інтербіс - Сервіс» на підставі договору № 1/5 від 25.01.2010 року, до якого додаються видаткові накладні, акти приймання передачі товару, податкові накладні, квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, відповідно до яких платником залізничного тарифу було ТОВ «Глорія Трейд», а вантажоотримувачем - ТОВ «Тіс» для компанії «Metcoal S.A.», як ТОВ «Тонік» на підставі договору № 07/10 від 06.09.2010 року, до якого додаються видаткові накладні, акти приймання передачі товару, податкові накладні, квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, відповідно до яких одержувачем виступав Бердянський морський порт за дорученням ТОВ «Тонік» та надані виписки по рахунку завірені банком, що свідчить про перерахування грошових коштів за наданий товар.

Окрім того, вугілля було перепродано таким контрагентам як ТОВ Торгівельна компанія «Ю.С.Д» , ТОВ «Дельта Холдінг», ТОВ «Данаприс», де одержувачем товару було ПП «Албир» для Kuzbass Coal Trade Ltd ТОВ «СРЗ», про що свідчать квитанції про приймання вантажу залізничним транспортом, виписки по рахунку завірені банком.

Тобто, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Отже, в судовому засіданні посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладання без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та валових витрат, не знайшли свого підтвердження як і той факт, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень рішень № 0000181743-106 від 12.04.2011 року та № 0000351743-220 від 07.07.2011 року як протиправних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень № 0000181743-106 від 12.04.2011 року та № 0000351743-220 від 07.07.2011 року - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000181743-106 від 12.04.2011 року про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 157975,00 грн. (за основним платежем) та в сумі 39493,75 (за штрафними санкціями).

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000351743-220 від 07.07.2011 року про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 8164,87 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 вересня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 14 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.