Постанова № 22465258, 24.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року справа №2а/0570/10990/2011

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л. А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

з секретарем судового засідання Барбаш Л.О.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянула апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року у адміністративній справі №2а/0570/10990/2011 за позовом державного підприємства «Макіїввугілля» до управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - державне підприємство «Макіїввугілля» (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки (далі УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки ) про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу. Ппозовні вимоги зменшені заявою від 13.09.2011 року і остаточно позивач просив частково визнати недійсною та скасувати вимогу про сплату боргу від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 187188,83 грн.; визнати недійсними та скасувати вимоги про сплату боргу: від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155358,05 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року вказані позовні вимоги задоволені, а саме, визнані недійсними та скасовані вимоги Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про сплату боргу: від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 187188,83 грн., від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155358,05 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн.; від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідачем на постанову суду подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки вважає, що суд невірно застосував норми Закону України України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», прикінцевими та перехідними положеннями якого за Фондом зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності вказаним Законом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відокремлений підрозділ «Проектно-конструкторське бюро» Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391185), знаходиться на обліку відповідача як платник страхових внесків № 05-39-01-1013.

Спірна вимога від 03.12.2010 року № Ю-25 на суму 187188,83 грн. була складена відповідачем у зв'язку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за липень-жовтень 2010 року на цю суму.

Згідно наданих платіжних доручень та банківських виписок, позивачем вказана сума заборгованості була сплачена своєчасно та у повному обсязі. Згідно призначення платежу на платіжних дорученнях та виписках з рахунку позивача ним були сплачені саме страхові внески за період липень-жовтень 2010 року.

Факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові пояснення від 05.10.2011 року, згідно яких суми сплачених позивачем страхових внесків за період липень-жовтень 2010 року були зараховані ним не тільки у рахунок страхових внесків за попередні періоди, а і у рахунок погашення заборгованості фінансової санкції за рішеннями № 101 від 26.03.2010 року, № 230 від 21.05.2010 року, № 332 від 21.05.2010 року та пені.

Відповідачем на адресу позивача також були надіслані повідомлення про перерозподіл від 02.11.2010 року, згідно яких сплачені позивачем суми страхових внесків були зараховані на погашення пені та фінансових санкцій.

Спірна вимога від 04.01.2011 року № Ю-25 на суму 155357,05 грн. була складена відповідачем у зв'язку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за вересень-листопад 2010 року на цю суму.

Згідно наданих платіжних доручень, позивачем вказана сума заборгованості була сплачена своєчасно та у повному обсязі. Згідно призначення платежу на платіжних дорученнях ним були сплачені саме страхові внески за цей період. Факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові пояснення від 05.10.2011 року, згідно яких суми сплачених позивачем страхових внесків за цей період були зараховані ним не тільки у рахунок страхових внесків за попередні періоди, а і у рахунок погашення заборгованості фінансової санкції за рішеннями № 230 від 21.05.2010 року. № 332 від 21.05.2010 року.

Відповідачем на адресу позивача також були надіслані повідомлення про перерозподіл від 02.11.2010 року, згідно яких сплачені позивачем суми страхових внесків були зараховані на погашення пені та фінансових санкцій.

Крім цього, вказана вимога сформована відповідачем відповідно ст.106 Закону, яка з 01.01.2011 року була скасована, тобто застосована неіснуюча норма Закону.

Спірна вимога від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 59804,27 грн. була складена відповідачем у зв'язку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданого звіту за грудень 2010 року на цю суму. По цій вимозі сума у розмірі 59804,27 грн. увійшла до вимоги від 04.02.2011 року № Ю-41 на суму 154960,90 грн. Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові заперечення від 25.08.2011 року, згідно яких вказана вимога сформована відповідачем у зв'язку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за жовтень-грудень 2010 року на цю суму, але письмовими поясненнями від 05.10.2011 року відповідач уточнив, що вказана вимога складена відповідачем у зв'язку із недоїмкою позивача, яка виникла на підставі наданих звітів за вересень-грудень 2010 року на цю суму.

Згідно наданих платіжних доручень, позивачем вказана сума заборгованості була сплачена своєчасно та у повному обсязі. Згідно призначення платежу на платіжних дорученнях ним були сплачені саме страхові внески за цей період. Факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Під час судового розгляду справи відповідачем були надані письмові пояснення від 05.10.2011 року, згідно яких суми сплачених позивачем страхових внесків за цей період були зараховані ним не тільки у рахунок страхових внесків за попередні періоди, а і у рахунок погашення заборгованості фінансової санкції за рішеннями № 230 від 21.05.2010 року, № 332 від 21.05.2010 року.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача , перевірила матеріали справи за доводами апеляційної скарги, встановила наступне.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені при апеляційному розгляді і підтверджені матеріалами справи.

