Ухвала суду № 22466027, 29.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року справа №2а/0570/11794/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року по справі № 2а/0570/11794/2011 за позовом Державного підприємства «Дзержинськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000001/2342 щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 53 968,00 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13 494,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року задоволено частково позовні вимоги Державного підприємства «Дзержинськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Дзержинську Донецької області, визнано частково недійсним та скасовано в частині податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Дзержинську від 08 лютого 2011 року №000001/2342 щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 53 968,00 грн., визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Дзержинську від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13 494,00 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційної інстанції і підтверджено матеріалами, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня ДП «Дзержинськвугілля», за результатами якої було складено акт №10-23/33839013 від 26 січня 2011.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2010 року №000001/2342, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 і 54 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 296914 грн. та за штрафними санкціями 74228.50 грн.

Також згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення №000002/2342 від 08 лютого 2011року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додатну вартість в розмірі 1436562 грн. та нараховано штрафну фінансову санкцію в розмірі 359 140,34 грн. Податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив частково:

- №000001/2342 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 53 968,00 грн. ( основний платіж 43174 грн., та 10794 грн. штрафна фінансова санкція);

- №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13 494,00 грн. (основний платіж 10795 грн., штрафна фінансова санкція 2 699 грн.)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними з таких підстав.

Суть спору в цій частині, як вбачається з акту перевірки полягає в тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ за 1 півріччя 2010 р., до якого були включені вартість ТМЦ по податковим накладним від ПП «Лютекс», у звязку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2010 року між позивачем та ПП «Лютекс» укладено договір поставки №4-Л, відповідно до якого Постачальник взяв на себе зобовязання передати товар (лісоматеріали хвойних порід для оброблення рудстойки), а Покупець зобовязався прийняти кожну партію товару та сплатити її. Базисними умовами поставки товару є Міжнародні правила «Інкотермс-2000». Ціна товару за 1 кв.м. складає 330,00грн. з врахуванням ПДВ. 01 квітня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої змінено ціну товару, яка склала за 1 кв.м. - 320,00грн. з врахуванням ПДВ. Інші умови договору залишились без змін.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджено матеріалами справи: видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, залізничними накладними, карантинними сертифікатами, платіжними дорученнями про сплату за товар, довіреностями на отримання товару, журналом реєстрації цих довіреностей.

Сума податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та зазначену у податкових накладних, виписаних ПП «Лютекс» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2010 р. та травень 2010р.

Апелянт зазначає, що висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ПП «Лютекс» зроблено на підставі акту №3586/23-2/31771095 від 04 жовтня 2010р. невиїзної перевірки з питань правових відносин ПП «Лютекс» з ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Укрспецстройтранс» за період квітень, травень 2010 р., яка проводилась ДПІ у Пролетарському районі міста Донецька та встановлено порушення ч.І ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Лютекс» при придбанні у ТОВ «Укрспецстройтранс» та ТОВ «КФ Сервіс комплект» та продажу ТМЦ ДП «Артемвугілля» та ДП «Дзержинськвугілля» в квітні та травні 2010 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 р. по адміністративній справі № 2а-28033/10/0570, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні

адміністративного позову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до Приватного підприємства "Лютекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Сервіс Комплект" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Сервіс Комплект" повернути грошові кошти Приватному підприємству "Лютекс" у сумі 197 795,16 грн., отримані за нікчемним правочином від 03.05.2010 № 351, стягнення з Приватного підприємства "Лютекс" у доход держави товар, отриманий за нікчемним правочином від 03.05.2010 року у сумі 197 795,16 грн., у разі відсутності товару його грошовий еквівалент у сумі 197 795,16 грн. Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 р. по адміністративній справі № 2а/0570/1112/2011 відмовлено у задоволені позову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до Приватного підприємства "Лютекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстройтранс", про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстройтранс" на користь ПП "Лютекс" грошові кошти у сумі 484707,84 грн. отримані за нікчемним правочином від 01.10.2009 року №101, стягнення з ПП "Лютекс" у доход держави товар, отриманий за нікчемним правочином від 01.10.2009 року у сумі 484707,84 грн., а в разі відсутності товару його грошовий еквівалент у сумі 484707,84 грн.

З таких підстав, суд першої інстанції правильно зробив висновком, що вказані в акті перевірки обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного між ПП «Лютекс» та позивачем.

Крім того, в суді першої та апеляційної інстанції, відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином ідентифікований товар, який був предметом договору, укладеного між позивачем та ПП "Лютекс", та чи саме цей товар був предметом договорів, укладених між ПП "Лютекс" та ТОВ "КФ Сервіс Комплект" та ТОВ "Укрспецстройтранс".

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанції правильно зазначив що, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про правильність формування податкового кредиту та бази оподаткування податком на прибуток.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання податкової інспекції на постанови Дзержинського міського суду від 14.04.2011 року якою притягнуто до адміністративної відповідальності генерального директора ДП «Дзержинськвугілля» Житленка Д.М. та від 17 березня 2011 року головного бухгалтера Качан В.Ф. по частині 2 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить, на розсуд відповідача про порушення порядку ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 163-1 КУпроАП, - підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення.

Позивач не заперечує, про наявність складу правопорушення в діях цих осіб, а тому податкові повідомлення-рішення оскаржувались частково, а не повністю. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення порядку ведення податкового обліку, яке встановлено судом, не є тотожним правильності формування податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток.

Крім того, як зазначено вище, постановами Донецького окружного адміністративного суду від 5 січня 2010 року та 9 лютого 2011 року визнано угоди між контрагентами позивача дійсними, що є підставою для визнання доказаними тих обставин, які встановлені цими судовими рішеннями.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 02 грудня 2011 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О.Чебанов