Постанова № 22467468, 05.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12507/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

за участю

представника позивача Рябенко О.О.

представника відповідача Панкова К.М.

представника відповідача Лигач О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення рішення від 06.07.2011 року за № 0000751312/27371/10/15-16-23/3, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенерго» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення рішення від 06.07.2011 року за № 0000751312/27371/10/15-16-23/3.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 27004,24 грн. та штрафні санкції в сумі 6751,06 грн., було прийнято на підставі акту документальної невиїзної позапланової перевірки від 20.06.2011 року № 431/15-16-23/3-31831942.

Позивач не згоден з висновком відповідача, вважає податкове повідомлення рішення від 06.07.2011 року за № 0000751312/27371/10/15-16-23/3 прийнятим безпідставно, у звязку із чим просив його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що рішення винесені, на підставі порушень, викладених в акті перевірки та на підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенерго» (ЄДРПОУ 31831942) зареєстровано 17.12.2001 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради та згідно довідки АБ № 318362 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичною особою, видами діяльності за КВЕД якого, є ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів, виробництво електроенергії, ремонт та технічне обслуговування іншим машин і устаткування загального призначення, діяльність у сфері інженірінгу, інші види оптової торгівлі, оренда машин та устаткування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України та згідно з наказом СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 08 червня 2011 року № 311 «Про проведення документальної позапланової перевірки», податковими інспекторами проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Сорекс-2006» за грудень 2010 року.

По результатам зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 20.06.2011 року № 431/15-16-23/3-31831942 та зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Східенерго» з ТОВ «Сорекс-2006» у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у грудні 2010 року, а також встановлені порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Східенерго» з покупцем ТОВ «Сорекс-2006», а також порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження ПДВ до сплати в сумі 27004,24 грн., за грудень 2010 року.

Акт перевірки від 20.06.2011 року № 431/15-16-23/3-31831942 підписаний позивачем із запереченнями, які надані до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 04.07.2011 року № 09-02/3173.

По результатам перевірки податковим органом було складено податкове повідомлення рішення № 0000751312/27371/10/15-16-23/3 від 06.07.2011 року, яким за платежем податок на податок на додану вартість визначено суму податкового зобовязання у розмірі 371388,75 грн. та № 0000312340 від 27.01.2011 року, яким за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 27004,24 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 6751,06 грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивач знаходився у правових відносинах з ТОВ «Сорекс 2006» на підставі укладеного договору постачання продукції виробничо-технічного призначення за № 231209-2Л12/5.35.1 від 23.12.2009 року.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Сорекс 2006» (постачальник) зобовязується поставити у власність ТОВ «Східенерго» (покупець) продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки та за ціною з якісними характеристиками обумовлені сторонами у договорі та специфікаціях за № 34, 37, 41, 44, 46, що є їх невідємною частиною.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару було видано податкові накладні за № 1123 від 01.12.2010 року на суму 1536,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 256,00 грн., № 3124 від 03.12.2010 року на суму 504,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 84,00 грн., № 3126 від 03.12.2010 року на суму 53424,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 8904,00 грн., № 10122 від 10.12.2010 року на суму 26388,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 4398,00 грн., № 13122 від 13.12.2010 року на суму 752,40 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 125,40 грн., № 15121 від 15.12.2010 року на суму 2940,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 490,00 грн., № 15122 від 15.12.2010 року на суму 7560,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1260,00 грн., № 16121 від 16.12.2010 року на суму 38240,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 6373,40 грн., № 21122 від 21.12.2010 року на суму 4272,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 712,00 грн., № 23122 від 23.12.2010 року на суму 11700,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1950,00 грн., № 23125 від 23.12.2010 року на суму 14541,36 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2423,56 грн., № 23126 від 23.12.2010 року на суму 167,28 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 27,88 грн., видаткові накладні за № 1121 від 01.12.2010 року, № 3124 від 03.12.2010 року, № 3126 від 03.12.2010 року, № 10122 від 10.12.2010 року, № 16121 від 16.12.2010 року, № 13121 від 13.12.2010 року, № 15121 від 15.12.2010 року, № 15122 від 15.12.2010 року, № 21121 від 21.12.2010 року, № 23122 від 23.12.2010 року, № 23125 від 23.12.2010 року, № 23126 від 23.12.2010 року.

Факт надходження товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця, окрім того підтверджується книгою реєстрації довіреностей, картками складського обліку матеріалів, накладними-вимогами на відпуск матеріалів та договорами на повну матеріальну відповідальність, укладеними із завідуючими складами

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «Сорекс-2006» було перераховано грошові кошти на суму 55464,00 грн. платіжним дорученням № 2224 від 01.02.2011 року, на суму 27140,40 грн. платіжним дорученням № 6505 від 08.02.2011 року, на суму 48740,40 грн. платіжним дорученням № 6540 від 14.02.2011 року, на суму 30680,64 грн. платіжним дорученням № 2286 від 21.02.2011 року.

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року ТОВ «Сорекс-2006» задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 3435980,82 грн. та відображено податковий кредит по контрагентам ТОВ «ТД «Алпа», за рахунок якого ТОВ «Сорекс-2006» задекларовано суми податкових зобов`язань по контрагенту ТОВ «Східенерго» на загальну суму з ПДВ 162025,4 грн., ПДВ 27004,24 грн., що становить 7% від загальної суми податкових зобов`язань.

Податковий орган вважає, що порушення виникло внаслідок включення до складу податкових зобовязань сумм ПДВ вигодонабувачам, суми ПДВ, яких сформовані за рахунок декларування податкового кредиту ТОВ «Сорекс-2006» з контрагентом ТОВ «Алпа», яке не надавало до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганську декларації за грудень 2010 року, що в свою чергу унеможливлює відстеження руху товарно-матеріальних цінностей (як зазначено в акті перевірки насіння соняшника), сум ПДВ та переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Отже, в акті перевірки відповідач посилається на той факт, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Сорекс-2006» та ТОВ «ТД Алпа» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків для створення податкової вигоди ТОВ «Східенерго», що є порушенням ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися, оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Стосовно посилань представника відповідача на нікчемність укладених угод, суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між ТОВ «Східенерго» та його контрагентів правочинів, фактично керувався лише припущенням щодо фіктивності (нікчемністі) укладених договорів ТОВ «Сорекс-2006» з ТОВ «ТД Алпа».

Його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Окрім того, чинним законодавством не передбачена відповідальність субєкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобовязань, зокрема, дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, як і не передбачена відповідальність в подальшому за можливі порушення контрагентів, що також підтверджується Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на період, за який проводилась перевірка), яким визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на їх вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Таким чином, в судовому засіданні посилання відповідача на недійсність вказаних правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження як і той факт, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи, що письмовим доказом СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку є акт перевірки від 20.06.2011 року № 431/15-16-23/3-31831942, що підписаний позивачем із запереченнями, відповідач не зміг пояснити суду чому в акті перевірки двічі йдеться мова про операції з перепродажу насіння соняшника, незважаючи на той факт, що господарські операції, які здійснювались позивачем та його постачальниками стосувались обладнання та устаткування.

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, що нібито призвело до заниження ПДВ до сплати в сумі 27004,24 грн., за грудень 2010 року.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення від 06.07.2011 року за № 0000751312/27371/10/15-16-23/3 як протиправного є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення рішення від 06.07.2011 року за № 0000751312/27371/10/15-16-23/3 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 06.07.2011 року за № 0000751312/27371/10/15-16-23/3.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 вересня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 09 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.