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо прийняття вимог зі сплати боргу, який утворився до 01.01.2011 року та на підставі рішень, якими сплачені позивачем суми страхових внесків, були зараховані в порядку календарної черговості, а не за призначенням платежу, який визначило державне підприємствао «Макіїввугілля» (далі ДП «Макіїввугілля»).

Суд апеляційної інстанції встановив, що у звязку з наявністю у ДП «Макіїввугілля» недоїмки, в т.ч. зі сплати страхових внесків в сумі 187188,83 грн. , яка нарахована на підставі наданих підприємством звітів за липень жовтень 2010 року та за фінансовими санкціями і пенею за рішеннями: від 21.06.2010р. №332 про застосування на фінансової санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків, у т.ч. штрафні санкції 4962,58грн, пеня 20775,13грн.; від 21.05.2010 р. №230 - штрафні санкції 10139,03грн., пеня 38218,92грн. УПФУ в Гірницькому районі м.Макіївки винесено та направлено вимогу про сплату боргу Ю-25 від 03.12.2010 року у розмірі 193764,71грн.

У звязку з наявністю у державного підприємства «Макіїввугілля» недоїмки, в т.ч. по страхових внесках в сумі 155357,05 грн., яка нарахована на підставі наданих підприємством звітів за вересень листопад 2010 року УПФУ в Гірницькому районі м.Макіївки винесено та направлено вимогу про сплату боргу Ю-25 від 05.01.2011 року у розмірі 155357,05 грн .

За наявності у ДП «Макіїввугілля» недоїмки, в т.ч. по страхових внесках в сумі 154960,90 грн., яка нарахована на підставі наданих підприємством звітів за жовтень - грудень 2010 року УПФУ в Гірницькому районі м.Макіївки винесено та направлено вимогу про сплату боргу Ю-41 від 04.02.2011 року у розмірі 154960,90 грн .

В звязку з наявністю у державного підприємства «Макіїввугілля» недоїмки, в т.ч. по страхових внесках в сумі 59804,27 грн., яка нарахована на підставі наданих підприємством звітів за грудень 2010 року УПФУ в Гірницькому районі м.Макіївки винесено та направлено вимогу про сплату боргу Ю-25 від 05.01.2011 року у розмірі 59804,27 грн .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, відповідачем був порушений послідовний спосіб віднесення сплачених сум, а саме, при наявності у позивача недоїмки сплачені ним суми страхових внесків були зараховані в рахунок погашення пені та фінансових санкцій. Крім цього, вказані вимоги сформовані відповідачем відповідно ст.106 Закону, яка передбачала надсилання вимоги боржникові, застосування фінансових санкцій, пені та яка з 01.01.2011 року була скасована, тобто відповідачем застосована неіснуюча норма Закону.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.2 частини 9 статті 109 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058 ( в редакції Закону до 01.01.2011 року), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу та нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Терміни сплати страхових внесків і обовязки страхувальника з цим встановлені п.6 ст. 20 Закону, якою передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( п.2 ст. 106 Закону).

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду про відсутність законних прав відповідача на здійснення перерозподілу сплачених коштів без врахування призначення платежу, оскільки частиною 5 статті 106 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Тобто, при наявності у позивача недоїмки з платежів за попередні періоди, відповідач на законних підставах спрямував суми отриманих від позивача страхових внесків на погашення фінансових санкцій та пені.

Крім того відповідачем правомірно винесені вимоги 05.01.2011 та 04.02.2011 року, оскільки вони стосувалися заборгованості зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій, пені, які виникли до 01.01.2011 року і не були сплачені позивачем. Слід зазначити, що термін сплати страхових внесків за грудень 2010 року настав у січні 2011 року.

Згідно ст. 106 Закону«Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, що діяла до 01.01.2011 року), у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

В пункті 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Абзацами 4, 5, 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлює, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року, здійснюються фондами відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій, за фондами загальнообовязкового соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю та правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на аналіз норм наведених законів та обставин справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач, виносячи спірні вимоги , діяв в межах своїх повноважень та на підставі закону, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив невірний висновок про те, що органам пенсійного фонду України не було надано право скеровувати сплачені страхові внески , фінансові санкції, пеню в порядку календарної черговості (зміна призначення платежу) та винесення вимоги по страхових внесках, яка утворилася до 01.01.2011 року, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова в повному обсязі складена 29 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року у адміністративній справі за позовом державного підприємства «Макіїввугілля» до управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу скасувати.

У задоволенні позову державного підприємства «Макіїввугілля» до управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу від 03.12.2010 року №Ю-25 на суму 187188,83 грн., від 04.01.2011 року №Ю-25 на суму 155358,05 грн., від 04.02.2011 року Ю-41 на суму 59804,27грн., від 04.02.2011 Ю-41 на суму 154960,90грн. відмовити.,

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова