Постанова № 22467399, 28.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9695/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Щербак Е.В.

представника відповідача: Килимник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі ВП «Шахта «Піонер» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 16.05.2011 року № 0001591540/0 та № 0001601540/0;

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі ВП «Шахта «Піонер» звернувся до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 16.05.2011 року № 0001591540/0 та № 0001601540/0.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що на підставі висновків невиїзної документальної перевірки з питань порушення граничних строків сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля» за період з 29.06.2010 року по 29.11.2010 року були прийняті податкові повідомлення рішення від 16.05.2011 року № 0001591540/0 та № 0001601540/0, якими нараховані штрафні санкції в сумі 15183,08 грн. та 89836,15 грн.

Позивач вважає, що податковим органом безпідставно було змінено призначення платежу, в результаті чого були нараховані штрафні санкції.

На підставі викладеного, просив позовні вимоги задовольнити, а саме визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 16.05.2011 року № 0001591540/0 та № 0001601540/0.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстровано Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року за № 1260120 0000 000010, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії А00 № 291209. Свою діяльність здійснює на підставі Положення про ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля».

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Отже, 22.04.2011 року Добропільською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, надходжень податків і зборів (обовязкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом України (колишній збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету) ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля», про що складено акт перевірки за № 194/15-1/26319454 від 22.04.2011 року, підписаний позивачем із запереченнями.

Вказаним актом перевірки були встановлені порушення, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст.. 28, 30 Кодексу України «Про надра», п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.1997 року № 207/472/51/157, ч. 3 п. 13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ від 29.01.1999 року № 115 з наступних податків, зборів (обовязкових платежів):

-з плати за користування надрами для видобування корисних копалин всього у

загальній сумі 36830,45 грн., у тому числі із затримкою понад 30 днів 36830,45 грн.;

-зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

всього у загальній сумі 255587,71 грн., в тому числі із затримкою від 30 до 90 днів 75915,41 грн., із затримкою понад 90 днів у сумі 179672,30 грн.

На підставі встановлених порушень, керуючись 17.17 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 126 Податкового кодексу України за затримку 40-90 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 75915,41 грн., податковим органом 16.05.2011 року було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001591540/0, яким зобовязано сплати штраф у розмірі 20% у сумі 15183,08 грн. за платежем надходження податків і зборів (обовязкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом України (колишній збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України), а також за затримку 132-223 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 179672,30 грн., винесене податкове повідомлення рішення № 0001601540/0, яким зобовязано сплати штраф у розмірі 50% в сумі 89836,15 грн. за платежем надходження податків і зборів (обовязкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом України (колишній збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період до 2011 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Отже, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на перевіряємий період) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, питанням даного спору є правомірність чи неправомірність нарахування штрафних санкцій на суми коштів, сплачених в рахунок погашення поточних зобовязань.

Відповідно до 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001601540/0 від 16 травня 2011 року, то суд вважає встановленим наступне.

30 квітня 2010 року позивачем надано відповідачу розрахунок № 7706 збору за ГРР, виконані за рахунок державного бюджету, за І квартал 2010 року, якому зазначено суму узгодженого податкового зобовязання у розмірі 70570,88 грн.

02 серпня 2010 року позивачем надано відповідачу розрахунок № 13340 збору за ГРР, виконані за рахунок державного бюджету, за ІІ квартал 2010 року, якому зазначено суму узгодженого податкового зобовязання у розмірі 87180,74 грн.

09 серпня 2010 року позивачем надано відповідачу уточнюючий розрахунок № 14109 збору за ГРР, виконані за рахунок державного бюджету, за ІІ квартал 2010 року за період з 01 січня 2010 року по 29 квітня 2010 року, в якому зазначено суму узгодженого податкового зобовязання у розмірі 21920,65 грн.

Позивачем платіжними дорученнями № 385 та № 389 від 30 вересня 2010 року сплачено 47300,00 грн. та 22465,69 грн. с призначенням платежу плата за ГРР за ІІІ квартал.

Податковим органом вказані суми спрямовані на часткове, а саме:

-у розмірі 14394,80 грн. та 18 839,48 грн. погашення податкового зобовязання по

розрахунку збору за ГРР за І квартал 2010 року № 7706 від 30 квітня 2010 року.

Позивачем платіжним дорученням № 540 від 19 листопада 2010 року сплачено 6149,73 грн. с призначенням платежу плата за ГРР за ІІІ квартал.

Податковим органом вказані суми спрямовані на часткове, а саме, у розмірі 5175,24 грн. погашення податкового зобовязання по розрахунку збору за ГРР за І квартал 2010 року № 7706 від 30 квітня 2010 року.

Позивачем платіжним дорученням № 668 від 29 грудня 2010 року сплачено 219793,19 грн. з призначенням платежу оплата з ГРР.

Податковим органом вказану суму спрямовано на часткове, а саме:

-у розмірі 32161,38 грн. погашення податкового зобовязання по розрахунку

збору за ГРР за І квартал 2010 року № 7706 від 30 квітня 2010 року;

-у розмірі 87180,74 грн. погашення податкового зобовязання по розрахунку

13340 від 02 серпня 2010 року;

-у розмірі 21920,66 грн. погашення податкового зобовязання по розрахунку

14109 від 09 серпня 2010 року;

Проте, як вбачається із зворотного боку облікової картки платника ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля» по особовому рахунку позивача за позивачем обліковувався податковий борг за І-ІІ квартали 2010 року, оскільки податковим органом були зараховані вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу та пені за попередні періоди.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001591540/0 від 16 травня 2011 року, то суд вважає встановленим наступне.

08 листопада 2010 року позивачем надано відповідачу розрахунок № 19705 збору за ГРР, виконані за рахунок державного бюджету, за ІІІ квартал 2010 року, якому зазначено суму узгодженого податкового зобовязання у розмірі 75915,42 грн.

Позивачем платіжним дорученням № 668 від 29 грудня 2010 року сплачено 219793,19 грн. з призначенням платежу оплата з ГРР.

Податковим органом вказану суму спрямовано на часткове, а саме, у розмірі 54291,65 грн., погашення податкового зобовязання по розрахунку збору за ГРР за ІІІ квартал 2010 року № 19705 від 08 листопада 2010 року, що підтверджується розрахунком додатковим до акту перевірки.

Крім того, позивачем були проведені сплати за ГРР у 2011 році, а саме:

-платіжним дорученням № 352 від 28 січня 2011 року позивачем сплачено суму

податкового зобовязання у розмірі 19222,85 грн., яку податковим органом у повному обсязі спрямоване на погашення податкового зобовязання по розрахунку збору за ГРР, виконані за рахунок державного бюджету, за ІІІ квартал 2010 року № 19705 від 08 листопада 2010 року;

-платіжним дорученням № 744 від 17 лютого 2011 року позивачем сплачено суму

податкового зобовязання у розмірі 2400, 91 грн., яку податковим органом у повному обсязі спрямоване на погашення заборгованості з пені з попередні періоди.

Позивач стверджує, що ним погашене узгоджене податкове зобовязання з ГРР за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 75915,42 грн. у повному обсязі та у якості доказів у справі надає суду платіжні доручення:

-№ 385 від 30 вересня 2010 року на суму 47300,00 грн. із призначенням платежу

плата з ГРР за ІІІ квартал 2010 року по строку слати 19.11.2010 року;

-№ 389 від 30 вересня 2010 року на суму 22465,69 грн. із призначенням платежу

плата з ГРР за ІІІ квартал 2010 року по строку слати 19.11.2010 року;

-№ 540 від 19 листопада 2010 року на суму 6149,73 грн. із призначенням платежу

плата з ГРР за ІІІ квартал 2010 року по строку слати 19.11.2010 року.

Проте, як вбачається із зворотного боку облікової картки платника ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля» по особовому рахунку позивача станом 19 листопада 2010 року за позивачем обліковувався податковий борг за ІІІ квартал 2010 року, оскільки податковим органом були зараховані вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу та пені за попередні періоди.

Також, як вбачається із платіжного доручення № 386 від 30 вересня 2010 року позивачем сплачено суму податкового зобовязання у розмірі 22278,34 грн. з призначенням платежу заборгованість за ГРР за ІІ квартал 2008 року, тобто самостійно визначено призначення платежу.

Суду не надано доказів, що позивачем були оскаржені дії щодо розподілу сплачених ним сум податкового зобовязання.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При чому, джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Такі ж самі норми передбачені ст. 126 Податкового кодексу України (який діяв на момент перевірки, але не у перевіряємий період), яким зазначено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку

сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку

сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення, тобто розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сплачені податкові зобов'язання, у яких він вказував призначення платежу.

Статтею 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу, але жодною нормою ЗУ № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а також жодною нормою Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачено права чи обовязку контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати саме призначення платежу, в рахунок сплати якого платник податків спрямував кошти. Не передбачене таке право податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами.

Щодо сплати позивачем податкового зобовязання зі збору за ГРР у 2011 році, то суд вважає, що оскільки прямою нормою Податкового кодексу України, а саме, пунктом 87.9 передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки, вважає, що відповідачем частково не доведено правомірність спірних податкових повідомлень рішень, оскільки, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі ВП «Шахта «Піонер» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 16.05.2011 року № 0001591540/0 та № 0001601540/0, задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 16 листопада 2011 року № 0001601540/0 на суму 50% штрафної санкції зі збору за геологорозвідувальні роботи частково у розмірі 9785,02 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 16 листопада 2011 року № 0001591540/0 на суму 20% штрафної санкції зі збору за геологорозвідувальні роботи частково у розмірі 4 324,75 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 липня 2011 року.

Повний текст постанови складений 02 серпня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.